Постанова № 75383406, 19.07.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/90/18

Провадження № 22-ц/779/830/2018

Категорія 49

Головуючий у 1 інстанції Калиновський М. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі

головуючої Пнівчук О.В.

суддів : Максюти І.О., Малєєва А.Ю.

секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 27 квітня 2018 року, у складі судді Калиновського М.М. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Свої вимоги мотивувала тим, що 22.08.2015 року уклала з відповідачем шлюб, який зареєстрований виконкомом Балинцівської сільської ради, Снятинського району, актовий запис №13, від шлюбу мають дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося, між ними відсутнє взаєморозуміння, відповідач своєю поведінкою негативно впливає на духовний та моральний стан їхньої дитини, в результаті чого шлюбні відносини між ними припинені і вона не бажає їх поновлювати, просила шлюб розірвати, а дочку ОСОБА_4 залишити на проживанні з нею.

Рішенням Снятинського районного суду від 27 квітня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1., зареєстрований 22.08.2015 року виконкомом Балинцівської сільської ради, Снятинського району, актовий запис №13 розірвано.

Після розірвання шлюбу неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено на проживанні з матір»ю ОСОБА_3

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права.

Апелянт зазначив, що суд ухвалив рішення про розірвання шлюбу у відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про розгляд справи, прийняв поспішне рішення не надавши сторонам час для примирення та взяв до уваги висновок органу опіки та піклування Снятинської РДА, який ним оскаржено до суду.

Апелянт просив рішення суду скасувати.

Позивач ОСОБА_2 правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Відповідно до п.8 ч.1 1 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративної-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

За змістом п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Заслухавши доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив із того, що фактично шлюбні відносини між подружжям припинені та дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження сім'ї є неможливим, а тому шлюб необхідно розірвати, а неповнолітню дочку залишити на проживанні з матір»ю.

З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 22.08.2015 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданого виконкомом Балинцівської сільської ради, Снятинського району, серія НОМЕР_1 (а.с.3), від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).

У січні 2018 року ОСОБА_3 пред»явила позов про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що між нею та відповідачем відсутнє взаєморозуміння,відповідач негативно впливає на духовний та моральний стан їхньої дитини, у них відсутня повага один до одного, шлюбні відносини припинили і вона не бажає їх поновлювати.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

За змістом ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що протиріччя між сторонами набули стійкого характеру, шлюб існує формально, збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, а тому висновок суду про наявність підстав для розірвання шлюбу є обґрунтованим.

З часу пред»явлення позивачкою позову про розірвання шлюбу 11 січня 2018 року по час ухвалення рішення про розірвання шлюбу - 27 квітня 2018 року сторони так і не дійшли примирення, а тому доводи апелянта про те, що суд не вжив заходів для збереження сім»ї є необґрунтованими.

Посилання апелянта на те, що в основу рішення про визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу батьків суд поставив висновок органу опіки та піклування Снятинської РДА, який ним оскаржено до суду - не заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ч.1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно висновку органу опіки та піклування Снятинської РДА від 24.04.2018 року №99/0/01-26/16 враховуючи вік дитини та діючи в інтересах дитини, орган опіки та піклування визнав за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 біля матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 вимог про визначення місця проживання малолітньої дочки з батьком не заявляли.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, а тому, підстави для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Снятинського районного суду від 27 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 липня 2018 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.О. Максюта

А.Ю. Малєєв