Постанова № 75381640, 18.07.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року справа №812/1127/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сухарька М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя - Секірська А.Г.) від 17 травня 2018 року (повний текст рішення складено 17 травня 2018 року в м.Сєвєродонецьк) по справі №812/1127/18 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №1» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №1» про стягнення адміністративно-господарську санкцію за 2017 рік у сумі 160 666,68 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 17 квітня 2018 року по 17 квітня 2018 року по 17 квітня 2018 року у розмірі 89,90 грн, разом 160 756,46 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позову, оскільки відповідачем не було виконані вимоги щодо створення робочого місця для працевлаштування інвалідів та не були відраховані адміністративно-господарські санкції. Судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що відповідач не використав усіх можливих заходів, не здійснив самостійний пошук безробітних осіб з інвалідністю для працевлаштування. Позивач зазначив, що суб'єкти, визначені ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», лише сприяють у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, а безпосереднє їх працевлаштування здійснюють роботодавці.

Позивачем на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надіслано заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідачем на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надіслано відзив на скаргу в якому просив розгляд адміністративної справи проводити за відсутністю представника відповідача.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік форми № 10-ПІ, наданого до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 117 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (осіб) - 5 осіб .

Позивачем заявлені вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 4 нестворених робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у сумі 160 666,68 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 89,80 грн.

Згідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 наведеного Закону підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

За приписами ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно статті 5 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда. Види і обсяги необхідного соціального захисту інваліда надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов'язковою для виконання державними органами, підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями.

За приписами ст. 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Аналіз зазначених вище положень дає підстави для висновку про те, що створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; на підприємства покладений обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів; обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затв. постановою КМ України від 31.01.2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації, як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом 2017 року інформував відповідний центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів шляхом надання звітів про наявність вакансій для інвалідів за формою №3-ПН, в яких зазначав про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Зазначені обставини підтверджуються також листом Лисичанського міського центру зайнятості від 08.05.2018 № 8/05-751 «Про надання інформації», направленим на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2018, і в якому також повідомлено, що від ЛОВ ФСЗІ протягом 2017 року до Лисичанського МЦЗ не надходило інформації про невиконання відповідачем нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2017 році. З метою укомплектування вакансій для осіб з інвалідністю центром зайнятості постійно проводиться інформаційно-роз'яснювальна робота серед роботодавців. Інформування про професійний склад осіб з інвалідністю відбувається щомісячно під час надання звітів про потребу в працівниках підприємствам, які мають вакансії для осіб з інвалідністю, під час проведення семінарів для роботодавців 31.05.2017р. відповідач взяв участь у семінарі на тему: «Презентація послуг центру зайнятості, у тому числі щодо вирішення питань зайнятості осіб з інвалідністю», а також під час проведення масових заходів для осіб з інвалідністю. 01.12.2017 з нагоди міжнародного дня людей з інвалідністю Лисичанський МЦЗ проводив «День інформування» для інформування громадян щодо послуг, які надає служба зайнятості особам з обмеженими фізичними можливостями. В рамках Дня інформування відбувся ярмарок вакансій для осіб з інвалідністю, в якому відповідач взяв участь. У 2017 році на підприємство працевлаштована 1 особа з групою інвалідності за направленням центру зайнятості, крім цього, центром зайнятості укладено договір з відповідачем на організацію громадських робіт (взяла участь 1 особа з інвалідністю).

Крім того, у колективному договорі між адміністрацією та профспілковим комітетом КП «ЛЖЕК № 1», затвердженому на профспілкових зборах трудового колективу КП «ЛЖЕК № 1» протоколом від 27.12.2010 № 7, визначено обов'язок забронювати робочі місця для працевлаштування осіб, які потребують додаткових гарантій соціального захисту, на підприємстві затверджено Інструкцію про робоче місце інваліда, наказами від 03.01.2017 № 1, від 01.02.2017 № 6, від 04.05.2017 № 31, від 03.07.2017 № 42 виділялися робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем вживалися інші заходи щодо працевлаштування інвалідів, а саме:

- до Лисичанського міського центру зайнятості направлялося замовлення на професійне навчання та перепідготовку осіб з інвалідністю у зв'язку з відсутністю фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості, а саме малярів та покрівельників;

- участь у Ярмарку вакансій для осіб з інвалідністю 01.12.2017, який проводився Лисичанським міським центром зайнятості;

- в газеті «Новий путь» від 24.05.2017 № 21 (14935) розміщувалася інформація про прийняття відповідачем на роботу осіб з інвалідністю.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача направлялись інваліди або останні самостійно звертались, але їм було відмовлено у такому працевлаштуванні.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем в повному обсязі були виконані всі залежні від нього заходи, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідальність за виконання яких покладено на підприємство.

Суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що заявлені до стягнення санкції є адміністративно-господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на недоведеність наявності з боку відповідача складу правопорушення, доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийняті до уваги.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року по справі №812/1127/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року по справі №812/1127/18 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 18 липня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 18 липня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

М.Г. Сухарьок