Постанова № 75381501, 17.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/817/17 Головуючий у І інстанції Коваленко К. В.Провадження № 22-ц/780/2446/18 Доповідач у 2 інстанції Фінагеєв В. О.Категорія 32 17.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, на рішення Баришівського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до приватного підприємства «НОВАТОР АГРО», третя особа - ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 та просила стягнути з ПП «НОВАТОР АГРО» на її користь 500 000 грн. в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 січня 2016 року приблизно о 03 годині 10 хвилин на 73 км+400 м автодороги сполученням «Київ-Харків» в темну пору доби водій автомобіля, сідлового тягача марки «DAF CF 85.460» ОСОБА_4, рухаючись в напрямку м. Київ, здійснив наїзд на ОСОБА_5, який внаслідок наїзду отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди. ОСОБА_4 керував службовим автомобілем та перебував у трудових відносинах з відповідачем. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди син ОСОБА_5 неповнолітній ОСОБА_3 отримав моральні та душевні страждання, переніс психоемоційний стрес, залишився без турботливого та люблячого батька. Дитина втратила людину, з якою раніше переживала усі свої приємні та сумні події. Трагічний випадок з батьком дитини безповоротно змінив життя неповнолітнього сина. Обурливим є те, що ніхто не намагався попросити вибачення за наслідки порушення працівником відповідача Правил дорожнього руху України, які зламали дитині долю і змусили пристосовуватися до неповноцінного життя.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року позов ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Новатор Агро» на користь ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, 10 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи - батька дитини ОСОБА_5

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. через невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на аналогічні обставини, викладені у позовній заяві. ОСОБА_2 також зазначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка ї завдала. Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівниками під час виконання трудових обов'язків.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

На адресу апеляційного суду від ПП «Новатор Агро» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння. Наїзд на пішохода відбувся на проїжджій частині. Згідно висновку експертів несправностей, які б могли викликати погіршення або відмову в роботі, зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП не виявлено. Швидкість руху автопоїзда, яким керував працівник, відповідала видимості елементів дороги в напрямку руху. Водій не мав можливості попередити наїзд на пішохода шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для руху, а також шляхом об'їзду в момент виникнення небезпеки для руху. Виникненню шкоди сприяла груба необережність потерпілого, що є підставою для зменшення розміру відшкодування шкоди. Розмір моральної шкоди, яку просить стягнути позивач, є явно не співрозмірною з виною ПП «Новатор Агро», оскільки саме загиблий спричинив дорожньо-транспортну пригоду, будучи у нетверезому стані та порушуючи Правила дорожнього руху. Відповідач пропонував ОСОБА_2 матеріальну допомогу з метою урегулювання спору, однак, остання відмовилася. Позивач з сином проживають у Польщі, не були на похоронах ОСОБА_5, жодних матеріальних витрат на поховання не здійснювали. Автомобіль, яким керував водій ОСОБА_4, був офіційно застрахований. Позивач обізнана про можливість отримати від страхової компанії матеріальну та моральну шкоду у межах 150 000 грн.

Такі ж пояснення відповідача містяться у запереченнях на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.13, Т.1).

07 січня 2016 року приблизно о 03 годині 10 хвилин на 73км+400м автодороги сполученням «Київ-Харків» в темну пору доби водій автомобіля сідлового тягача марки «DAF CF 85.460» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом марки «Schmistz ski 24» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, громадянин ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебував в трудових відносинах з Приватним підприємством «Новатор Агро», рухаючись в напрямку м. Київ, здійснив наїзд на громадянина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який внаслідок наїзду отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.

Висновком судово-медичної експертизи №18 від 08 лютого 2016 року встановлено, що у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: «комбінованої травми голови, тулуба та кінцівок, відкрита черепно-мозкова травма (садна та рани обличчя, перелом кісток носу, крововиливи у м'які тканини голови, перелом склепіння та основи черепа, крововиливи під оболонки та у речовину головного мозку); закрита травма грудної клітини (крововиливи у м'які тканини спини, прикорневі крововиливи легень з розривами); закрита травма черева (крововиливи у околониркову клітковину та корень брижі); розрив лівого криже-клубового зчленування з крововиливами у оточуючі м'які тканини; крововиливи у м'які тканини правого стегна, перелом кісток правої гомілки з крововиливами у оточуючі м'які тканини, садна тулуба та кінцівок. Смерть ОСОБА_5 наступила від комбінованої травми голови, тулуба та кінцівок. Виявлені тілесні ушкодження прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті, від дії тупого твердого предмету, або при ударі об такий, оцінюються у сукупності і відносяться до категорії тяжких, за ознакою небезпеки для життя, які в даному випадку призвели до настання смерті. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися у пішохода під час дорожньо-транспортної пригоди, коли він знаходився у вертикальному положенні, або близькому до нього, і був звернутий під час первинного контакту спиною до транспортного засобу. При судово-токсилогічній експертизі крові і сечі ОСОБА_5 виявлено етиловий спирт в концентрації - в крові - 2,27 %о, в сечі - 3,61 %о, що стосовно до живих осіб може відповідати середньому ступеню алкогольного сп'яніння.

Постановою старшого слідчого СВ Баришівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Балухтіна В.А. від 04 травня 2016 року кримінальне провадження № 12016110000000005, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 січня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 284 КК України закрито за відсутністю в діянні водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с.16-18, Т.1).

Висновком експерта Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №8-02/238 від 12 березня 2016 року встановлено:

1.За даних дорожніх обставин водій автопоїзда в складі автомобіля тягача «DAF CF 85.460» номерний знак НОМЕР_1 і напівпричепа «Schmistz ski 24» номерний знак НОМЕР_2, повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України.

2.У даній дорожньо-транспортній ситуації швидкість руху автопоїзда в складі автомобіля тягача «DAF CF 85.460» номерний знак НОМЕР_1 і напівпричепа «Schmistz ski 24» номерний знак НОМЕР_2 відповідала видимості елементів дороги в напрямку руху.

3.В даній дорожньо-транспортній ситуації, при заданих вихідних даних, водій автопоїзда в складі автомобіля тягача «DAF CF 85.460» номерний знак НОМЕР_1 і напівпричепа «Schmistz ski 24» номерний знак НОМЕР_2 не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для руху.

4.В даній дорожньо-транспортній ситуації, при заданих вихідних даних, водій автопоїзда в складі автомобіля тягача «DAF CF 85.460» номерний знак НОМЕР_1 із напівпричепом марки «Schmistz ski 24» номерний знак НОМЕР_2 не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом безпечного об'їзду в момент виникнення небезпеки для руху (а.с.219-223).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що смерть потерпілого заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, власником якого є юридична особа. Вина відповідача в настанні смерті ОСОБА_5 відсутня, а смерть останнього сталася саме внаслідок його власної необережності, перебування в стані алкогольного сп'яніння та порушення Правил дорожнього руху.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї, чи близьких родичів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоду завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07 січня 2016 року, загинув ОСОБА_5, який є батьком ОСОБА_3. Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього сина, вказує на те, що внаслідок смерті батька дитина отримала моральні та душевні страждання, перенесла психоемоційний стрес, залишилася без турботливого та люблячого батька. Трагічний випадок з батьком дитини безповоротно змінив життя неповнолітнього сина.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 помер від комбінованої травм голови, тулуба та кінцівок, які він отримав під час дорожньо-транспортної пригоди за участю сідлового тягача «DAF CF 85.460» із напівпричепом марки «Schmistz ski 24», яким керував ОСОБА_8. На момент дорожньо-транспортної пригоди вказаний транспортний засіб належав ПП «НОВАТОР АГРО», з яким ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах. Постановою старшого слідчого СВ Баришівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Балухтіна В.А. від 04 травня 2016 року відносно ОСОБА_4 було закрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 284 КК України у зв'язку з відсутністю його діях складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди,- також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

З наданих суду доказів вбачається, що потерпілий, перебуваючи у стані середнього ступеня алкогольного сп'яніння, у темну пору доби, рухався у межах проїжджої частини дороги у невстановленому для цього місці. Згідно висновку експертів несправностей, які б могли викликати погіршення або відмову в роботі, зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП не виявлено. Швидкість руху автопоїзда, яким керував працівник, відповідала видимості елементів дороги в напрямку руху. Водій не мав можливості попередити наїзд на пішохода шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для руху, а також шляхом об'їзду в момент виникнення небезпеки для руху.

За таких обставин, мала місце груба необережність потерпілого, що спричинила смерть останнього. У зв'язку з цим, у силу вимог ст. 1193 ЦК України розмір шкоди підлягає зменшенню.

ОСОБА_2 зазначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка ї завдала. Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівниками під час виконання трудових обов'язків.

Апеляційний суд погоджується з такими доводами позивача. Однак, положення ч. 2 ст. 1193 ЦК України встановлює для суду обов'язок зменшити розмір відшкодування, якщо виникненню шкоди сприяла груба необережність потерпілого.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, з урахуванням конкретних обставин справи, відсутності в діях працівника відповідача ознак протиправності та відсутності його вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої помер батько неповнолітнього ОСОБА_3, суд першої інстанції врахував глибину емоційних переживань дитини та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення відшкодування за спричинену моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відповідності розміру відшкодування у 10 000 грн. засадам розумності, виваженості і справедливості з урахуванням встановлених у цій справі конкретних обставин.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що винна особа та її роботодавець демонструють свою байдужість до події, яка сталася, не запропонували свою допомогу, уникають зустрічей та розмов з приводу відшкодування шкоди. Обурливим є те, що ніхто не намагався попросити вибачення за наслідки порушення працівником відповідача Правил дорожнього руху України.

Однак, вказані обставини не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки у діях водія транспортного засобу, який належав на момент дорожньо-транспортної пригоди відповідачу, відсутній склад кримінального правопорушення.

Враховуючи вищезазначене, висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а, відтак, вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 18 липня 2018 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.