Постанова № 75387184, 10.07.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року м. Рівне

Справа № 572/1644/17

Провадження № 22-ц/787/624/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ковальчук Н. М.,

суддів - Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О.,

секретар судового засідання - Брикса Ю. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

позивач - ОСОБА_2;

позивач - ОСОБА_3;

позивач - ОСОБА_4;

відповідач - Державне підприємство «Бурштин України»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження - апеляційну скаргу Державного підприємства «Бурштин України»,

- апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

- апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 січня 2018 року у складі судді Довгого І.І., ухвалене у м. Сарни Рівненської області о 17 год. 36 хв., повний текст рішення складено 26 січня 2018 року

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися з позовними вимогами до ДП «Бурштин України», які під час провадження справи в суді першої інстанції збільшили та просили:

-поновити строк на оскарження, визнати недійсним та скасувати наказ Державного підприємства «Бурштин України» № 349 від 19 червня 2017 року про оголошення догани ОСОБА_1; визнати недійсним та скасувати наказ Державного підприємства «Бурштин України» № 41-к від 20 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста крана 5 розряду Клесівської гірничої дільниці ДП «Бурштин України» за систематичне невиконання ним без поважних причин обов»язків, покладеним на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпПУ та поновити його на цій посаді; стягнути з Державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_1 9000 гривень середнього заробітку за весь час затримки при звільненні та 10000 гривень моральної шкоди;

-поновити строк на оскарження, визнати недійсним та скасувати наказ Державного підприємства «Бурштин України» № 368 від 26 червня 2017 року про оголошення догани ОСОБА_4; визнати недійсним та скасувати наказ Державного підприємства «Бурштин України» № 50-к від 3 липня 2017 року про звільнення ОСОБА_4 з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду Клесівської гірничої дільниці Державного підприємства «Бурштин України» за систематичне невиконання ним без поважних причин обов»язків, покладеним на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпПУ та поновити його на цій посаді; стягнути з Державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_4 7500 гривень середнього заробітку за весь час затримки при звільненні та 10000 гривень моральної шкоди.

- поновити строк на оскарження, визнати недійсним та скасувати наказ Державного підприємства «Бурштин України» № 348 від 19 червня 2017 року про оголошення догани ОСОБА_2; визнати недійсним та скасувати наказ ДП «Бурштин України» № 40-к від 20 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 з посади машиніста бульдозера 5 розряду Клесівської гірничої дільниці ДП «Бурштин України» за систематичне невиконання ним без поважних причин обов»язків, покладеним на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпПУ та поновити його на цій посаді; стягнути з ДП «Бурштин України» на користь ОСОБА_2 9000 гривень середнього заробітку за весь час затримки при звільненні та 10000 гривень моральної шкоди;

- поновити строк на оскарження, визнати недійсним та скасувати наказ ДП «Бурштин України» № 350 від 19 червня 2017 року про оголошення догани ОСОБА_3; визнати недійсним та скасувати наказ Державного підприємства «Бурштин України» № 42-к від 20 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_3 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, та поновити його на посаді машиніста екскаватора 5 розряду Клесівської гірничої дільниці ДП «Бурштин України»; стягнути з ДП «Бурштин України» на користь ОСОБА_3 9000 гривень середнього заробітку за весь час затримки при звільненні та 10000 гривень моральної шкоди;

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що були звільнені з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на них трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України протиправно, оскільки за весь період роботи до позивачів жодного разу не застосовувались догани, лише заохочення, а звільнення за цією нормою можливе лише за умови застосування дисциплінарного чи громадського стягнення, а також за невиконання без поважних причин трудових обов'язків. Зазначають, що 19 червня 2017 року повідомили керівництво про невиконання ними роботи, яка не обумовлена трудовим договором, а саме монтування лінії для відкачування води з кар»єру, оскільки вони не забезпечені спецодягом. У зв»язку з відмовою виконувати роботу 20 червня 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 були звільнені з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, а пізніше дізнались, що 19 червня 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за відмову виконувати роботу відносно них виносились накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. 2 липня 2017 року в.о. начальника дільниці ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_4 про оголошення йому догани, 3 липня 2017 року його звільнено з тих самих підстав за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 24 січня 2018 року вказаний позов задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано наказ Державного підприємства «Бурштин України» від 20 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на них трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно п.3 ст.40 КЗпП України, та поновлено його на посаді машиніста бульдозера 5 розряду.

Визнано недійсним та скасовано наказ Державного підприємства «Бурштин України» від 20 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на них трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно п.3 ст.40 КЗпП України, та поновлено його на посаді машиніста крана 5 розряду.

Визнано недійсним та скасовано наказ Державного підприємства «Бурштин України» від 20 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_3 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на них трудовим договором, та поновлено його на посаді машиніста екскаватора АТЕК-761 5 розряду.

Стягнуто з Державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_2 9000 гривень середнього заробітку за весь час затримки при звільненні та 10000 гривень моральної шкоди.

Стягнуто з Державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_1 9000 гривень середнього заробітку за весь час затримки при звільненні та 10000 гривень моральної шкоди.

Стягнуто з Державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_3 9000 гривень середнього заробітку за весь час затримки при звільненні та 10000 гривень моральної шкоди.

В решті вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення на роботі звернуто до негайного виконання.

Стягнуто з Державного підприємства "Бурштин України" на користь держави судовий збір в розмірі 4800 гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 по 640 гривень кожному на відшкодування судових витрат.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права, ДП «Бурштин України» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує, що місцевим судом не наведені мотиви та обґрунтування щодо правомірності визнання недійсними та скасування наказів про звільнення ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на них трудовим договором, та поновлення їх на раніше займаних посадах. Пояснює, що позивачі відмовилися від виконання своїх обов'язків, про що було складено відповідний акт від 19.06.2017р., а також відмовилися надати пояснення причин такої поведінки, що потягло за собою застосування до них доган. Зазначає, що суд, постановляючи рішення про скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі, не встановив, які саме правовідносини склалися між позивачами та відповідачем 19-20 червня 2017 року та не вказав, які правові норми мають до них застосовуватися. Стверджує, що суд помилково послався на ч. 2 ст. 235 КЗпП України, стягуючи середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, адже відповідальність за порушення таких строків встановлена ст.ст. 116, 117 КЗпП України. Заперечує висновок суду про те, що підприємством не було проведено оплату простою та відповідні покликання на лист Управління Держпраці у Рівненській області від 06.09.2017р. про внесення припису, адже позивачі в жодній формі не повідомляли про призупинення робіт чи намір призупинити роботи та не висували вимог до адміністрації підприємства. Більш того, свою відмову від виконання посадових обов'язків позивачі жодного разу не визначали як простій не з вини працівників. Звертає увагу, що місцевий суд не дав жодної оцінки Акту перевірки суб'єкта господарювання від 23.08.2017р., яким встановлено відсутність порушень вимог нормативних актів з охорони праці та промислової безпеки, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, в тому числі і в частині забезпечення працівників засобами індивідуального захисту та спецодягом. Стверджує, що також не взято до уваги показів свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які були членами комісії з проведення службового розслідування та безпосередньо перебували на Клесівській гірничій дільниці 19-20 червня 2017 року. Заперечує стягнення моральної шкоди та вказує на необґрунтованість її розміру. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в позові повністю.

У своїй апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не погоджуються з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Вказують, що фактично в основу рішення судом був покладений лише один доказ: лист Управління Держпраці у Рівненській області від 06.09.2017р. про внесення припису, при тому, що вказаний припис оскаржується відповідачем у адміністративному суді. Звертає увагу, що судом взагалі не дано оцінку заявам позивачів про збільшення позовних вимог. Наполягають на тому, що їхнє звільнення є незаконним і було проведено з грубим порушенням норм трудового законодавства. Пояснюють, що 19.06.2017 року перед дільницею було поставлено завдання монтувати лінію для відкачки води з кар'єру, проте така робота не входить до кола обов'язків позивача, а для виконання безпосередньої роботи відповідачем не був виданий спецодяг. Вважають, що відмова від виконання роботи, яка не входить до кола трудових обов'язків, не є порушенням трудової дисципліни, і застосування догани в такому випадку є неправомірним. Додають, що в судовому засіданні представник відповідача визнала той факт, що позивачі не були забезпечені спецодягом. З наведених підстав просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_4 у своїй апеляційній скарзі зазначає про його необґрунтованість, незаконність та невідповідність висновків суду обставинам справи і нормам закону. Стверджує, що судом не надано оцінку заявам позивачів про збільшення позовних вимог. Рахує звільнення є незаконним, проведено з грубим порушенням норм трудового законодавства. Пояснює, що монтувати лінію для відкачки води з кар'єру не входить до його кола обов'язків, а відмова від виконання роботи, яка не входить до кола трудових обов'язків, не є порушенням трудової дисципліни. Зазначає також, що до нього лише один раз була застосовано дисциплінарне стягнення, а 03.07.2017р. його вже було звільнено. Щодо забезпечення спецодягом пояснює, що куртку, штани х/б та резинові чоботи він отримав 28.05.2015р., що підтверджує запис в особовій картці, після чого спецодяг більше не видавався всупереч передбаченим законом строкам. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.

Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судом встановлено: відповідно до наказу № 20-к від 25 квітня 2013 року ОСОБА_1 працював машиністом крана п»ятого розряду Клесівської гірничої дільниці ДП «Бурштин України».

ОСОБА_4 працював у відповідача електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду з 18 лютого 2015 року(наказ про прийняття на роботу №11-к від 18.02.2015).

ОСОБА_2 працював у Клесівській гірничій дільниці ДП «Бурштин України» машиністом бульдозера 5-го розряду з 20 березня 2017 року відповідно до наказу про прийняття на роботу № 13-к від 17.03.2017 року.

ОСОБА_9 працював у Клесівській гірничій дільниці ДП «Бурштин України» машиністом екскаватора АТЕК-761 5 розряду з 21 травня 2013 року відповідно до наказу № 31-к від 21.05.2013 року.

17 травня 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 попереджені про майбутнє звільнення з роботи з 18 липня 2017 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв»язку із скороченням штату.

Наказом ДП «Бурштин України» № 349 від 19 червня 2017 року оголошено догану ОСОБА_1 Підставою для винесення догани став висновок за результатами службового розслідування проведеного на виконання наказу в.о. генерального директора ДП «Бурштин України» № 347 від 19.06.2017 року «Про створення комісії для проведення службового розслідування» за фактом відмови без поважних причин працівників Клесівській гірничій дільниці від проведення запланованих робіт та відповідно виконання трудових обов»язків, передбачених посадовою інструкцією, а саме: вимог розділу ІІ Посадової інструкції машиніста бульдозера 5-го розряду та п.3.1.1,п.3.1.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку.

20 червня 2017 року наказом № 41-к від 20 червня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади машиніста крана 5 розряду Клесівської гірничої дільниці ДП «Бурштин України» за систематичне невиконання ним без поважних причин обов»язків, покладеним на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпПУ.

Як видно з наказу про звільнення ОСОБА_1 підставою для звільнення також став Висновок за результатами службового розслідування проведеного на виконання наказу в.о. генерального директора ДП «Бурштин України» № 347 від 19.06.2017 року «Про створення комісії для проведення службового розслідування» за фактом відмови працівників Клесівській гірничій дільниці від проведення запланованих робіт та відповідно виконання трудових обов»язків, а також враховано, що наказом № 349 від 19 червня 2017 року оголошено ОСОБА_1 догану.

