Постанова № 75380375, 19.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/6800/17 Головуючий у І інстанції Радзівіл А. Г.Провадження № 22-ц/780/3101/18 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 26 19.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії судів судової палати у цивільних справах: судді - доповідача Верланова С.М., суддів Голуб С.А., Савченка С.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справуза апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що ОСОБА_3 відповідно до підписаної ним заяви від 08 липня 2015 року отримав кредит у розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складають між ним і ПАТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг. Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного внесення платежів станом на 24 жовтня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 20 866 грн. 52 коп., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6 950 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2 376 грн. 43 коп., заборгованості за пенею у розмірі 10 070 грн. 26 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штрафу (процентна складова) у розмірі 969 грн. 83 коп.

З наведених підстав позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у вказаному вище розмірі.

Заочним рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Заочне рішення суду мотивоване тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не надало належних та допустимих доказів про укладення ним кредитного договору саме з відповідачем ОСОБА_2, оскільки анкета-заява позичальника від 08 липня 2015 року підписана іншою особою. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором від 08 липня 2015 року не підтверджує існування боргу у відповідача ОСОБА_3, оскільки банком не доведено, що саме з ОСОБА_2 був укладений кредитний договір. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 08 липня 2015 року.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не дослідив розрахунок заборгованості та інші надані позивачем докази, а відтак не встановив фактичні обставини по справі. Вказує, що після укладання кредитного договору відповідачем у 2016 році було змінено прізвище з «ОСОБА_5» на «ОСОБА_6», що підтверджується доданими до апеляційної скарги копіями паспортів та копіями анкет-заяв про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення кредитного договору від 08 липня 2015 року з відповідачем ОСОБА_2 позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» надало анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 08 липня 2015 року (а.с.6), витяг з Тарифів обслуговування кревних карт «Універсальна» (а.с.7), витяг з Умов та правил надання банківських послуг(а.с.8-22), ксерокопію паспорта серії НОМЕР_1, виданого 21 липня 2016 року Броварським РВ Управління ДМС України в Київській області на ім`я ОСОБА_2 (а.с.23).

Відповідно до вимог ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами ч.ч.3, 4 ст.12 ЦПК України (змагальність сторін) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Питання обов'язку доказування і подання доказів розкрито у ст.81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що 08 липня 2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено письмовий кредитний договір, оскільки з анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 08 липня 2015 року вбачається, що вона підписана 08 липня 2015 року ОСОБА_4, а не відповідачем ОСОБА_3 (а.с.6).

На думку колегії суддів, суд обгрунтовано не прийняв до уваги надані позивачем витяг з Тарифів обслуговування кревних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості за договором від 08 липня 2015 року, складений позивачем станом на 24 жовтня 2017 року на ім'я ОСОБА_2, ксерокопію паспорта серії НОМЕР_1 від 21 липня 2016 року на ім`я ОСОБА_2, оскільки вказані документи не свідчать про укладення між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 письмового договору від 08 липня 2015 року за заявою ОСОБА_4 від 08 липня 2015 року.

Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено, що 08 липня 2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено письмовий кредитний договір, а тому відсутні законні підстави вважати, що даний кредитний договір є підставою для стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за кредитом.

При цьому колегія суддів враховує, що неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог стало підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже саме зазначені позивачем обставини, а не висновки суду, про що зазначено в апеляційні скарзі, ґрунтуються на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про те, що після укладання кредитного договору відповідачем у 2016 році було змінено прізвище з «ОСОБА_5» на «ОСОБА_6», що підтверджується доданими до апеляційної скарги копіями паспортів та копіями анкет-заяв про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, є необґрунтованими з таких підстав.

З ксерокопії паспорта серії НОМЕР_2 вбачається, що він виданий 15 березня 2002 року Броварським РВ Управління ДМС України в Київській області на ім`я ОСОБА_4 (а.с. 80), а з ксерокопії паспорта серії НОМЕР_3 видно, що він виданий 21 липня 2016 року Броварським РВ Управління ДМС України в Київській області на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 81).

Тобто, паспорт серії НОМЕР_2 від 15 березня 2002 року та паспорт серії НОМЕР_3 від 21 липня 2016 року, видані особам, які мають різні прізвища, а відтак ці документи самі по собі не є достатніми доказами того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є однією і тією ж особою.

Також колегія суддів вважає, що долучені ПАТ КБ «ПриватБанк» до апеляційної скарги дві анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (а.с.82-83) не підтверджують того, що після укладання кредитного договору відповідачем у 2016 році було змінено прізвище з «ОСОБА_5» на «ОСОБА_6», оскільки ці дві анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг містять паспортні дані на ім`я ОСОБА_4 та підписані ОСОБА_4 08 липня 2015 року.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що заочне рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального і процесуального права, а тому це заочне рішення суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді