Рішення № 75385973, 10.07.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 10.07.2018 Справа № 554/1787/17

Провадження №2/554/788/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого-судді Чуванової А.М.

за участю секретаря Садошенко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до кредитного договору, зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним пункту кредитного договору та розірвання кредитного договору у зв’язку з достроковим виконанням та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання поруки припиненою, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року позивач ТОВ «Порше Мобіліті» звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 09.10.2012 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 50005971 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти в сумі 463076,25 гривень, що на дату укладення Договору становило еквівалент в сумі 56994,00 доларів США, строком на 60 місяців, за змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель А308.51, 2012 року випуску, а відповідач зобов'язалася прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит в повному обсязі, а також сплатити проценти, передбачені умовами договору.

В якості забезпечення виконання умов договору між ТОВ «Порше Мобіліті» та відповідачем було укладено договір застави транспортного засобу №50005971 від 01.11.2012 року, за яким відповідачем було передано в заставу транспортний засіб марки VW, модель А308.51, 2012 року випуску. Крім того, для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором укладено договір поруки, за яким поручителем ОСОБА_1 виступив ОСОБА_2

У зв'язку із тим, що, починаючи з липня 2016 року, відповідач ОСОБА_1 почала порушувати умови договору щодо виплати щомісячних платежів, сплачуючи їх з порушенням строків встановлених Графіком погашення кредиту, утворилась заборгованість.

Станом на 22.02.2017 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 42380,97 гривень. Позивач 19.08.2016 року направив відповідачам вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості. Проте, зазначена вимога повернулася на адресу позивача , у зв’язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_1 вимога була отримана 19.08.2016 року, останнім днем повернення кредиту та заборгованості відповідно було 18.09.2016 року.

Станом на 20.02.2017 року сума заборгованості за кредитом, за виключенням заборгованості за щомісячними платежами, становить еквівалент в гривні 16977,84 доларів США. Сума кредиту, яка підлягає поверненню становить : 16977,84 х 27,035 = 458995,90 гривень.

Крім того, плата за користування кредитом становить 22089,13 гривень. Так, розмір процентів за користування кредитними коштами розраховується наступним чином : 458995,90 х 9,9% х 175/360 = 22089,13 гривень. Загальна сума основаного боргу складає 523466,00 гривень.

Також позивачу спричинено збитки, до яких відносяться витрати на юридичні послуги: а саме послуги ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» у сумі 61150,63 гривень без ПДВ, та сума 73380,76 гривень з урахуванням ПДВ має бути компенсована позивачу. Позивач також поніс витрати з правової допомоги, наданої ТОВ «Юридична фірма Вернер» по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та участі в судових засіданнях по розгляду справи, в розмірі 12000 гривень з урахуванням ПДВ.

Позивач вважає, що має всі підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача, відповідно до положень ст.22 ЦК України, реальних збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язань. Також, позивач поніс витрати на страхування предмету застави, які становлять з урахуванням ПДВ 6606,56 гривень, а всього позивачу заподіяно збитки в розмірі 79987,32 гривень. Вважає, що відповідач також має сплатити неустойку (штраф) за порушення умов договору відповідно до п.п. 3.3., який становить 92615,25 гривень (463076,25 грн. х20% =92615,25 гривень). Крім того, підлягають стягненню з відповідача-1 і штрафні санкції, передбачені п. 8.4. кредитного договору за порушення п. 5.5. договору у розмірі 69461,44 гривень.

За порушення умов п. 8.3. договору щодо невиконання п.п.5.2, 5.3.,5.4. договору відповідач-1 має сплатити штраф в розмірі 1988,61 гривень, а всього штрафних санкцій 163615,30 гривень, пеню за порушення зобов'язань за п.8.1 договору в розмірі 2323,09 гривень.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 6619,86 гривень та інфляційні втрати у сумі 3100,66 гривень. Таким чином розмір заборгованості відповідачів складається з основної суми заборгованості, збитків, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, витрат на правову допомогу і становить 779112,23 гривень.

Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість, відповідно до Кредитного договору №50005971 від 09.10.2012 року, яка складається з основної суми заборгованості в розмірі 523466,00 гривень; збитків в розмірі 79987,32 гривень; штрафу в розмірі 163615,30 гривень, пені в розмірі 2323,09 гривень, 3% річних в розмірі 6619,86 гривень; інфляційні втрати в розмірі 3100,66 гривень, а всього 779112,23 гривень.

Також, із зустрічною позовною заявою до суду звернулася ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання недійсним пункту кредитного договору та розірвання кредитного договору у зв’язку з достроковим виконанням. В обґрунтування позову вказала, що нею на виконання кредитного договору від 09.10.2012 року та договору застави виплачувалися відповідачу кошти відповідно до графіку погашення кредиту. Сума сплачених нею внесків станом на 11.10.2016 року на 262238,37 гривень перевищила суму платежів за розрахунковий період 60 місяців. Враховуючи значну переплату за кредитним договором, у період червень 2016 року – липень 2016 року погашення кредиту позивачем не проводилось, виплати були поновлені у серпні 2016 року.

Враховуючи вже сплачену суму кредиту у розмірі 851211,50 гривень, ТОВ «Порше Мобіліті» вимагає сплатити ще 523466,00 гривень. Тобто фактично сума кредиту становить 1374677,50 гривень, замість встановлених у графіку погашення кредиту у розмірі 588973,13 гривень. Тому, окремі положення кредитного договору мають бути визнані судом недійсними, а кредитний договір має бути розірваний внаслідок дострокового виконання зобов’язання. Відповідач не виконав обов’язку з надання повної та достовірної інформації про суму кредиту та процентів, що підлягають сплаті позивачем в обумовлені сторонами строки. В кредитний договір було включено умови про визначення грошового еквіваленту суми кредиту, визначення платежів за кредитним договором за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, зазначеному в договорах, які є несправедливими. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила визнати недійсним пункт кредитного договору №50005971 від 09.10.2012 року, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1, яким передбачено, що «усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до статті 1.3. Загальних умов кредитування»; розірвати кредитний договір №50005971 від 09.10.2012 року, украдений між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1, у зв’язку з його достроковим виконанням.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання поруки припиненою, в якій просив визнати поруку ОСОБА_2 на підставі кредитного договору №50005971 від 09.10.2012 року, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 такою, що припинена. В обґрунтування вимог вказав, що вимогу повернути суму кредиту та інших коштів кредитор на адресу поручителя направив 19.08.2016 року, проте зазначена вимога на адресу поручителя не надходила. До суду позивач звернувся 06.03.2017 року, відтиск відділення поштового зв’язку з датою 02.03.2017 року, отже строк у шість місяців було пропущено ТОВ «Порше Мобіліті». Враховуючи положення ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 10.07.2018 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним пункту кредитного договору та розірвання кредитного договору у зв’язку з достроковим виконанням та про визнання поруки припиненою – залишені без розгляду.

Представник позивача до суду не з’явився, позивач надав заяву, в якій просить справу розглянути у відсутність свого представника, на задоволенні позову наполягає.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2у судове засідання не з’явилися, про місце та час слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Заяви про розгляд справи за їх відсутності від відповідачів не надходило. Відповідачі не надали відзив на позов.

Суд вирішив судовий розгляд проводити у відсутність сторін, враховуючи положення ст.223 ЦПК України, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 09.10.2012 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 50005971 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти в сумі 463076,25 гривень, що на дату укладення Договору становило еквівалент в сумі 56994,00 доларів США, строком на 60 місяців, за змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель А308.51, 2012 року випуску, а відповідач зобов'язалася прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит в повному обсязі, а також сплатити проценти передбачені умовами договору (т.1, а.с.13-25).

В якості забезпечення виконання умов договору між ТОВ «Порше Мобіліті» та відповідачем було укладено договір застави транспортного засобу №50005971 від 01.11.2012 року, за яким відповідачем було передано в заставу транспортний засіб марки VW, модель А308.51, 2012 року випуску (а.с.26-33). Крім того, для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором укладено договір поруки, за яким поручителем ОСОБА_1 виступив ОСОБА_2 (а.с.20-21).

Відповідно до п. 3.2.1.Умов кредитування, які є невід'ємною частиною кредитного договору №50005971 від 09.10.2012 року, у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту, на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць, кредитодавець має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та /або вимагати дострокового розірвання кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1 Загальних умов кредитування, підписаних ТОВ «Порше Мобіліті», позичальником ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_2, які є додатком до Кредитного договору, компанія зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у Кредитному договорі, в українських гривнях. У Кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін.

Згідно із п. 1.3 Загальних умов кредитування сторони погоджуються, що кошти у повернення кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у Кредитному договорі.

У пп. 1.3.1 п. 1.3 Загальних умов кредитування визначено, що розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладення Кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі.

Відповідно до Графіку погашення кредиту ОСОБА_1 зобов'язалася здійснювати погашення кредиту та процентів шляхом сплати щомісячних платежів у сумі, еквівалентній 1208,15 доларів США (а.с. 22-24 т. 1).

Суд не може погодитись із запереченнями відповідача ОСОБА_1, які зводяться,зокрема, до того, що застосування еквівалентів платежів в іноземній валюті є протиправним і умови договору є несправедливими.

За положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У силу ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Не вважається пропонуванням споживчого кредиту застереження про можливість надання його під час придбання продукції. Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Наведена норма закону не містить заборони на визначення грошового зобов'язання у гривні із зазначенням еквівалента суми зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За положеннями ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже, визначення сторонами в Договорі еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті відповідає вимогам ст. 533 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи спірний Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позичальник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного Договору та в подальшому виконував його умови.

При цьому, сторонами досягнуто домовленість щодо положення Кредитного договору про сплату усіх платежів за Кредитним договором у гривнях з перерахунком за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначених у Графіку погашення кредиту.

Крім того, відповідно до п. 9.5 Загальних умов кредитування ОСОБА_1 своїм підписом засвідчила, що ТОВ «Порше Мобіліті» належним чином ознайомило її з інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», та з Правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених компанією.

Згідно із п. 9.6 Загальних умов кредитування ОСОБА_1 підтвердила, що їй надано вичерпну інформації про умови надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника.

Відповідно до положень статей 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Наданими доказами підтверджено, що ОСОБА_1 порушує свої зобов'язання за Кредитним договором, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість.

Згідно із пп. 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3 п. 1.4 Загальних умов кредитування, надання кредиту здійснюється починаючи з дати укладення кредитного договору. Датою надання кредиту є дата списання коштів у розмірі суми кредиту з рахунка компанії відповідно до умов Кредитного договору.

Повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту (стаття 3).

До 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до Графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до Графіка погашення кредиту.

Відповідно до Графіка погашення кредиту датою сплати чергового платежу є 15 число поточного місяця (а.с. 22-24 т. 1).

За умовами п. 3.2 Загальних умов кредитування сторони погодили, що компанія має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав.

Позивач 19.08.2016 року направив на адресу відповідачів вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за Кредитним договором (т.1 а.с.43-46).

Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано, що з липня 2016 року вона почала порушувати свої зобов’язання за договором щодо оплати щомісячних платежів, погоджених по графіку погашення кредиту, сплачуючи їх з порушенням встановленого строку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що станом на 20.02.2017 року неповернута сума кредиту за Договором становить еквівалент у гривні 16977,84 доларів США, що відповідно до курсу валют 27,035 грн. за 1 дол. США ПАТ «Креді ОСОБА_3» складає 458995,90 грн.( 16977,84 х 27,035 ).

За умовами п. 2.1, 2.4 Загальних умов кредитування за використання кредиту в межах встановленого терміну кредитування позичальник сплачує компанії проценти за процентною ставкою (фіксованою або змінною), визначеною у Кредитному договорі.

Нарахування процентів здійснюється щомісячно 15 числа поточного місяця. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до Графіка погашення кредиту.

Враховуючи умови Кредитного договору, зокрема, розмір процентної ставки - 9,9 %, стягненню на користь ТОВ «Порше Мобіліті» підлягають проценти за користування кредитними коштами, розраховані наступним чином: 458995,90 х 9,9% х 175/360 = 22089,13 гривень. Загальна сума основаного боргу складає 523466,00 гривень.

Статтею 611 ЦК визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Поняття збитків визначено ст. 22 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

В якості забезпечення виконання умов договору між ТОВ «Порше Мобіліті» та відповідачем було укладено договір застави транспортного засобу №50005971 від 01.11.2012 року, за яким відповідачем було передано в заставу транспортний засіб марки VW, модель А308.51, 2012 року випуску (а.с.26-33 т. 1).

Відповідно до п. 2.3.7. договору застави в день підписання цього Договору заставодавець за власні кошти здійснює страхування Предмету застави на користь заставодержателя.

Відповідно до п.2.3.9. в тому випадку, якщо заставодавець не сплатить страховій компанії страхові платежі у строки, обумовлені договором страхування, який буде укладений згідно з пунктом 2.3.7. цього Договору, Заставодавець дає згоду та доручає Заставодержателю здійснити від імені і за рахунок заставодавця сплату страхових платежів, передбачених таким договором страхування, на користь страхової компанії заставодавець компенсує заставодержателю витрати, понесені останнім у зв'язку із виконанням даного доручення в порядку, передбаченому кредитним договором.

Відповідно до п. 5.5, 5.6 Загальних умов кредитування позичальник зобов'язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, протягом усього строку дії Кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована компанією. Страхування зазначеного майна здійснюється щорічно на вказаних умовах до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором. Позичальник зобов'язаний невідкладно надавати компанії оригінали відповідних полісів страхування.

Якщо позичальник у порушення пункту 5.5. цього Кредитного договору не укладе договір страхування або якщо укладений договір страхування не буде чинним з будь-яких причин, компанія на власний вибір укладе такий договір страхування від власного імені або від імені позичальника та здійснить сплату страхових платежів, передбачених таким договором страхування, на користь страхової компанії відповідно до умов, передбачених цими Загальними умовами кредитування. Позичальник надає згоду і доручає компанії здійснити від імені і за рахунок позичальника сплату страхових платежів на користь страхової компанії. Позичальник компенсує компанії витрати, понесені останньою у зв'язку із виконанням даного доручення/укладанням договору страхування від власного імені та сплатою страхових платежів, в порядку, передбаченому пунктами 1.7.1-1.7.6 цього Договору.

11.10.2012 року між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування № 28-0199-12-01316 (т.1 а.с. 81-87).

Оскільки, ОСОБА_1 порушені зобов'язання, вказані в п. 5.5 Загальних умов кредитування щодо сплати страхових платежів на користь страхової компанії за договором страхування, ТОВ «Порше Мобіліті» було сплачено страхові платежі за період з листопада 2016 року по березень 2017 року на загальну суму 5505,47 гривень без ПДВ.

При цьому, ТОВ «Порше Мобіліті» в позові зазначає, що дана сума грошових коштів має бути компенсована позивачу з урахуванням податку на додану вартість, а саме: в розмірі 6606,56 гривень.

Однак, ТОВ «Порше Мобіліті» всупереч вимогам чинного податкового законодавства було розраховано такі суми, включаючи до них ПДВ.

Так, відповідно до п. 196.1., п. 196.1.3. ст.. 196 Податкового Кодексу України, не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Таким чином, частина грошових коштів, що були сплачені відповідачем та зараховані на погашення несплачених страхових платежів не повинні були включати відшкодування ПДВ, яке ніби то було сплачено ТОВ «Порше Мобіліті» (ТОВ «Порше Мобіліті» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ними було здійснено сплату ПДВ за страхові платежі).

Відповідно, заборгованість відповідача перед ТОВ «Порше Мобіліті» за страховими платежами становить 5505,47 гривень.

Також, не підлягають задоволенню вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення 73380,76 гривень з урахуванням податку на додану вартість, зазначені у позовній заяві як збитки та сплачені ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» за супроводження процесу повернення заборгованості, розшуку транспортного засобу та звернення стягнення на предмет застави.

Так, захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів здійснюється судом.

За правилами цивільного судочинства витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, відносяться до судових витрат та питання їх відшкодування вирішується судом під час розгляду справи по суті.

