Рішення № 75389841, 16.07.2018, Ренійський районний суд Одеської області

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Провадження № 2/510/63/18

Справа № 510/636/13-ц

16.07.2018року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суду Одеської області у складі

Головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.

При секретарі Міхайліченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного між сторонами по справі договору №102-057 від 09 квітня 2008 року ОСОБА_1 було надано кредит на суму 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., зі сплатою 28% річних та щомісячної комісії в розмірі 50,00 грн з кінцевим строком повернення 08 квітня 2010 року.

Відповідно до вимог вказаного договору погашення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією за цим договором здійснюється щомісячно не пізніше 10-го числа кожного місяця починаючи з місяця наступного за місяцем надання кредиту в сумі 598 (п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 00 коп., при цьому з суми, яка надійшла на погашення заборгованості, в першу чергу здійснюється погашення штрафу за порушення строків сплати процентів, нарахованих відсотків, комісії, а потім заборгованості за кредитом.

Позивач, відповідно до договору, свої зобов’язання виконав у повному обсязі – надав ОСОБА_1 кредитні кошти у встановленому розмірі.

Відповідачем умови договору було виконано частково: сплачено відсотки в сумі 2 934 (дві тисячі дев'ятсот тридцять чотири) грн. 54 коп., в рахунок погашення основного боргу по кредиту сплачено 380 (триста вісімсот) грн. 63 коп., частково сплачено щомісячну комісію у сумі 650 (шістсот п’ятдесят) грн. 00 коп.

У зв’язку з порушенням зобов’язань по договору у ОСОБА_1 на 08 квітня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 23 305 (двадцять три тисячі триста п’ять) грн. 95 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 9 619 грн. 37 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 8 199 грн. 88 коп., заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 993 грн. 79 коп., заборгованість за пенею за порушення строків користування кредитом у розмірі 1 442 грн. 91 коп., штраф за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом у розмірі 1 200 грн. 00 коп., не сплачена щомісячна комісія у розмірі 1 850 грн. 00 коп.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала, просила суд його задовольнити та стягнути з відповідача на користь ПАТ «Банк «Демарк» борг за договором №102-057 від 09 квітня 2008 у розмірі 23 305 (двадцять три тисячі триста п’ять) грн. 95 коп. та судові витрати

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце його проведення сповіщався належними чином, причини неявки суду не відомі.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 у судове засідання з’явилась, проти задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Демарк» заперечувала, вказавши, що ОСОБА_1 неяких кредитів з позивачем не оформляв, кредитних коштів не отримував, договор №102-057 від 09 квітня 2008 року не підписував.

Представник відповідача наполягала на тому, що підпис на вказаному кредитному договорі виконана не ОСОБА_1, що напис зроблений на копії паспорту відповідача (в додатках до кредитного договору №102-057 від 09 квітня 2008), який складається з його підпису, прізвища та ініціалів був зроблений не ОСОБА_1

Адвокат ОСОБА_3 зазначила, що у написаному прізвищі на вказаної вище копії паспорту присутня помилка, замість «Стришков», написано «Стрижков», дана помилка, на думку представника відповідача, є безумовним доказом того, що вказаний напис не був зроблений відповідачем, оскільки людина не може помилятися у напису свого власного прізвища.

Заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов має бути задоволено з наступних підстав.

Дійсно, як встановлено у судовому засіданні, відповідно до укладеного між сторонами по справі договору №102-057 від 09 квітня 2008 року ОСОБА_1 було надано кредит на суму 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., зі сплатою 28% річних та щомісячної комісії в розмірі 50,00 грн з кінцевим строком повернення 08 квітня 2010 року.

Відповідно до вимог вказаного договору погашення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією за цим договором здійснюється щомісячно не пізніше 10-го числа кожного місяця починаючи з місяця наступного за місяцем надання кредиту в сумі 598 (п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 00 коп., при цьому з суми, яка надійшла на погашення заборгованості, в першу чергу здійснюється погашення штрафу за порушення строків сплати процентів, нарахованих відсотків, комісії, а потім заборгованості за кредитом.

Позивач, відповідно до договору, свої зобов’язання виконав у повному обсязі – надав ОСОБА_1 кредитні кошти у встановленому розмірі.

Відповідачем умови договору було виконано частково.

У зв’язку з порушенням зобов’язань по договору у ОСОБА_1 на 08 квітня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 23 305 (двадцять три тисячі триста п’ять) грн. 95 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 9 619 грн. 37 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 8 199 грн. 88 коп., заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 993 грн. 79 коп., заборгованість за пенею за порушення строків користування кредитом у розмірі 1 442 грн. 91 коп., штраф за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом у розмірі 1 200 грн. 00 коп., несплачена щомісячна комісія у розмірі 1 850 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання, а на підставі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак відповідач та його представник заперечують проти наявності кредитних правовідношень між ПАТ «Банк «Демарк» та ОСОБА_1, наполягаючи на тому, що наявний на кредитному договорі №102-057 від 09 квітня 2008 року підпис відповідача є підробкою. Крім того представник відповідача зазначає, що на завіреної копії паспорта та ідентифікаційного коду відповідача прізвище останнього написано з помилкою, яку ОСОБА_1 зробити не міг.

З метою підтвердження вищевказаного 06 листопада 2014 року адвокатом ОСОБА_3 було подано до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для ідентифікації виконавця підпису на договорі №102-057 від 09 квітня 2008 року, картці платника податку, копії паспорту громадянина України ОСОБА_1, доручивши її проведення Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

06 листопада 2014 року ухвалою Ренійського районного суду Одеської області, суддею Бешлієвою Т.А., було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21), витрати на її проведення були покладені на відповідача. На вирішення судової почеркознавчої експертизи було поставлено наступні питання:

- чи виконано підпис на кредитному договорі № 102-057 від 09.04.2008 року саме ОСОБА_1?

- чи виконано підпис та запис «з оригіналом згідно ОСОБА_4Д.» на копії паспорту та картці фізичної особи-платника податків саме ОСОБА_1?

15 листопада 2016 року виконання експертизи було призупинено, у відповідності зі ст. 15 Закону України «Про судову експертизу» до суду було надіслано рахунок про оплату вартості експертизи.

Однак у встановлений законом термін оплата вартості робіт не була здійснена відповідачем, а тому 30 січня 2017 року матеріали справи були повернені до суду без надання висновку.

На той час суддя Бешлієва Т.А. вже перебувала у відставці, тому при повторному автоматизованому розподілу справи між суддями, її було передано на розгляд судді Гончарової-Парфьонової О.О., яка прийняла справу до провадження.

16 травня 2017 року в відкритому судовому засіданні представник відповідача заявила усне клопотання про повторне призначення судової почеркознавчої експертизи по справі, обґрунтовуючи це тим, що у перший раз відповідачем не було отримано повідомлення про необхідність оплати експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. (У редакції ЦПК України діючої на травень 2017 року)

Ухвалою суду від 16 травня 2017 року вказане клопотання було задоволено, призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні запитання:

1.Чи виконано підпис на кредитному договорі № 102-057 від 09 квітня 2008 року саме ОСОБА_1?

2.Чи виконано підпис та запис «з оригіналом згідно ОСОБА_4Д.» на копії паспорту та картці фізичної особи – платника податків саме ОСОБА_1?

Проведення експертизи доручено Одеському науково-дослідницькому інституту судових експертиз (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21). Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1.

Через деякий час до суду від Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів та роз’яснень, необхідних для виконання судової почеркознавчої експертизи № 17-325 за матеріалами цивільної справи №510/636/13-ц (н/п 2/510/30/17), а також рахунок за проведення експертизи та інші документи.

На підставі того, що на протязі 45 календарних днів суду не вдалося отримати додаткових матеріалів та пояснень, а до суду надійшло повідомлення про неможливість дачі висновку, ухвала судді Ренійського районного суду Одеської області від 16 травня 2017 року була залишена без виконання, а до суду було відправлено повідомлення № 14-325 про неможливістьдачі висновку судової почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 510/636/13-ц (н/п 2/510/30/17).

У вересні 2017 року представник відповідача знову звернулась до суду з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи. Ухвалою судді Ренійського районного суду Одеської області від 18 вересня 2017 року вказане клопотання було задоволено, призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої посталено наступні запитання:

1.Чи виконано підпис на кредитному договорі № 102-057 від 09 квітня 2008 року (а.с. 56-57) саме ОСОБА_1?

2.Чи виконано підпис та рукописний запис «ОСОБА_4Д.» на копії паспорту (а.с. 59 з двох сторін) та картці фізичної особи – платника податків (а.с. 58) саме ОСОБА_1?

Проведення експертизи доручено Одеському науково-дослідницькому інституту судових експертиз (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21). Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1.

22 січня 2018 року Одеському науково-дослідницькому інституту судових експертиз було виписано рахунок № 17-4476/41 за проведення судово-почеркознавчої експертизи. (експертного дослідження) на суму 7 378 (сім тисяч триста сімдесят вісім) грн. 80 коп.

Враховуючи те, що станом на 11 травня 2018 року не була проведена оплата по вказаному рахунку, ухвала суду від 18 вересня 2017 року в частині питань судово-почеркознавчої експертизи була залишена без задоволення, а матеріали справи повернені до суду.

Аналізуючи вище наведене, приймаючи до уваги той факт, що за період розгляду справи проведення судової почеркознавчої експертизи було призначено судом три рази, два із яких ухвали з призначення експертизи не були виконані з вини саме відповідача, з причини відсутності оплати надісланих рахунків, суд вбачає в діях ОСОБА_4 зловживання наданими йому діючим законодавством процесуальними правами, а також спробу затягнути розлад справи на якомога довший строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість ствердження відповідача про відсутність у нього кредитних зобов’язань перед позивачем, а також про необґрунтованість ствердження відповідача про підробку його підписи на кредитному договорі та доданих до нього документах.

Крім того, в матеріалах справи присутні докази того, що після отримання кредитних коштів за договором №102-057 від 09 квітня 2008 року, ОСОБА_4 було здійснено часткове погашення кредитних зобов’язань. Надходження коштів від відповідача підтверджується розрахунком суми боргу по кредиту, наданому ОСОБА_1 згідно кредитного договору №102-057 від 09 квітня 2008 року станом на 08 квітня 2013 року.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов’язання, а саме: зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України, зобов’язання буде вважатися виконане належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

Відповідно до ч.1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із п. 3.4.1. Кредитного договору, позичальник зобов’язаний погасити Кредит згідно умов цього Договору в строк до 8 квітня 2010 року шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в п. 3.7.1. цього Договору. Строки передбачені цим Договором, є обов’язковими для Позичальника.

Таким чином, ОСОБА_5 не виконав взяті на себе зобов’язання за договором, а відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім цього статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Оскільки позивач виконав зобов’язання належним чином відповідно до умов кредитного договору, а відповідач порушив взяті на себе за договором зобов’язання та не повернув кредит, порушене право позивача на отримання належної йому суми кредиту, процентів за користування кредитом - а порушення зобов'язання, встановленого договором, підлягає судовому захисту.

Отже, оцінивши всі надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 233 (двісті тридцять три) грн. 06 коп.

Згідно п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (Заява N 33949/02), відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

Оскільки позов ПАТ «Банк «Демарк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню в повному обсязі, то, в силу вимог ст.141 ЦПК України, п. 79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України») від 09 листопада 2006 року, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 233 (двісті тридцять три) грн. 06 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 18, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, -

вирішив:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» заборгованість у розмірі 23 305 (двадцять три тисячі триста п’ять) грн. 95 коп. за кредитним договором № 102-057 від 09 квітня 2008 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 233 (двісті тридцять три) грн. 06 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова