Ухвала суду № 75387586, 17.07.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7604/18

Провадження № 2-з/638/231/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого: судді Шишкіна О.В.

за участю секретаря Голуб Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Харківської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Харківської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування коштів,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дзержинського районного суду міста Харкова знаходиться названа позовна заява, якою позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по вул Букова, 34 у м. Харкові у сумі 56600,24 грн.

В обґрунтування заяви позивачем вказано про те, що Харківською міською радою відповідно до с.189 Земельного кодексу України здійснені заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади, додержання вимог земельного законодавства.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.05.2018 року № 124243477 право власності на нежитлову будівлю літ. «Б-1», загальною площею 1505,7 кв.м. по вул. Буковій, 34 у місті Харкові з 18.03.2015 року по ? частині зареєстровано за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі- продажу від 13.12.2014 року №2250.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.05.2018 року №124243477, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 29.11.2016 року № 19-20.08-3-5145/20-16 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 07.12.2016 року №8479/0/225-16 речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Буковій, 34 у м. Харкові не зареєстровані.

Позивач вказує на відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст.12,80,83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,1604 га (частка 0,0401 га) перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Також позивачем зазначено, що відповідач у період з 01.05.2015 року по 30.04.2018 року не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно – грошові кошти.

Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, зміст та вимоги позовної заяви, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст.17ЗаконуУкраїни "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст.1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заява про забезпечення позову, за ч.1 ст.151 ЦПК України, повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як роз'яснено судам у постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, зокрема у пункті 4 зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Отже, застосування заходу забезпечення позову спрямоване, в першу чергу, на запобігання несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати його, знищити або знецінити, або іншим чином перешкодити виконанню імовірного судового рішення.

Розглядаючи дану заяву, суд дійшов висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову, оскільки відмова у задоволенні заяви може ускладнити виконання рішення в майбутньому.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача про заборону відповідачем вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення та ін) ? частини нежитлової будівлі літ. «Б-1», загальною площею 1505,7 кв.м. по вул. Буковій, 34 у м. Харкові право власності, на яку зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 13.12.2014 року №2250.

З урахуванням викладеного, а також принципів доцільності та розумності, суд вважає правильним задовольнити заяву повністю, наклавши заборону відчуження на спірне майно.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 263-264 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Харківської міської ради про забезпечення позову - задовольнити повністю.

Заборонити ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 (вул. Гагаріна, буд.112, смт. Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область, 62341, індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1) вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення та інше) 1/4 частини нежитлової будівлі літ. «Б-1», загальною площею 1505,7 кв.м. по вул. Буковій, 34 у м. Харкові право власності, яку зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі –продажу від13.12.2014 року №2250.

Виконання ухвали доручити Департаменту реєстрації Харківської міської ради (61003, м. Харків, площа Конституції, 7).

Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з моменту її постановлення. Строк оскарження ухвали може бути поновлено у разі подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

Суддя: О.В. Шишкін