Постанова № 75386768, 09.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/8173/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 22-ц/783/3486/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю відповідача ОСОБА_2, та представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 09 березня 2017 року у справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ „Надра” ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 38/173/08-ф від 11.08.2008 року у розмірі 16 651 доларів США та 70 705, 00 грн., з яких: 8 171, 30 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту, 62 534,13 грн. – штраф за порушення умов кредитного договору. Позов мотивовано тим, що 11.08.2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 28 404, 52 доларів США зі сплатою відсотків в сумі 13, 59% річних, строком дії договору до 11.04.2023 року. Кредит отримано 11.04.2008 року, що підтверджується валютним меморіальним ордером № NL-2 від 11.04.2008 року. В рахунок забезпечення зобов’язань позичальника за кредитним договором 11.04.2008 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов’язався перед банком відповідати за виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, що випливають з кредитного договору. У зв’язку з невиконанням позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором станом на 04.09.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 16 651 доларів США та 70 705, 00 грн., з яких: 15 600, 26 дол. США – заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена), 1 050, 66 дол. США – заборгованість по сплаті відсотків (у тому числі прострочена), 8 171, 30 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту, 62 534, 13 грн. – штраф за порушення умов кредитного договору.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 09 березня 2017 року у задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Рішення суду оскаржила Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра».

Вважає його необґрунтованим, незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з’ясуванням усіх обставин справи. Зазначає, що під час підписання кредитного договору ОСОБА_2 була ознайомлена з усіма умовами договору, а саме: щомісячна сума мінімально необхідного платежу, розмір штрафних санкцій у разі виникнення заборгованості, а також висловила свою згоду щодо цих умов договору та волевиявлення шляхом підписання зазначено договору. Крім того, зазначає, що у період з 14.05.2008 року по 23.10.2015 року відповідач належним чином виконувала свої зобов’язання по кредитному договору, що підтверджується розширеним розрахунком заборгованості, а тому посилання ОСОБА_2 на введення її в оману не відповідають дійсності та не заслуговують на увагу. Вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано не взято до уваги розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий Банком, оскільки такий не спростований іншими належними доказами у справі.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз’яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегією суддів справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем належним чином не доведено обґрунтованість пред’явлених позовних вимог.

Проте, з таким висновком погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається наступне.

11.04.2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 року є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 38/173/08-Ф, відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 28 404, 52 долари США зі сплатою відсотків в розмірі 13,59% річних з строком до 11.04.2023 року (а.с. 9-11).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 11.04.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1 цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо (а.с. 13 звор. - 14).

З валютного меморіального ордеру № NL-2 від 11.04.2008 року встановлено, що на поточний рахунок ОСОБА_2 № 79178198 Банком перераховано 27648,72 доларів США (а.с. 15), чого не заперечила і сама відповідач.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 38/173/08-Ф станом на 04.09.2015 року, у зв’язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов’язань за договором утворилась заборгованість у розмірі 16 651 доларів США та 70 705 грн., з яких: 15600, 26 дол. США – заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена), 1050, 66 дол. США – заборгованість по сплаті відсотків (у тому числі прострочена), 8 171, 30 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту, 62 534, 13 грн. – штраф за порушення умов кредитного договору (а.с. 58-60).

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу зазначеної статі, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Отже штраф має разовий характер і вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання за договором, а відповідач ОСОБА_2 порушила виконання зобов’язань за договором.

Відповідачем в заперечення заявлених позовних вимог надано копії квитанцій по сплаті готівки в кількості 47 шт. на суму 3 622, 45 дол. США за період з 14.05.2008 року по 23.10.2015 року.

В той же час з розрахунку заборгованості за період з 14.05.2008 року по 23.10.2015 року вбачається, що в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 сплачено 34 716, 11 дол. США.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що твердження відповідачки щодо невідповідності представленого позивачем розрахунку заборгованості представленим квитанціям по погашенню кредиту, є надуманим, оскільки вказані квитанції є доказом лише часткової сплати боргу, подані відповідачкою вибірково і не спростовують представлений позивачем розрахунок.

Відповідно до пунктів 3.3.1., 3.3.2., 3.3.3. кредитного договору повернення суми кредиту здійснюється рівними платежами щомісячно у сумі 157,80 доларів США, починаючи з травня 2008 року. Позичальник повертає кредит та сплачує відсотки банку шляхом внесення мінімально необхідного платежу, передбаченого п. 3.3.1. цього договору на поточний рахунок. Позичальник вносить чергові платежі по кредиту, визначені у пунктами 1.3.1, 3.3.1 договору, щомісячно до 10 числа поточного місяця, згідно з графіком погашення, наданим в додатку № 1 до цього договору. Коли позичальник до 10 числа поточного місяця не вніс суми платежу, внаслідок чого станом на 12 число поточного місяця не була погашена поточна заборгованість позичальника, банк, починаючи з 13 числа поточного місяця застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені договором.

Згідно п. 5.2 договору у випадку прострочення виконання зобов’язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, встановлений у п. 3.3.3. цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що є на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 3.4. даного договору встановлено, якщо на протязі дії цього договору позичальник несвоєчасно та\чи неповністю вніс черговий мінімально необхідний платіж та\чи інші платежі, передбачені цим договором, то банк приймає виконання позичальником своїх зобов’язань по цьому договору в наступному порядку: прострочені відсотки за користування кредитом; відсотки за користування кредитними коштами; пені та штрафи; прострочена сума кредиту; сума кредиту.

З матеріалів кредитної справи, графіку погашення заборгованості, розрахунку заборгованості, поточного звіту за операціями по рахунку (а.с. 174 -180), вбачається, що банк приймав виконання ОСОБА_2 (позичальником) зобов’язань по цьому договору в порядку пунктів 3.3.3., 3.4.,5.2 договору.

В той же час колегія суддів вказує на те, що відповідачкою систематично, починаючи з першого платежу, погашення заборгованості проводилось несвоєчасно, як правило після 10 числа поточного місяця.

Окрім того, в заперечення позовних вимог, відповідач в суді апеляційної інстанції пояснила, що різницю в сумі за договором - 28 404, 52 долари США та фактично виплаченою сумою згідно меморіального ордеру – 27 648, 72 долари США, складає сума комісії. А відтак, розрахунок складений позивачем невірно, оскільки відсотки за користування кредитом слід було нараховувати не на всю суму кредиту за договором, а лише за користування виданою згідно меморіального ордеру сумою готівки. Однак, колегія судді не приймає до уваги такі пояснення відповідача та її представників, виходячи з наступного. Згідно п.1.2. кредитного договору № 38/173/08-Ф від 11.04.2008 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 року є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2, цільове використання кредиту: проведення розрахунку по договору купівлі продажу № 1583 від 11 квітня 2008 року, що укладений між позичальником та ОСОБА_7, згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно (земельну ділянку), загальною площею 0,1757 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Шоломия, вартістю, яка за згодою сторін становить 155 342, 00 грн.; витрати позичальника пов’язані з оформленням кредиту; оплата комісії за розрахунки в рамках комплексу Тарифного пакету «Процвітання» (а.с. 9 ). Докази про те, що кредитний договір оспорювався в частині його цільового використання, зокрема витрат позичальника пов’язаних з оформленням кредиту; оплати комісії за розрахунки в рамках комплексу Тарифного пакету «Процвітання», а також, що такі оплати проведені відповідачем до отримання кредиту не з кредитних коштів, в матеріалах справи відсутні та сторонами суду першої чи апеляційної інстанції не надані. Тому такі посилання на неправильність розрахунку з цих підстав є надуманими і недоведеними.

Не приймаються до уваги і пояснення відповідача та її представників в тій частині, що подані позивачем розрахунки заборгованості за кредитним договором є різними, а відтак невірним. Дійсно, позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції подавались розрахунки, які містяться в матеріалах справи, і такі дійсно є відмінними один від одного, однак їх відмінність полягає лише в частині періодів, за які вони розраховані, оскільки справа розглядалась в суді з вересня 2015 року по березень 2017 року. В той же час, позовні вимоги позивачем не змінювались, тому колегія суддів з врахуванням позовних вимог від 25 вересня 2015 року ( т.1 а.с. 1 - 4) приймає до уваги, розрахунок поданий позивачем станом на 04 вересня 2015 року ( т. 1 а.с. 58-60).

З цього розрахунку заборгованості за кредитним договором, вбачається, що внаслідок неналежного виконання – ОСОБА_2 умов кредитного договору виникла заборгованість по кредиту, відсотках, пені та штрафу. Представлені позивачем суду розрахунки їх нарахування, повністю відповідають умовам кредитного договору.

Представник позивача ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції, заперечуючи прострочення платежів визнала, що сума заборгованості за кредитом у відповідача є і така відповідає первинно заявленій позивачем.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення) передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, будь-яких належних доказів на спростування розміру заборгованості відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції стороною відповідача не представлено, незважаючи на те, що судом апеляційної інстанції було роз’яснено відповідачу та її представникам їх обов’язок щодо доказування та право подати докази на спростування доводів апелянта.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Виходячи з матеріалів справи, наведеного вище правового аналізу, колегія суддів приходить до висновку, що порука не є припиненою і у позивача виникло право пред’явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов’язання боржника щодо повернення кредиту.

На підставі викладеного вище, колегія приходить до переконання, що вимога позивача щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 (ІНД НОМЕР_1), ОСОБА_5 (ІНД НОМЕР_2) заборгованісті за кредитним договором № 38/173/08-Ф у розмірі 16 651 дол. США, з яких: 15 600, 26 дол. США – заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена), 1 050, 66 дол. США – заборгованість по сплаті відсотків (у тому числі прострочена), 8 171, 30 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту, 62 534, 13 грн. – штраф за порушення умов кредитного договору, є підставною та підлягає до задоволення.

А відтак, апеляційна скарга у частині розміру заборгованості, яку просять стягнути, підлягає до часткового задоволення, оскільки її вимоги всупереч приписам ч. 6 ст. 367 ЦПК України виходять за межі заявлених позивачем у суді першої інстанції позовних вимог.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, за подання апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

При подачі позову позивачем за первісним позовом сплачено судовий збір в сумі 6 559, 00 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно п. п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При подачі апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 7214,90 грн.

Отже, з відповідачів в користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» необхідно стягнути 6 559, 00 грн. судового збору сплаченого останнім за подання позову до суду першої інстанції та 7 214, 90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, - порівну по 6 886, 95 грн. з кожного ((6 559, 00 + 7 214, 90) : 2 = 6 886, 95).

За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень п. 2 ст. 376 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильне застосування норм матеріального права. А відтак, апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» ОСОБА_6 слід задовольнити частково, а рішення Сихівського районного суду міста Львова від 09 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра»ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 09 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (прож. 79049, м. Львів, вул. Скрипника, буд. 17 «а», кв. 34, ІНД НОМЕР_1, паспорт серії КВ №448340), ОСОБА_5 (прож. 79049, м. Львів, вул. Скрипника, буд. 17 «а», кв. 34, ІНД НОМЕР_2, паспорт серії КА №299630) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ: 20025456) заборгованість за кредитним договором № 38/173/08-Ф, яка утворилась станом на 04 вересня 2015 року у розмірі 16 651 дол. США та 70 705 грн., з яких: 15 600, 26 дол. США – заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена), 1 050, 66 дол. США – заборгованість по сплаті відсотків (у тому числі прострочена), 8 171, 30 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту, 62 534, 13 грн. – штраф за порушення умов кредитного договору.

Стягнути з ОСОБА_2 (прож. 79049, м. Львів, вул. Скрипника, буд. 17 «а», кв. 34, ІНД НОМЕР_1, паспорт серії КВ №448340), ОСОБА_5 (прож. 79049, м. Львів, вул. Скрипника, буд. 17 «а», кв. 34, ІНД НОМЕР_2, паспорт серії КА №299630) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ: 20025456) судовий збір сплачений позивачем за подання позову до суду першої інстанції та за подання апеляційної скарги по 6 886, 95 грн. з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 19 липня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_8