Постанова № 75381802, 16.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/13/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Матковська З.М.,

судді Затолочний В.С.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року у справі № 813/845/17 (суддя Сакалош В.М., постанову оголошено о 09.57 м. Львів, повний текст складено 27.11.2017) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказів про звільнення зі служби, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (відповідач), з позовними вимогами: визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Львівській області від 03.01.2017 року № 23 про притягнення лейтенанта поліції ОСОБА_2, дільничного офіцера поліції Городоцького відділення поліції Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Львівській області від 24.01.2017 року № 49 о/с «По особовому складу» в частині звільнення - лейтенанта поліції ОСОБА_2, дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; поновити ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Городоцького ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області; стягнути з ГУ НП України у Львівській області в користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.02.2017 року по день поновлення на роботі.

В обґрунтування вимог, позивач зазначає, що підставою для винесення оскаржуваних наказів та його звільнення із займаної посади було притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 та ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проте, позивач наголошує, що вказані правопорушення вчинені ним були в позаслужбовий час, не на робочому місці та не на території установи в якій позивач працює, відтак не можуть розцінюватися як порушення позивачем службової дисципліни. У зв'язку з цим, позивач переконаний, що жодних підстав для його звільнення у зв'язку з порушенням службової дисципліни не було. Тому, позивач вважає оскаржувані накази протиправними та просив їх скасувати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року у справі № 813/845/17 адміністративний позов задоволено повністю.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить таке скасувати, та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити повністю. В обґрунтування апеля3ційної скарги посилається на таке. Відповідач накладаючи на позивача дисциплінарне стягнення діяв в межах вимог, визначених ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС. Відповідно до вимог ст. 7 Статуту, якою визначено обов'язки осіб рядового і начальницького складу, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема дотримуватися норм професійної та службової етики та з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. Проведеним службовим розслідуванням встановлено грубе порушення ОСОБА_2 службової дисципліни, дотримання якої передбачено ст. 7 Статуту та основних обов'язків поліцейського, які передбачені ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання законів України та нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції. Враховуючи наведене, апелянт вважає, що дії посадових осіб ГУНП у Львівській області під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення із служби в поліції були вчинені на підставі, в межах та у спосіб визначений законодавством України. Тому, на переконання відповідача, жодних підстав для задоволення позовних вимог немає.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання, подав відзив на апеляційну скаргу, згідно частини 3 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у відзиві на апеляційну скаргу може міститися клопотання особи про розгляд справи за її участі, за відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити виходячи з наступних мотивів та міркувань.

ОСОБА_2, з 2015 року перебував на службі в органах внутрішніх справ. Перед звільненням займав посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області.

14.11.2016 року до ГУ НП у Львівській області надійшли відомості про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У зв'язку з цим, цього ж дня, наказом ГУНП у Львівській області № 2826 «Про призначення службового розслідування» було призначено службове розслідування за фактом вчинення адміністративного правопорушення оперуповноваженим Городоцького відділення поліції Яворівського ВП ГУНП у Львівській області.

За результатами службового розслідування, відповідач дійшов висновку прийняти рішення щодо позивача про притягнення до дисциплінарної відповідальності після встановлення його вини в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 07.12.2016 року у справі № 448/1562/16-п позивача було визнано винним у вчиненні вищевказаних порушень,у зв'язку з чим, відповідно до ч. 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення йому було призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 119 грн.

Як вбачається з тексту рішення Мостиського районного суду від 07.12.2016 року, позивач визнав скоєне правопорушення.

На підставі наказу ГУНП у Львівській області від 27.12.2016 року № 3272 відповідачем було призначено додаткове службове розслідування.

03.01.2017 року відповідачем було проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни дільничним офіцером поліції Городоцького відділення поліції ОСОБА_2 Згідно висновків якого, за грубе порушення службової дисципліни, передбаченої ст. 7 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України, ст. 18 Закону України «Про Національну поліції» в частині неухильного дотримання законів України та нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, на дільничного офіцера поліції Городоцького відділення Яворівського відділу ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_2, накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП у Львівській області від 03.01.2017 року № 23 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного офіцера поліції Городоцького відділення поліції Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області» на підставі ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України та ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» на позивача накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП у Львівській області від 24.01.2017 року № 49 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліції» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, що виразилось у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись із вказаними наказами позивач оскаржив їх до суду.

Суд при вирішенні спору у даній справі виходив з того, що відповідач при притягненні особи до відповідальності мав би обов'язково встановити чи був насправді факт порушення службової дисципліни, в якій формі вини проявилося порушення службової дисципліни, причини, що спонукали працівника вчинити дисциплінарний проступок.

З матеріалів справи вбачається, що вчинене позивачем порушення мало місце в позаслужбовий час, поза межами робочого місця та не на території установи, у якій працював позивач.

Тому, суд першої інстанції вважає, що скоєне позивачем адміністративне правопорушення не вказує на порушення позивачем службової дисципліни при виконанні службових обов'язків, що ще раз вказує на необґрунтованість застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного.

Проходження служби в органах внутрішніх справ регламентується спеціальним законодавством - Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), затвердженим Законом України від 22.02.2006 р. №3460-ІV.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» національна поліція - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через МВС України згідно із законом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.

Згідно з ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до п.1, 2, 3 ч.1 ст.18 цього Закону поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Згідно з положеннями ч.1 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону.

Відповідно до ст.60 цього ж Закону проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, встановлені Дисциплінарним статутом.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ст.5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового i начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність.

Згідно зі ст.7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового i начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів i наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту на ocіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ, згідно з цим Статутом. Звільнення зi служби осіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, як вид дисциплінарного стягнення передбачено пунктом 6 частини першої статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та відповідно до статті 14 цього Закону є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Стаття 14 Дисциплінарного статуту передбачає, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. у разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань визначений Інструкцією про Порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом МВС України №230 від 12 березня 2013 року. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (ст.14 Дисциплінарного статуту).

У постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року (справа N21-1288а15) та від 20 жовтня 2015 року (справа №21-2103а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ пов'язані, насамперед, із низкою моральних вимог, які ставляться до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Ці вимоги відображені у ст.5 Закону України «Про державну службу», Кодексі честі працівника органів внутрішніх справ, Етичному кодексі працівника органів внутрішніх справ та інших нормативно-правових актах, що регулюють діяльність органів системи МВС України та їх особового складу.

Тому під вчинками, що дискредитують звання працівника ОВС та органи внутрішніх справ, необхідно розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та безпосередньо органи внутрішніх справ.

До таких вчинків, необхідно віднести: вчинення злочину, встановленого вироком суду, що набрав законної сили; скоєння корупційного діяння як різновиду адміністративного правопорушення; систематичне скоєння адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, громадський порядок та громадську безпеку; заняття підприємницькою діяльністю; організацію страйків та участь у них; розголошення службової таємниці; появу на службі або поза службою в нетверезому стані, що ображає людську гідність; вживання алкогольних напоїв у форменому одязі у громадських місцях; прийняття наркотичних або токсичних препаратів без рецепту лікаря; систематичне порушення правил носіння форменого одягу, зовнішньої охайності; неодноразове грубе і зверхнє ставлення до громадян; прояви жорстокого або принизливого ставлення до людей; скоєння аморального проступку, не сумісного з продовженням служби в ОВС; систематичне поширення компрометуючої ОВС України інформації за допомогою засобів мас-медіа. Разом з тим, зазначений перелік не є вичерпним і в кожному окремому випадку необхідно враховувати чи є вчинок дискредитуючим у сукупності з конкретними обставинами, під час яких такий вчинок був зроблений працівником ОВС.

Як зазначено вище, 14.11.16. наказом ГУНП у Львівській області № 2826 «Про призначення службового розслідування», було призначено службове розслідування за фактом вчинення адміністративного правопорушення оперуповноваженим Городоцького відділення поліції Яворівського ВП ГУНП у Львівській області.

Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що 11.11.16 року о 02.10 співробітниками УПН в м. Львові ДПП НП України на автодорозі Львів-Шегині зупинено автомобіль марки «Мерседем-Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 під керванням ОСОБА_2, лейтенанта поліції, старшого оперуповноваженого Городоцького ВП Яворівського відділу поліції ГУНП у Львівській області. Під час перевірки документів, у позивача було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, що знайшло своє підтвердження у висновку ОКЗ ЛОР ЛОДКНД від 11.11.16. №1691, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів. За керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення АП2 № 081160 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окрім цього, позивач, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння нецензурно лаявся в громадському місці, чим вчинив правопорушення , передбачене ст. 173 КУпАП, про що складено протокол про адмінправопорушення АП2 № 081161 від 11.11.2016.

Відповідно до Висновку від 03.01.2017 року за результатами службового розслідування відносно позивача, за грубі порушення службової дисципліни, основних обов'язків поліцейського, передбачених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, що виразилось у керуванні приватним автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, на дільничного офіцера поліції Городоцького відділення поліції Яворівського відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Відтак колегія суддів не приймає до уваги пояснення позивача щодо неправомірних дій відповідача, оскільки підставою звільнення з поліції було грубе порушення службової дисципліни, що проявилося у недотриманні вимог Присяги працівника поліції, а не притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 03.11.2010 року у справі № 6-1500св10 та роз'яснень наданих в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» нетверезий стан працівника може бути підтверджений як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд повинен дати відповідну оцінку. При цьому доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неправомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з поліції, оскільки такий спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.243, 246, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року у справі № 813/845/17 скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді В. С. Затолочний З. М. Матковська Повне судове рішення складено 18 липня 2018 року.