Постанова № 75380808, 12.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/11468/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Земляної Г.В., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 44812-1305 від 03.05.2017 р., яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із сплати земельного податку в розмірі 9 632 грн. 90 коп.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що земельна ділянка, яку Головне управління ДФС у м. Києві вважає об'єктом оподаткування, використовується ним у підприємницькій діяльності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, відповідач зазначає, що на земельній ділянці розташована належна йому будівля, а отже вона нерозривно зв'язана із цим приміщенням.

Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подав.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 10.12.2003 р. ОСОБА_2 набув право власності на нежиле приміщення по АДРЕСА_1.

З 19.01.2009 р. позивач зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності та відповідно до свідоцтва Серії А № НОМЕР_1 є платником єдиного податку 3 групи.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 травня 2017 р. Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 44812-1305 від 03.05.2017 р., яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із сплати земельного податку в розмірі 9 632 грн. 90 коп.

Відповідно до статті 269 Податкового Кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістом пункту 286.1 статті 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.6 статті 287 ПК України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За таких обставин, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постанові від 7 липня 2015 року (справа № 21-775а15).

Посилання позивача на те, що він зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності, є платником єдиного податку та використовує належне йому приміщення у підприємницькій діяльності, обґрунтовано не взято судом до уваги.

Відповідно до пункту 269.2 статті 269 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 297.1. статті 297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здає належне йому приміщення в оренду ТОВ «ДК Комп Лімітед», ТОВ «Комп Мюзик Паблішінг» та ТОВ «Комп Мюзик».

Разом з тим, у свідоцтві платника єдиного податку серії А № НОМЕР_1 видів економічної діяльності, які передбачають використання землі, не зазначено.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.12 пункту 270 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 24.11.2015 (справа № 826/14703/13-а) та Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 р. у справі № 826/10930/13-а.

Враховуючи наведене колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 17 липня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя Г.В.Земляна