Отже, витрати ТОВ «Порше Мобіліті» на юридичну допомогу ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» не є збитками і не підлягають відшкодуванню на підстав ст. 22 ЦК України.

Щодо витрат ТОВ «Порше Мобіліті» за послуги ТОВ «Юридина фірма Вернер» у розмірі 10000,00 грн. без ПДВ ( 12000,00 грн. з ПДВ), суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року №10, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Матеріали справи не містять даних, що ТОВ «Юридична фірма Вернер» є юридичною особою, яка займається діяльністю з надання правової допомоги, а представники ТОВ «Порше Мобіліті» підписали позовну заяву та приймали участь у судовому розгляді як представники ТОВ «Порше Мобіліті» на підставі виданої ним же довіреності, а не на підставі довіреності ТОВ «Юридична фірма Вернер».

До матеріалів справи не було долучено документів на підтвердження того, що вони є працівниками ТОВ «Юридична фірма Вернер».

Крім того, ТОВ «Порше Мобіліті» не було надало суду розрахунку витрат на правову допомогу. Разом з тим, чинним законодавством України не передбачено можливість стягнення витрат на правову допомогу поза межами судового розгляду справи.

За таких обставин, відсутні підстави для стягнення на користь ТОВ «Порше Мобіліті» витрат на правовому допомогу в сумі 12000 грн. з ПДВ.

Щодо позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення пені в розмірі 2323,09 гривень та штрафу в розмірі 163615,30 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 8.1, 8.2 Загальних умов кредитування передбачено, що у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно.

У разі порушення позичальником терміну повернення кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 відсотків від суми кредиту.

Згідно із п. 8.4 Загальних умов кредитування у випадку будь-якого порушення позичальником вимог пункту 5.5 цього Кредитного договору, включаючи, але не обмежуючись випадками укладення позичальником договору страхування із страховою компанією, неавторизованою компанією тощо, позичальник сплачує на вимогу компанії штраф в розмірі 15% від суми кредиту.

Із наведеного вище вбачається, що пеня застосовується у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту, а штраф - за неповернення кредиту в тридцять календарних днів з дати одержання повідомлення про дострокове повернення кредиту (п. 3.3 Загальних умов кредитування); за порушення п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Загальних умов кредитування; за порушення п. 5.5 Загальних умов кредитування, включаючи, але не обмежуючись випадками укладення позичальником договору страхування із страховою компанією, неавторизованою компанією тощо.

Отже, пеня та штраф у даній справі застосовані за різні порушення умов Кредитного договору.

Таким чином, на користь ТОВ «Порше Мобіліті» підлягає стягненню пеня в розмірі 2323,09 гривень та штраф в розмірі 163615,30 гривень.

За положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно позовної заяви та розрахунку, зазначеному в ній, 3% річних становлять 6619,86 гривень.

Суд погоджується з наданим ТОВ «Порше Мобіліті» розрахунком 3% річних, оскільки він узгоджується з матеріалами справи і не спростований відповідачем, а заявлені вимоги відповідають положенням ст. 625 ЦК України.

При цьому, не підлягають задоволенню вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3100,66 гривень, оскільки зобов'язання позичальника щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом були визначені в еквіваленті до іноземної валюти долар США і обчислення заборгованості відбулося з переведенням долара США у гривні.

З урахуванням наведеного вище, стягненню підлягає сума в розмірі 701529,72 гривень, що складається з : основного боргу зі сплати кредиту в розмірі 523466,00 гривень, збитків у розмірі 5505,47 гривень, пені в розмірі 2323,09 гривень, 3% річних у розмірі 6619,86 гривень, штрафу в розмірі 163615,30 гривень.

Що стосується позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з нього заборгованості по кредиту, як з поручителя, слід зазначити наступне. 16.08.2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» направлено йому вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором вих. №50005971 з вимогою повернути суму кредиту. Таким чином, ТОВ «Порше Мобіліті» змінив умови Кредитного договору та строк виконання основного зобов'язання. ТОВ «Порше Мобіліті» мав право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 16.08.2016 року протягом шести місяців, проте такої вимоги до поручителя ТОВ «Порше Мобіліті» упродовж шести місяців заявлено не було, позовна заява до суду подана в березні 2017 року, тобто з порушенням строків, визначених ч. 4 ст. 559 ЦК України, що є підставою для припинення поруки.

Матеріалами справи підтверджено, що 16.08.2016 року на адресу ОСОБА_2 було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором (а.с. 45-46 т. 1).

Згідно п. 12 Загальних умов кредитування будь-які повідомлення та вимоги, передбачені Загальними умовами кредитування, повинні бути надіслані у письмовій формі рекомендованим поштовим підправленням на адресу поручителя, вказану в Кредитному договорі; відправлене таким чином повідомлення вважатиметься отриманим поручителем на 3-й робочий день з дня відправлення.

У п. 3 Загальних умов кредитування передбачено, що поручитель у повному обсязі відшкодовує всі платежі, що підлягають сплаті у відповідності до Кредитного договору протягом 10 робочих днів з моменту отримання відповідного письмового повідомлення від компанії.

Пункт 13 Загальних умов кредитування передбачає, що ці умови поруки набирають чинності з моменту їхнього підписання компанією та поручителем та залишаються чинними до повного виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором.

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є пред'явлення до нього позову.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором 09.10.2012 року, кредитор, відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов'язання і, враховуючи умови Кредитного договору, зобов'язаний був пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців з 16.08.2016 року.

Однак, після зміни строку виконання основного зобов'язання ТОВ «Порше Мобіліті» до суду із позовом звернулося лише у березні 2017 року, тобто з пропуском шестимісячного строку.

До такого по суті висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 17 вересня 2014 року в справі №6-125цс14.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 17 лютого 2016 року у справі №6-3176 цс15, від 22 жовтня 2014 року у справі №6-101цс14, за положеннями ч.1 ст. 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя презюмується. У цьому разі звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Таким чином, порука ОСОБА_2 на підставі Кредитного договору №50005971 від 09.10.2012 року, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті», ОСОБА_1, ОСОБА_2, підлягає визнанню такою, що припинена.

Відтак, заборгованість за Кредитним договором 50005971 від 09.10.2012 року в розмірі 701529,72 гривень підлягає стягненню на користь ТОВ «Порше Мобіліті» лише з ОСОБА_1

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Так, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та визначено судом, при зверненні до суду з даним позовом ТОВ «Порше Мобіліті» було сплачено судовий збір в розмірі 11686,69 гривень.

Суд, враховуючи, що позов задоволено частково, а саме 90,04 % ((701529,72:779112,23 х 100), де 701529,72 сума, що підлягає до задоволення, а 779112,23 - сума, яку просив стягнути позивач) від заявлених вимог, то відповідно з відповідача слід стягнути судовий збір, пропорційно до задоволених вимог.

Сума судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Порше Мобіліті», становить 10522,70 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,267,268 ЦПК України, ст.ст.526,610,611 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Визнати поруку ОСОБА_2 (місце реєстрації: 36002, м.Полтава, вул. Довженка,26; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків №2820208399) на підставі Кредитного договору № 50005971 від 09.10.2012 року, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті», ОСОБА_1, ОСОБА_2, такою, що припинена.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до кредитного договору задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: 36002, м.Полтава, вул.Довженка,26; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків №2796405568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (місцезнаходження: проспект Павла Тичини, 1В, офіс «В», Україна. 02152, ідентифікаційний код 36422974) суму заборгованості відповідно до кредитного договору №50005971 від 09.10.2012 року в розмірі 701529,72 гривень, що складається з: основного боргу зі сплати кредиту в розмірі 523466,00 гривень, збитків у розмірі 5505,47 гривень, пені в розмірі 2323,09 гривень, 3% річних у розмірі 6619,86 гривень, штрафу в розмірі 163615,30 гривень.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 74481,85 гривень та інфляційних втрат у розмірі 3100,66 гривень відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: 36002, м.Полтава, вул.Довженка,26; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків №2796405568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (місцезнаходження: проспект Павла Тичини, 1В, офіс «В», Україна. 02152, ідентифікаційний код 36422974) судовий збір в розмірі 10522,70 гривень.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: А.М.Чуванова