Постанова № 75381577, 18.07.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року справа №805/335/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Казначеєва Е.Г.,

секретар судового засідання - Токарева А.Г.,

за участю: позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Сущенко В.А., діє на підставі посвідчення,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Прокуратура Донецької області - Сущенко В.А., діє на підставі посвідчення,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 805/335/18-а (суддя 1 інстанції Галатіна О.О. у приміщенні суду вул. Добровольського, 1, м. Слов'янськ, повний текст складено 25 травня 2018 року) за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Прокуратура Донецької області про скасування наказу Генерального прокурора України від 21 квітня 2017 року № 99-к,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, апелянт, скаржник) 10 січня 2018 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач, орган прокуратури), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Прокуратура Донецької області про скасування наказу Генерального прокурора України від 21 квітня 2017 року № 99-к (том 1 а.с. 3-6).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено (том 1 а.с. 239-240).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, пославшись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги, що в порушення вимог пункту 9 Дисциплінарного статуту України від 21 квітня 2017 року до позивача застосовано не передбачене законом додаткове покарання у вигляді позбавлення класного чину «радник юстиції». Зазначає, що дисциплінарний статут України не передбачає окремого або додаткового після звільнення дисциплінарного стягнення, як позбавлення класного чину. Посилається на те, що для притягнення до відповідальності можливе лише при наявності висновку кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (том 2 а.с.4-8).

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні, проти чого заперечував представник відповідача та третьої особи, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Суд, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та наданого відзиву, заслухавши пояснення сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не оспорюється апелянтом наступне.

Позивач, ОСОБА_2, наказом від 03 лютого 2017 року № 378-к був призначений прокурором Марїнського відділу Волноваської місцевої прокуратури.

Відповідач, Генеральна прокуратура України, є суб'єктом владних повноважень, який діє на підставі положення про Генеральну прокуратуру України і у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Законом України «Про прокуратуру».

Наказом прокурора Донецької області від 07 квітня 2017 року № 804-к за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності неупередженості, у чесності органів прокурати, втручання чи будь-який інший вплив у випадках чи порядку не передбачених законодавством, у службову діяльність посадових осіб органів поліції, у тому числі шляхом дій, позивача звільнено із займаної посади та органів прокуратури області.

Прокурором Донецької області 12 квітня 2017 року направлено подання за № 11/524-536 вих-17 про позбавлення позивача класного чину.

21 квітня 2017 року, на підставі подання та з урахуванням вимог статті 10 Положення «Про класні чини працівників органів прокуратури України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року № 1795-ХІІ, позивача позбавлено класного чину «радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 22 жовтня 2010 року № 1414-к. (том 1 а.с.4-12).

Спірним питанням у даній справі є правомірність дій щодо прийняття рішення про позбавлення класного чину, що регулюється нормами Конституції України, Законом України «Про прокуратуру», та Положенням про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року № 1795-ХІІ (далі - Положення № 1795-ХІІ).

За приписами статті 6 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, звання державного радника юстиції 1, 2, 3 класів присвоюються Президентом України, а інші класні чини присвоюються Генеральним прокурором України.

Пунктом 10 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України визначено, що працівники органів прокуратури, яким присвоєно класні чини, перебувають у них довічно. Позбавлення класного чину може мати місце при звільненні працівника з органів прокуратури за проступки, що порочать його. У разі грубих порушень службового обов'язку працівником прокуратури чи негідної поведінки його може бути понижено в чині.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор України видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що позивача звільнено за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності неупередженості, у чесності органів прокурати, втручання чи будь-який інший вплив у випадках чи порядку не передбачених законодавством, у службову діяльність посадових осіб органів поліції, у тому числі шляхом дій, позивача звільнено із займаної посади та органів прокуратури області.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що постанова Верховної ради України від 6 листопада 1991 року «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України» втратила чинність, оскільки відповідно до пункту 4 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» вказана постанова втрачає чинність одночасно з втратою чинності пункту 8 частини першої статті 15, частини 4 статті 16, абз. 1 частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин 3, 4, 6, 11 статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів цього Закону.

Проте, відповідно до положень підпункту 1 пункту 3 розділу ХII вищевказані норми Закону України «Про прокуратуру» 1991 року стосовно осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1607-VII, діють до теперішнього часу, тобто на час виникнення спірних правовідносин.

З огляду на викладене суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність спірного рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмову у задоволенні позовних вимог.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін рішення суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 244, 250, 310, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 805/335/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 805/335/18-а за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Прокуратура Донецької області про скасування наказу Генерального прокурора України від 21 квітня 2017 року № 99-к - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 18 липня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Е.Г. Казначеєв