Постанова № 75379560, 17.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2355/18 Справа № 207/3651/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Тюлюнова В. Г. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Єлізаренко І.А., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 1 червня 2017 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2015 року ПАТ "Альфа-Банк"звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 800003676 від 21 квітня 2008 року, згідно з яким останній отримав кредит у сумі 16000,00 дол. США, у зв'язку з чим станом на 17 липня 2015 року виникла прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 8233,30 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 181 023,00 грн., заборгованість за відсотками - 474,38 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 10 430,04 грн.; заборгованість по пені - 1051,24 дол. США, за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить - 23 113,28 грн.

Ураховуючи викладене, ПАТ "Альфа-Банк"просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 800003676 від 21 квітня 2008 року у розмірі 214 566 грн. 32 коп., яка складається з: 181 023,00 грн. - заборгованість за кредитом; 10 430,04 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 23 113,28 грн. - заборгованість за пенею.

У березні 2017 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ПАТ "Альфа-Банк" про визнання кредитного договору недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що позивачу не було надано необхідної інформації перед укладенням договору.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним кредитний договір № 800003676 від 21 квітня 2008 року з додатковими угодами, укладений між ним та ПАТ "Альфа-Банк".

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 1 червня 2017 рокупозовні вимоги за первісним позовом задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2на користь ПАТ "Альфа-Банк"заборгованість за кредитним договором № 800003676 від 21 квітня 2008 року у розмірі 214 566 грн. 32 коп., яка складається з: 181 023,00 грн. - заборгованість за кредитом; 10 430,04 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 23 113,28 грн. - заборгованість за пенею.

У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційна скарга ОСОБА_2мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи.

Також скаржник зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що 21 квітня 2008 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 800003676, згідно з яким останній отримав кредит у сумі 16000,00 дол. США, зобов'язавшись в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених договором. Зауважень чи застережень від ОСОБА_2 на момент укладення та підписання договору не було.

У порушення умов договору, відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 17 липня 2015 року виникла прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 8233,30 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 181 023,00 грн., заборгованість за відсотками - 474,38 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 10 430,04 грн.; заборгованість по пені - 1051,24 дол. США, за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить - 23 113,28 грн.

За таких обставин, в силу діючого законодавства, а саме статей 525,526,610,612,625,629,1054 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, оскільки позичальник не виконав умови кредитного договору у повному обсязі, та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимоги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 жодним чином не спростовує факт наявності заборгованості за кредитом, її суму, не надає суду будь-яких доказів, які б підтверджували факт повного чи часткового виконання ним своїх зобов'язань по договору.

В силу частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що позивачем не доведений належними та допустимим доказами розмір заборгованості відповідача, а наданий до позовної заяви розрахунок заборгованості таким не являється, колегія суддів вважає такими, що підлягають відхиленню, як безпідставні, оскільки, зазначене спростовується матеріалами справи.

Приведений позивачем розрахунок заборгованості по кредитному договору відповідає саме наявним фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав вважати його неналежним не вбачається, жодних спростувань його правомірності не приведено.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що він не отримав кредитні кошти за кредитним договором та відповідно відповідач не надав суду доказів на підтвердження цього, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наведене спростовується матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов'язання виконувати його належним чином.

Позичальник також виконав умови договору в частині отримання кредитних коштів та діями направленими на часткове погашення кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В силу частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Спірний кредитний договір повністю відповідає вимогам частини 2 статті 208, частин 1, 2 статті 207 ЦК України, якими встановлено вимоги для письмової форми правочину.

Згідно пункту 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види зв'язності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1.2.1. Положення бухгалтерський (фінансовий) облік забезпечує своєчасне й повне відображення всіх операцій банку та надання користувачам інформації про стан активів і зобов'язань, власний капітал, результати фінансової діяльності та їх зміни. На основі даних фінансового обліку складається фінансова звітність.

Пунктом 5.1. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженою Постановою Національного банку України від 18.06.2003 року № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

Виписки, з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Тобто виписка по рахунку, є доказом на підтвердження позовних вимог банку.

Таким чином, колегією встановлено, що ПАТ "Альфа-Банк" свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, на підтвердження цього є виписка по рахунку.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі як на підставу своїй вимог за зустрічним позовом про визнання кредитного договору, а саме не надання йому необхідної інформації перед укладенням договору, є безпідставними та до уваги не приймаються.

У п.5.-6. Розділу № 1 кредитного договору № 800003676 від 21 квітня 2008 року вказано, що позичальника ознайомлено із усіма вимогами, встановленими Законом України "Про захист прав споживачів".

Розділом № 2 кредитного договору № 800003676 від 21 квітня 2008 року, а саме у п.п.2.1., 10.1. також закріплений факт ознайомлення позичальника із усіма вимогами, встановленими Законом України "Про захист прав споживачів".

Тобто на час укладення кредитного договору позичальник був обізнаний з основними умовами кредитного договору та вся необхідна інформація йому була надана.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто норми статей 203, 215 ЦК України не передбачають серед підстав недійсності договору надання/не надання інформацією перед укладенням договору.

Жодних зауважень чи застережень від апелянта на момент укладання та підписання договору не було.

Відповідно до пункту 6 статті 11 Закону України "Про захист прав споживача" споживач мав право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Позивач за зустрічним позовом не використав свого права на розірвання договору протягом 14 днів з моменту його укладення.

Статтею 18 Закону України "Про захист прав споживача" передбачена можливість визнання недійсними лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих положень договору несправедливими.

Отже, за змістом статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживача" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Застосування Закону України "Про захист прав споживача" до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей Закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. 147, п.3 розділом XII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- залишити без задоволення.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 1 червня 2017 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.А. Єлізаренко

Т.П. Красвітна