Наказом ДП «Бурштин України» № 368 від 26 червня 2017 року оголошено догану ОСОБА_4 Підставою для винесення догани ОСОБА_4 став Висновок за результатами службового розслідування, проведеного на виконання наказу в.о. генерального директора ДП «Бурштин України» № 347 від 19.06.2017 року «Про створення комісії для проведення службового розслідування», яким було встановлено факт відмови працівників Клесівській гірничій дільниці від проведення запланованих робіт і відповідно за невиконання вимог розділу ІІ Посадової інструкції електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду та п.3.1.1,п.3.1.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку. Проведення робіт працівниками було зупинено з 8-ї до 17-ї години 19 червня, 20 червня 2017 року та станом на 14 год. 26 червня 2017 року роботи не розпочато.

Наказом Державного підприємства «Бурштин України» № 50-к від 3 липня 2017 року ОСОБА_4 звільнено з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду Клесівської гірничої дільниці Державного підприємства «Бурштин України» за систематичне невиконання ним без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпПУ. Підставою для видачі наказу про звільнення ОСОБА_4 стали ті самі обставини, що були підставою для винесення йому догани 26 червня 2017 року.

Відповідно до наказу Державного підприємства «Бурштин України» № 348 від 19 червня 2017 року оголошено догану ОСОБА_2. за результатами Висновку службового розслідування, проведеного на виконання наказу в.о. генерального директора ДП «Бурштин України» № 347 від 19.06.2017 року «Про створення комісії для проведення службового розслідування» за фактом відмови працівників Клесівській гірничій дільниці від проведення робіт та відповідно виконання трудових обов»язків, передбачених посадовою інструкцією без поважних причин, а саме: вимог розділу ІІ Посадової інструкції машиніста бульдозера 5- го розряду та п.3.1.1,п.3.1.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Наказом ДП «Бурштин України» № 40-к від 20 червня 2017 року ОСОБА_2 звільнено з посади машиніста бульдозера 5 розряду Клесівської гірничої дільниці ДП «Бурштин України» за систематичне невиконання ним без поважних причин обов»язків, покладеним на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпПУ. В наказі про оголошення догани ОСОБА_2 та в наказі про його звільнення зазначені одні і ті ж підстави.

Наказом ДП «Бурштин України» № 350 від 19 червня 2017 року оголошено догану ОСОБА_3 за невиконання вимог розділу ІІ Посадової інструкції машиніста екскаватора АТЕК761 5-го розряду та п.3.1.1,п.3.1.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку, встановленого за результатами Висновку службового розслідування, проведеного на виконання наказу в.о. генерального директора ДП «Бурштин України» № 347 від 19.06.2017 року «Про створення комісії для проведення службового розслідування» за фактом відмови працівників Клесівській гірничій дільниці від проведення запланованих робіт.

Наказом Державного підприємства «Бурштин України» № 42-к від 20 червня 2017 року ОСОБА_3 звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором з посади машиніста екскаватора АТЕК761 5 розряду Клесівської гірничої дільниці ДП «Бурштин України». В наказі про оголошення догани ОСОБА_2 та в наказі про його звільнення зазначені одні і ті ж підстави.

12 липня 2017 року позивачі подали позов до суду про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення їх з роботи на підставі за п. 3 ст. 40 КЗпП України, а пізніше доповнили позовні вимоги та просили визнати незаконним та скасувати накази про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни.

Обгрунтовуючи заперечення на позовні вимоги, представник відповідача зазначив, що звільнення позивачів проведено за результатами службового розслідування у відповідності до трудового законодавства.

Матеріали справи містять службову записку в.о. начальника Клесівської гірничої дільниці від 19 червня 2017 року, адресовану в.о. генерального директора ДП «Бурштин України», в якій повідомляється, що 19 червня 2017 року працівники дільниці всі були на роботі, але відмовились від отримання наряду у зв»язку із незабезпеченням їх спецодягом та спецвзуттям, а також вимагали проведення зборів трудового колективу дільниці (перехід на п»ятиденний робочий тиждень, незгода із наказом про наступне вивільнення, проблемами по заробітній платі).

У зв»язку з надходженням такого повідомленням, в.о. начальника Клесівської гірничої дільниці ДП «Бурштин України» цього ж дня був виданий наказ № 347 «Про створення комісії для проведення службового розслідування». Комісією, утвореною відповідно до наказу № 347, 19 червня 2017 року в Клесівській гірничій дільниці проведено службове розслідування про що складено Висновок. Як вбачається з даного висновку, комісія встановила факт безпричинної відмови працівників від виконання робіт та рекомендовано ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3, як осіб, які закликали інших працівників зупинити роботи, притягнути до дисциплінарної відповідальності.

В цей же день комісією було складено Акт про відмову від виконання робіт, Акт про пропозицію надання пояснень та відмову від дачі пояснень, видано оскаржувані накази про притягнення до відповідальності у вигляді догани відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3

20 червня 2017 року складені Акти про відмову від ознайомлення з наказами про оголошення догани ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3

26 червня 2017 року видано наказ про оголошення догани ОСОБА_4, складено Акт про відмову від дачі пояснень, Акт про відмову від ознайомлення з наказом, а 3 липня 2017 року видано наказ про звільнення ОСОБА_4,

Згідно зі ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно із ч. 1 ст. 147 КЗпП України належать: догана та звільнення. Звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, слід з'ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» із подальшими змінами, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. У справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не дав оцінку виданих відповідачем наказів про оголошення догани позивачам, хоча у своїх доповненнях до позовних вимог вони просили визнати їх незаконним і зазначали, що про їх існування дізнались після звільнення їх з роботи.

Апеляційний суд приходить до висновку, що накази про притягнення позивачів до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани не відповідають вимогам ст. 149 КЗпП України, з огляду на слідуюче.

Висновки результатів службового розслідування від 19 червня, 20 червня та 27 червня 2017 року підтверджують те, що комісія не перевіряла обставини за яких позивачі не виконували робіт і на які посилається у своїй службовій записці в.о. начальника Клесівської гірничої дільниці, а саме: вимога про забезпеченням працівників спецодягом та спецвзуттям, вимога про проведенням зборів колективу дільниці та інше. Натомість у Висновках та наказах про накладення дисциплінарних стягнень зазначено, що робітники дільниці без будь-яких причин відмовились працювати.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні невірно зазначив, що підставою для визнання наказів про звільнення незаконними та ухвалення рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є не забезпечення їх спецодягом .

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 про поновлення на роботі, суд першої інстанції в своєму рішенні вказав, що відповідно до наданих відповідачем доказів ОСОБА_4 спецодяг отримав.

Такий висновок суду не грунтується на законі, а тому оскаржуване рішення не може залишатись чинним.

За наявними в матеріалах справи доказами достовірно встановлено, що позивачі зупинили виконання робіт 19 червня 2017 року і не відновили роботи до їх звільнення.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази, які відповідач повинен був подати на підтвердження правомірності підстав звільнення позивачів, що передбачені статтями 147-149 КЗпП України, зокрема відсутні докази систематичного невиконання без поважних причин трудових обов'язків ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Висновки службових розслідувань від 19 червня, 20 червня та 27 червня 2017 року не містять конкретних фактів невиконання або неналежного виконання обов»язків, покладених на позивачів трудовими договорами, правилами внутрішнього трудового розпорядку або посадовими інструкціями, з зазначенням часу і обставин, Висновки складаються з тверджень членів комісії, які проводили розслідування та їх суб»єктивної оцінки, що свідчить про відсутність доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення позивачів за п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Оскільки відповідач не довів, що позивачі є такими, що систематично порушують трудову дисципліну, визнані працівниками, які мали дисциплінарне стягнення чи громадське стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення, тому відсутні підстави для звільнення їх за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше, як за один рік.

При вирішенні питання про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції не застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати". Відповідно до пунктів 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за відпрацьовані повні робочі місяці. Не беруться до підрахунку місяці, в яких робітник працював не повний місяць з незалежних від нього причин.

При визначенні розміру стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу слід врахувати, що ОСОБА_1 7 лютого 2018 року наказом № 6-к від 7 лютого 2018 року поновлений на роботі на підставі рішення суду, а відповідно до наказу № 10-к від 13 лютого 2018 року звільнений з роботи за згодою сторін.

ОСОБА_3 на підставі рішення суду поновлений на роботі з 7 лютого 2018 року відповідно до наказу № 7-к, а згідно наказу №11-к від 13 лютого 2018 року звільнений з роботи за згодою сторін.

ОСОБА_2 поновлений на роботі 7 лютого 2018 року відповідно до рішення суду за наказом № 5-к, а згідно наказу № 8-к від 7 лютого 2018 року звільнений з роботи за згодою сторін.

Згідно з вимогами ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин. Суд, установивши порушення трудових прав позивача та наявність підстав для покладення на роботодавця відповідальності за завдану працівникові моральну шкоду, повинен застосовувати відповідальність, передбачену ст. 237-1 КЗпП.

Оскільки суд дійшов висновку про порушення трудових прав позивачів через незаконне притягнення їх до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи, що безумовно спричинило останнім моральні страждання, то визначений судом розмір морального відшкодування в сумі 100 грн. цілком узгоджується із вимогами чинного законодавства з цього питання і фактичними обставинами справи.

Враховуючи норми трудового законодавства, положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 та обставини справи до стягнення з Державного підприємства «Бурштин України» підлягає:

-на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 червня 2017 року по 6 лютого 2018 року в сумі 23 355 гривень 51 копійку, з урахуванням його заробітної плати за повних два робочих місяці, що передували звільненню, березень 2 957,95 грн, квітень 3 064,47 грн. (6022,42 грн : 41 роб.дн. = 146,89 грн. х 159 днів прогулу = 23 355,51 гривень).

- на користь ОСОБА_4 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 3 липня 2017 року по 10 липня 2018 року в сумі 37 811 гривень 14 копійок з урахуванням його заробітної плати за повних два робочих місяці, що передували звільненню, квітень 3200 грн, червень 2 434,12 грн.. (5634,12 : 38 роб.дн. = 148,27 грн. х 255 днів =37 811,14 грн).

- на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 червня 2017 року по 6 лютого 2018 року в сумі 19320 гривень 09 копійок з урахуванням його заробітної плати за повних два робочих місяці, що передували звільненню, березень 1556,82 грн, квітень 3 425 грн.( 4981,82 грн.: 41 роб.дн = 121,51 грн. х 159 дн. = 19320, 09 грн.)

- на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 червня 2017 року по 6 лютого 2018 року в сумі 24 753 гривні 12 копійок, з урахуванням його заробітної плати за повних два робочих місяці, що передували звільненню, березень 2959,95 грн, квітень 3425 грн.( 6382,95 грн : 41 роб.дн. = 155,68 грн. х 159 дн. = 24 553,12 грн).

Відповідно до ч. 1. ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими ; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були неповно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами, в зв'язку із чим рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з наведеним, з відповідача користь позивачів підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору по 640, 58 грн за подачу позову немайнового характеру, а також на користь держави судовий збір за 12 вимог немайнового характеру та 4 вимоги майнового характеру в сумі 36 820 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Бурштин України» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 січня 2018 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державного підприємства «Бурштин України» про визнання недійсним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати наказ Державного підприємства «Бурштин України» № 349 від 19 червня 2017 року про оголошення догани ОСОБА_1.

Визнати недійсним та скасувати наказ Державного підприємства «Бурштин України» № 41-к від 20 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста крана 5 розряду Клесівської гірничої дільниці Державного підприємства «Бурштин України» за систематичне невиконання ним без поважних причин обов»язків, покладеним на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпПУ.

Поновити ОСОБА_1 на посаді машиніста крана 5 розряду Клесівської гірничої дільниці Державного підприємства «Бурштин України» з 20 червня 2017 року.

Стягнути з Державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 червня 2017 року по 6 лютого 2018 року в сумі 23 355(двадцять три тисячі триста п»ятдесят п»ять) гривень 51 копійку.

Стягнути з Державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 100 (сто) гривень.

Визнати недійсним та скасувати наказ Державного підприємства «Бурштин України» № 368 від 26 червня 2017 року про оголошення догани ОСОБА_4 .

Визнати недійсним та скасувати наказ Державного підприємства «Бурштин України» № 50-к від 3 липня 2017 року про звільнення ОСОБА_4 з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду Клесівської гірничої дільниці Державного підприємства «Бурштин України» за систематичне невиконання ним без поважних причин обов»язків, покладеним на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпПУ.

Поновити ОСОБА_4 на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду Клесівської гірничої дільниці Державного підприємства «Бурштин України» з 3 липня 2017 року.

Стягнути з Державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_4 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 3 липня 2017 року по 10 липня 2018 року в сумі 37 811 (тридцять сім тисяч вісімсот одинадцять) гривень 14 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 100 (сто) гривень.

Рішення апеляційного суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_4 та стягнення на його користь середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 2 817 (дві тисячі вісімсот сімнадцять) гривень звернути до негайного виконання.

Визнати недійсним та скасувати наказ Державного підприємства «Бурштин України» № 348 від 19 червня 2017 року про оголошення догани ОСОБА_2.

Визнати недійсним та скасувати наказ Державного підприємства «Бурштин України» № 40-к від 20 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 з посади машиніста бульдозера 5 розряду Клесівської гірничої дільниці Державного підприємства «Бурштин України» за систематичне невиконання ним без поважних причин обов»язків, покладеним на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпПУ.

Поновити ОСОБА_2 на посаді машиніста бульдозера 5 розряду Клесівської гірничої дільниці Державного підприємства «Бурштин України» з 20 червня 2017 року.

Стягнути з Державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 червня 2017 року по 6 лютого 2018 року в сумі 19320 (дев»ятнадцять тисяч триста двадцять) гривень 09 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 100 (сто) гривень.

Визнати недійсним та скасувати наказ Державного підприємства «Бурштин України» № 350 від 19 червня 2017 року про оголошення догани ОСОБА_3 .

Визнати недійсним та скасувати наказ Державного підприємства «Бурштин України» № 42-к від 20 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_3 з посади машиніста екскаватора АТЕК761 5 розряду Клесівської гірничої дільниці Державного підприємства «Бурштин України» за систематичне невиконання ним без поважних причин обов»язків, покладеним на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпПУ.

Поновити ОСОБА_3 на посаді машиніста екскаватора АТЕК761 5 розряду Клесівської гірничої дільниці Державного підприємства «Бурштин України» з 20 червня 2017 року.

Стягнути з Державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 червня 2017 року по 6 лютого 2018 року в сумі 24 753 (двадцять чотири тисячі сімсот п»ятдесят три) гривні 12 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 100 (сто) гривень.

Стягнути з Державного підприємства "Бурштин України" на користь держави судовий збір в розмірі 36 820 (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_1 640 (шістьсят сорок) гривень 58 копійок на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_2 640 (шістьсят сорок) гривень 58 копійок на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_4 640 (шістьсят сорок) гривень 58 копійок на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_3 640 (шістьсят сорок) гривень 58 копійок на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 липня 2018 року.

Головуючий суддя Ковальчук Н. М.

Судді: Бондаренко Н. В.

Гордійчук С. О.