Постанова № 75381511, 17.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 р. м. Одеса Справа № 815/6497/14

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

при секретарі - Черкасовій Є. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо звільнення у запас Збройних Сил України полковника податкової міліції ОСОБА_2 - старшого оперуповноваженого відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Міндоходів в Одеській області 399-о від 24.10.2014 року "Про звільнення полковника податкової міліції ОСОБА_2.". Поновлено позивача на посаді старшого оперуповноваженого відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області з 24.10.2014 року.

Стягнуто з державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 року по 14.12.2017 року у розмірі 116 093 грн. 46 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області та Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області подали апеляційні скарги в якій посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ДФС в Одеській області зазначає, що на момент прийняття наказу про звільнення позивача з посади діяла пряма норма, а саме положення про Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеса ГУДФС в Одеській області, яке затверджено наказом ДФС України від 27.08.2014 року № 81, яка встановлює пряму заборону щодо посади, яку обіймав позивач. Крім того зазначається, що грошове забезпечення сплачується за рік; позивач отримував грошове забезпечення, а не заробітну плату.

Аналогічні обґрунтування апеляційної скарги надано й податковою інспекцією.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах Міндоходів України та на момент звільнення перебував на посаді старшого оперуповноваженого відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси.

Наказом Головного управління Міндоходів в Одеській області від 24.10.2015 року № 399-о відповідно до підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-УІІ та пункту 62 підпункту "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114, звільнено у запас Збройних Сил України полковника податкової міліції ОСОБА_2 - старшого оперуповноваженого відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, з 24 жовтня 2014 року.

Позивач, вважаючи наказ відповідача від 24.10.2014 року № 399-о "Про звільнення полковника податкової міліції ОСОБА_2." протиправним, оскаржив його до суду, вимагаючи його скасування та поновлення позивача на займаній посаді.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що передбачені Законом України "Про очищення влади" заборони не застосовуються до позивача, оскільки передбачені статтею 3 цього Закону посади він не займав, а тому оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначаються Законом України "Про очищення влади".

Відповідно ст. 1 Закону України "Про очищення влади", очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Згідно з п.6 ч.1 ст.2 Закону України "Про очищення влади" заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.2 Закону України "Про очищення влади" заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Згідно з п.8 ч.1 ст.3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах у місті Києві.

Відповідно до пп.1 п.2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та / або трудовій книжці за результатами перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та / або трудовій книжці ОСОБА_2 встановлено, що відповідно до критеріїв здійснення очищення влади, визначених у ч.1 ст.3 Закону України "Про очищення влади" за період з 25.02.2010 року по 22.02.2014 року обіймав посади щодо яких встановлена заборона, а саме: з 03.08.2010 року (наказ від 03.08.2010 року № 1316-о) по 02.11.2010 року - заступник начальника УПМ - начальник оперативного управління УПМ ДПА в Чернівецькій області та з 02.11.2010 року (наказ від 02.11.2010 року № 2060-о) по 23.02.2012 року - заступник начальника УПМ ДПА в Чернівецькій області .

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.16 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції. Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із законодавством.

Отже, відмінні від міністерства центральні органи виконавчої влади виконують функції з реалізації державної політики.

Відповідно до п.1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 року № 584/2011, до системи органів Державної податкової служби України (ДПС України) належать центральний апарат та територіальні органи - державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції. ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр). ДПС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері.

Згідно з п.3 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 року № 584/2011, основними завданнями ДПС України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної податкової політики і державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; 2) реалізація державної податкової політики та політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; 3) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на органи державної податкової служби, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); 4) запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх виявлення, розкриття, припинення та розслідування.

Таким чином, Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади уповноваженим на реалізацію державної податкової політики та політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, відповідно Управління податкової міліції Державної податкової служби у Вінницькій області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади та не наділене повноваженнями на формування державної податкової політики.

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затверджено Указом Президента України від 18.03.2013 року № 141/2013, Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань: забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики; забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок); забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів", а також Переліку територіальних органів Міндоходів, які утворюються, що наведений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 229, територіальні органи Міністерства доходів і зборів, в тому числі й Південна митниця Міндоходів, утворені як юридичні особи публічного права.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" передбачено реорганізацію шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів (в тому числі і до Південної митниці Міндоходів) територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби (в тому числі і Південної митниці) згідно з додатком 2.

Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" територіальні органи Міністерства доходів і зборів визначено правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1, у якому, серед інших, зазначена Одеська митниця ДФС. Пунктом 2 вищевказаної постанови реорганізовані територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2, в тому числі реорганізовано Південну митницю Міндоходів шляхом її приєднання до Одеської митниці ДФС.

Отже, статтею 2 Закону України "Про очищення влади" передбачено перелік посад щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрація), а статтею 3 цього ж Закону критерії, згідно з якими заборона розповсюджується на осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, зокрема керівника, заступника керівника територіального ( регіонального) органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Колегія суддів зазначає, що позивач проходив службу на посадах: заступника начальника Управління податкової міліції - начальника оперативного управління Управління податкової міліції Державної податкової служби в Чернівецькій області та заступника начальника Управління податкової міліції Державної податкової служби в Чернівецькій області, він не здійснював формування та реалізацію державної податкової та/або митної політики, оскільки відповідно до Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" такі повноваження належать відповідним міністерствам, а згідно з Положенням про Державну податкову службу України остання утворюється лише для забезпечення реалізації єдиної державної податкової політики.

Таку ж позицію висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 21.06.2017 року по справі № К/800/33174/16.

При цьому, колегія суддів зазначає, що апелянти не надали до суду жодних доводів та доказів щодо вчинення позивачем дій та заходів (та / або сприяння їх здійсненню), спрямованих на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дія Закону України "Про очищення влади" не поширюється на позивача, а тому передбачені цим Законом заборони до нього не застосовуються.

Відтак, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Разом з тим, згідно зі статтею 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено (постанова Верховного Суду України від 28.10.2014).

Враховуючи встановлення судом факту незаконного звільнення позивача із займаної посади, він підлягає поновленню саме на ній з 24.10.2014 року, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Відповідно до абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, станом на день звільнення середньомісячне грошове забезпечення позивача складало 3090,01 грн., а середньоденне грошове забезпечення - 147,14 грн.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_2 - 147,14 грн., слід помножити на 789 робочих днів (з 24.10.2014 року по 14.12.2017 року) вимушеного прогулу, що дорівнює 116 093 грн. 46 коп., які підлягають стягненню з ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянтів стосовно стягнення заробітної плати, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" N 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013, зазначено, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу законів про працю і частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці", як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже, колегія суддів вважає, що поняття "заробітна плата" і "грошове забезпечення", є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.

Твердження апелянта, що грошове забезпечення стягується за рік, колегія суддів вважає помилковими, оскільки ч.2 ст. 253 Кодексу законів про працю України прямо передбачено, що якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд даного спору відбувається більше року не з вини позивача, як працівника, щодо якого вирішується спір про поновлення на посаді.

За таких обставин судом першої інстанції вірно визначений період стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу позивача.

Колегія суддів вважає, що апелянтами, як суб'єктами владних повноважень, на якого КАС України покладає обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих нею рішень, не доведено, правомірність звільнення відповідача з займаної посади на підставі ЗУ « Про очищення влади»

А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для їх задоволення та скасування рішення суду першої інстанції - відсутні.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И ЛА :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 19 липня 2018 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова