Постанова № 75381635, 18.07.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року справа № 812/1084/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року в справі № 812/1084/18 (головуючий І інстанції Петросян К.Є.) за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, пенсійний орган, Рубіжанське ОУПФУ) щодо невиплати з 01 лютого 2018 року пенсії та зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року провадження по даній адміністративній справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № Пз/9901/20/18 (№ 805/402/18).

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не є внутрішньо переміщеною особою, оскільки з 03.11.2016 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відміткою у паспорті. Місто Рубіжне розташовано на підконтрольній українській владі територією. Тому вимоги відповідача щодо надання довідки внутрішньо переміщеної особи для поновлення та виплати пенсії є прямим порушенням пенсійного законодавства.

Апелянт вважає, що посилання суду першої інстанції на ухвалу Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі № 805/402/18, як на підставу для зупинення провадження у справі є неправомірним, оскільки предметом спору у зразковій справі є припинення виплати пенсії саме внутрішньо переміщеним особам, що не має місця в спірних правовідносинах.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, встановила наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України та з 03 листопада 2016 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить відмітка у паспорті.

У лютому 2018 року пенсійним органом припинено виплату пенсії. З метою з'ясування підстав припинення пенсійних виплат позивач звернулась до Рубіжанського ОУПФУ, яке в свою чергу листом № 46/Ч-14 від 12.03.2018 сповістило, що виплата пенсій внутрішньо переміщеним особам, незважаючи на зміну місця проживання, яке супроводжувалось зміною реєстраційних даних в паспорті особи, здійснюється з урахуванням вимог п.п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Постанови КМУ № 637 від 05.11.2017 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Позивач з такою бездіяльністю пенсійного органу не погодився та звернувся до суду за захистом свого порушено права.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

В подальшому ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року провадження по даній адміністративній справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № Пз/9901/20/18 (№ 805/402/18), яка, наразі, є предметом апеляційного оскарження.

Приймаючи рішення про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що дана адміністративна справа відповідає ознакам типової, яка розглядається у Верховному Суді за № Пз/9901/20/18 (№ 805/402/18).

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що з 03.11.2016 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та звернувся з заявою до управління праці та соціального захисту населення щодо відмови від довідки внутрішньо переміщеної особи, на підставі чого з 03.11.2016 довідка від 28.11.2014 № 917001343 скасована. Тобто ОСОБА_1 добровільно відмовилась від статусу внутрішньо переміщеної особи.

Таким чином, поданий на розгляд спір повинен розглядатися з урахуванням вимог чинного пенсійного законодавства України, за виключенням вимог законодавства, яке стосується прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Зі змісту ухвали Верховного суду від 01 березня 2018 року про відкриття провадження в справі № 805/402/18 вбачається, що матеріали справ у поєднанні зі справою, за якою надійшло подання про її розгляд як зразкової, відповідають ознакам типових, визначених пунктом 21 частини першої статті 4 КАС України, оскільки, зокрема, позивачами у них є пенсіонери, яким призначено пенсію згідно із Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які є внутрішньо переміщеними особами.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що предметом спору зразкової адміністративної справи № 805/402/18 є припинення територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії саме внутрішньо переміщеним особам з підстав, не передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що не є тотожним обставинам цієї справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись статями 308, 310, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року в справі № 812/1084/18 за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року в справі № 812/1084/18 - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

Т. Г. Гаврищук

О.О. Шишов