Постанова № 75387453, 16.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/10073/16-ц 16.07.2018

Єдиний унікальний номер судової справи 490/10073/16-ц

Номер провадження 22-ц/784/1073/18

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

16 липня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

з секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участі:

представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ухвалу, яка постановлена Центральним районним судом міста Миколаєва під головуванням судді Подзігун Г.В., в приміщенні цього ж суду 28 жовтня 2016 року за заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну сторони у справі, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), в порядку цивільного судочинства, звернулося до суду із заявою про заміну сторони у справі, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

В своїй заяві ПАТ «Дельта Банк» зазначало, що в провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва знаходилась цивільна справа за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») до ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11365676000 від 26 червня 2008 року.

Заочним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 23 лютого 2010 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11365676000 від 26 червня 2008 року в загальному розмірі 307 298 грн. 43 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат, шляхом стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат по 910 грн. з кожного.

Рішення набрало законної сили та 05 квітня 2010 року видано виконавчий лист в частині стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2, який в подальшому був пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу вимоги за кредитами, відповідно до якого до останнього перейшло, зокрема, право вимоги за кредитним договором №11365676000 від 26 червня 2008 року.

У вересні 2016 року при перевірці інформації з Єдиного реєстру виконавчих проваджень представником ПАТ «Дельта Банк» було виявлено, що 05 листопада 2013 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Ульяновим О.Ю. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. Зазначену постанову та оригінал виконавчого листа державним виконавцем направлено на адресу первісного стягувача ПАТ «УкрСиббанк».

Під час внутрішньобанківської перевірки ПАТ «Дельта Банк» було встановлено, що ПАТ «УкрСиббанк» не передавало ПАТ «Дельта Банк» оригінал виконавчого листа по справі №2-7-1406/2010 з огляду на його відсутність у первісного стягувача.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що оригінал виконавчого документа втрачено з незалежних від ПАТ «Дельта Банк» причин, заявник просив суд:

залучити ПАТ «Дельта Банк» до участі у справі № 2-7-1406/2010 в якості правонаступника позивача ПАТ «УкрСиббанк»;

здійснити заміну сторони у справі №2-7-1406/2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11365676000 від 26 червня 2008 року у розмірі 307 928 грн. 43 коп., та судові витрати у розмірі 910 грн., а саме первісного стягувача ПАТ «УкрСиббанк» замінити на правонаступника ПАТ «Дельта Банк»;

видати дублікат виконавчого документа №2-7-1406/2010 від 05 квітня 2010 року, виданого Центральним районним судом міста Миколаєва та поновити пропущений строк на його пред'явлення для примусового виконання.

Ухвалою Центрального суду міста Миколаєва від 28 жовтня 2016 року заяву ПАТ «Дельта Банк» задоволено в повному обсязі.

Представник боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені заяви ПАТ «Дельта Банк».

Дослідивши докази у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що передача кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони у справі; при цьому суд вважав доведеною втрату виконавчого листа первісним кредитором з незалежних від стягувача обставин, як підставу для видачі дубліката виконавчого листа, та поважною причиною поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для заміни сторони у справі, проте не погоджується з висновком цього ж суду в частині поновлення строків пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачі дубліката виконавчого листа, виходячи з такого.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Відповідно до п.9 Розділу ХІІІ Перехідних положень нової редакції ЦПК України від 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом з тим оскаржувана ухвала суду постановлена за правилами ЦПК України у редакції від 18 березня 2004 року, перевіряється на відповідність вимогам саме ЦПК України у вказаній редакції від 18 березня 2004 року, а судове рішення апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги постановляється у відповідності до положень ЦПК України у новій редакції від 15 грудня 2017 року.

Так, із матеріалів даної цивільної справи убачається, що заочним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 23 лютого 2010 року задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договором№11365676000 від 26 червня 2008 року.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11365676000 від 26 червня 2008 року в загальному розмірі 307 298 грн. 43 коп. Стягнуто з відповідачів на користь позивача судові витрати по 910 грн. з кожного (а.с.54-55).

Судове рішення набрало законної сили 05 квітня 2010 року та на підставі цього рішення Центральним районним судом міста Миколаєва 05 квітня 2010 року видано виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_2 зі строком пред'явлення до виконання - три роки (а.с.57,82-83).

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого останнє товариство набуло право вимоги, у тому числі і за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11365676000 від 26 червня 2008 року (а.с.74-76).

Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно із ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні і обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.512 ЦК України, ст.378 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час звернення заявника із заявою) у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи з цих норм, зокрема, п.п.1,2 ч.1 ст.512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.378 ЦПК України (в редакції, які діяли на час постановлення ухвали) за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони у справі відповідає змісту ст.ст.512,514 ЦК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Зважаючи на вищевикладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції в частині вирішення заяви ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони, оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви ПАТ «Дельта Банк» в частині заміни сторони у справі.

Щодо видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення до виконання, то колегія суддів не погоджується із висновком районного суду з огляду на наступне.

Процесуальні питання, які вирішуються судом у зв'язку з виконанням судових рішень у цивільних справах врегульовані у Розділі VI ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали).

Положеннями п.17.4 Перехідних положень ЦПК України в редакції діючий на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, передбачено, що у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до положень ст.370 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали) однією з підстав видачі дубліката виконавчого листа, є втрата його оригіналу.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов'язково перевірити, чи не було виконано втрачені виконавчі листи.

Дублікат виконавчого документу видається зі спеціальною позначкою «Дублікат» і має за формою і змістом повністю співпадати з оригіналом.

Оскільки метою отримання дубліката виконавчого листа є забезпечення виконання, що є можливим лише в межах встановлених законом строків пред'явлення виконавчих документів, нормами ЦПК України не заборонено подання заяви про видачу дублікату виконавчого листа разом із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання.

Згідно з ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Положеннями ст.23 цього ж Закону України передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховуються. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або частково виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

За правилами ч.1 ст.371 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) підставою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є поважність причин пропуску такого строку.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суддя відповідно до ст.212 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

Так, 05 листопада 2013 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Ульяновим О.Ю. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення (а.с.77-78).

Обґрунтовуючи підстави для видачі дубліката виконавчого документа та поновлення строку заявник посилався лише на внутрішньобанківську перевірку, якою встановлено, що ПАТ «УкрСиббанк» не передавало ПАТ «Дельта Банк» оригінал виконавчого листа. Проте жодного доказу на підтвердження цього до суду не надано.

Крім того, заявник не надав доказів підтвердження поважності причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Так. матеріали справи свідчать про те, що постанову про повернення виконавчого документа винесено старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції 05 листопада 2013 року (а.с.77-78).

На час винесення постанови строк пред'явлення виконавчого документа до виконавчої служби встановлено один рік.

З заявою про видачу дублікату виконавчого листа заявник звернувся до суду у жовтні 2016 року, тобто більше ніж через один рік після винесення державним виконавцем постанови про повернення стягувачу виконавчого листа.

До того ж, після отримання 08 грудня 2011 року права вимоги до боржника, до вересня 2016 року банк не цікавився долею виконання судового рішення (протилежного судом не встановлено).

Окрім того, на думку колегії суддів, заявник мав об'єктивну можливість цікавитись стадією виконавчого провадження, своєчасно вчинити процесуальну дію, як з отримання оригіналу чи дублікату виконавчого листа, так і пред'явлення його до виконання.

Вказане свідчить, що зазначені заявником причини пропуску строку пред'явлення судового наказу до виконання неможна вважати поважними. Тому відсутні підстави для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачі дубліката виконавчого листа.

Розглядаючи заяву, суд зазначених обставин не врахував.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, судом розглянуто заяву ПАТ «Дельта Банк» з порушенням норм процесуального права щодо належного повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

Так, згідно з ч.2 ст.370, ч.2 ст.371 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час вирішення заяви) заяви про видачу дубліката та поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого документа до виконання розглядаються в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката та поновлення пропущеного строку.

Проте, вони повинні бути належним чином повідомлені про дату судового засідання (ст.74 ЦПК України в редакції чинній на час розгляду заяви) і лише за наявності таких даних суд може розглянути заяву без них.

Втім, в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення сторін та заінтересованих осіб про час та місце судового розгляду справи.

В матеріалах справи міститься лише повідомлення про виклик осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання на 28 жовтня 2016 року (а.с.87), але докази отримання сторонами судової повістки в матеріалах справи відсутні.

При цьому боржнику ОСОБА_4 взагалі таке повідомлення судом не надсилалось.

Отже, районним судом порушено порядок, встановлений для вирішення зазначеного питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду в частині вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання підлягає скасуванню на підставі ст.376 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволені заяви ПАТ «Дельта Банк».

Керуючись ст.ст.374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 28 жовтня 2016 року в частині вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити.

В іншій частині ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 28 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

П.П. Лисенко

Повний текст судового рішення

складено 19 липня 2018 року