Постанова № 75382005, 17.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/6597/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Святецького В.В., Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року у справі за позовом Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до Приватного підприємства «Весна» про стягнення коштів, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Шешеня О.М.,

час ухвалення рішення - 11:34:00,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 03.05.2017 р.,

ВСТАНОВИВ:

Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області звернулась до суду з позовом до ПП «Весна» і ТОВ «Рейнбоу ЛТД», яким просила стягнути з відповідачів кошти в розмірі 29793276,96 грн. з кожного за господарським зобов'язанням, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Справа розглядалась адміністративними судами всіх інстанцій неодноразово.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 року суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог до ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» у зв'язку з ліквідацією даного підприємства та відсутністю його правонаступників. Вказана ухвала не оскаржена, тому в апеляційному порядку в межах даного провадження не переглядається.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що при кваліфікації правочину як нікчемного за ст. 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак листом Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області від 26.12.2016 року суд було повідомлено, що кримінальне провадження щодо директора ПП «Весна» ОСОБА_2 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (у зв'язку з відсутністю в його діяннях складу кримінального правопорушення), чим підтверджується відсутність його вини в намірі порушити публічний порядок як представником однієї зі сторін правочинів, укладених з ТОВ «Рейнбоу ЛТД». Водночас обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, позивач суду не надав. Твердженнями позивача про те, що ПП «Весна» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, суд вважав необґрунтованими, оскільки порушення контрагентом відповідача вимог податкового законодавства не може спричиняти негативні наслідки для нього. Також, на переконання суду, законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів тощо.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що вона прийнята з порушенням норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» перераховувало кошти ПП «Весна» без мети настання реальних правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрати дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, підприємством порушено ст. 228 Цивільного кодексу України, а саме укладено правочини, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави (дохідної частини бюджету), отже, є нікчемними. Також позивач стверджує, що в періоді, який перевірявся, ПП «Весна» фінансово-господарської діяльності фактично не здійснювало, а займалося діяльністю, спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди. Отже, на думку податкового органу, договори поставки між ПП «Весна» і ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» є нікчемними, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Як встановив суд, ПП «Весна» (постачальник) і ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» (покупець) 01.01.2008 року уклали договори поставки № Р/2008-1 і № Р/2008-2, відповідно до умов яких постачальник зобов'язувався відвантажити, а покупець прийняти і оплатити товар (бензин марок А-80, А-92, А-95 та дизельне паливо) на загальну суму 29793276,96 грн., в тому числі податок на додану вартість 4965546,16 грн. На виконання умов даних договорів були виписані відповідні видаткові і податкові накладні та специфікації. Вказані операції були відображені ТОВ «Рейнбоу ЛТД» в податковому обліку, а саме включено до складу валових витрат суму 24827730,80 грн. та до податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2008 року 4965546,16 грн. Також ТОВ «Рейнбоу ЛТД» перерахувало ПП «Весна» 389763327,40 грн.

На підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України від 10.10.2008 року у кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора ПП «Весна» ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України та згідно з наказом Державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19.01.2009 року № 22 була призначена та проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Весна» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30.10.2007 року до 31.08.2008 року, за результатами якої був складений акт від 18.02.2009 року № 6/23-50/20459893.

У даному акті податковий орган зазначив, зокрема, що у ПП «Весна» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій так як відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, вважаючи, що ТОВ «Рейнбоу ЛТД» перераховувало кошти ПП «Весна» без мети настання реальних правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, підприємства уклали правочини, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави, тобто є нікчемними, тому Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області звернулась до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання його недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 208 цього Кодексу якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведені законодавчі положення у розрізі функцій податкової інспекції, що полягають у здійсненні контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), застосовуються до правочинів, вчинених виключно з метою ухилення від оподаткування.

При цьому, для правильної кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, необхідно визначити існуючий зв'язок між власне укладенням і виконанням такого правочину та застосованим його учасниками механізмом ухилення від оподаткування. Якщо укладення та виконання договору є частиною такого механізму, зокрема, у випадку, коли єдиною метою укладення правочину є податкова економія, то до учасників такого правочину слід застосовувати штрафні санкції в порядку ст. 208 Господарського кодексу України. У разі ж якщо ухилення від оподаткування спричинено подальшими діями з отриманими на виконання правочину активами або недостовірним відображенням результатів такого правочину у податковому обліку платника, то такі дії становлять самостійний склад податкового правопорушення як підставу для притягнення платника до відповідальності саме за порушення норм податкового законодавства. Тобто правочин є таким, що порушує публічний порядок у сфері оподаткування, у разі, якщо власне вчинення та виконання правочину є необхідною умовою для побудови схеми мінімізації податків.

Таким чином, на думку колегії суддів, обов'язковою умовою застосування наслідків недійсності господарського зобов'язання в порядку ст. 208 Господарського кодексу України за позовом податкового органу є доведеність останнім наявності протиправного умислу у всіх учасників правочину, так як про відсутність господарської мети під час укладення та виконання правочину не може бути відомо лише одній особі, оскільки у разі добросовісності хоча б одного з учасників правочину для нього буде досягнута відповідна йому ділова мета, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок.

В даному випадку, як правильно встановив суд першої інстанції, позивач не надав належних та достатніх доказів, які свідчать про наявності у двох учасників правочину - ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» і ПП «Весна» протиправного умислу та мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також суд першої інстанції правильно вказав, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину конкретних осіб, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією з них, і доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який набрав законної сили, у спірному випадку - умисне ухилення від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах (ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України).

Однак обвинувального вироку суду відносно посадових осіб ПП «Весна», який набрав законної сили, позивач суду не надав.

А як встановив суд з листа заступника начальника відділу слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області від 26.12.2016 року, кримінальне провадження № 32014040000000081 від 29.07.2014 року було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, а саме у зв'язку з встановленням відсутності в діяннях службових осіб ПП «Весна» складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Отже, у спірному випадку відсутній встановлений і підтверджений у визначеному законом порядку факт вчинення посадовими і службовими особами ПП «Весна», зокрема, директором підприємства ОСОБА_2 зазначеного вище злочину, а навпаки компетентними правоохоронними органами не встановлено в їх діях складу цього злочину.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що податковий орган на обґрунтування своїх тверджень про нікчемність зазначених вище договорів ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» і ПП «Весна» посилається не на невідповідність цих правочинів вимогам чинного законодавства, а лише на безтоварність господарських операцій, здійснених на виконання даних договорів, посилаючись на дані перевірки відповідача, під час якої згідно з висновками перевіряючих було встановлено відсутність у сторін необхідних умов для здійснення господарських операцій (виробничих активів, персоналу, складських приміщень, транспортних засобів тощо), а також первинних та перевізних документів.

Однак, на думку колегії суддів, дані обставини не можуть бути беззаперечним доказом саме укладення ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» і ПП «Весна» нікчемних правочинів. Водночас, у випадку доведення контролюючим органом порушення суб'єктом господарювання правил оподаткування це є підставою для застосування до такого платника податків відповідних наслідків у податкових правовідносинах, а саме донарахування податкового зобов'язання, але не є беззаперечним свідченням недійсності (нікчемності) правочину, оскільки для доведеності цього факту, як зазначено вище, необхідним є встановлення саме наявності у учасників такого правочину суб'єктивного наміру створити відповідні наслідки у податковому обліку на момент укладення договору.

Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача про те, що ПП «Весна» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, оскільки порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не може спричиняти негативні наслідки для відповідача. Такий висновок відповідає практиці Європейського суду з прав людини, вказаної, зокрема, у справах «Інтерсплав проти України» та «Булвес АД» проти Болгарії».

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору нікчемним та, відповідно, для застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій в порядку ст. 208 Господарського кодексу України.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року у справі № 807/3996/13-а за позовом Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до Приватного підприємства «Весна» про стягнення коштів - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді В. В. Святецький М. А. Пліш Повне судове рішення складено 18.07.2018 р.