Рішення № 75379233, 03.07.2018, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/382/18

2/0187/197/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2018 р. смт Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Говорухи В.О. за участю секретаря судового засідання Догадайло М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу 187/382/18 за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку ''Приватбанк'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

04.04.2018 до суду звернувся представник ПАТ КБ ''Приватбанк'' Ткач Я.О. з позовом до ОСОБА_1, яким просила:

- стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ''Приватбанк'' заборгованість у розмірі 113137,95 грн. за кредитним договором № б/н від 02.08.2011, яка складається з наступного: 4923,29 грн. - заборгованість за кредитом; 103801,85 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4412,81грн. - заборгованість за пенею та комісією та судові витрати у розмірі 1762, 00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги представник позивача зазначив, що 02.08.2011 між ПАТ КБ ''ПриватБанк'' та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, відповідно до якого, останній отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду з ''Умовами та правилами надання банківських послуг'', та ''Тарифами банку'', підписавши відповідну анкету-заяву, яка складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.

ПАТ КБ ''ПриватБанк'' свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надавав кошти відповідачу в кредит в розмірі та на умовах, встановлених договором.

У свою чергу відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору та станом на 31.01.2018 року має заборгованість у загальному розмірі 113137,95 грн., де 4923,29 грн. - заборгованість за кредитом; 103801,85 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 214,11 грн. - заборгованість за пенею та комісією.

В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача в якій він просить суд розглядати справу без його участі, також просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.04.2018 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

03.05.2018 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності, в якій відповідач зазначив, що дійсно 02.08.2011 між ним та банком було укладено кредитний договір, де він отримав 5000, 00 грн. Останній платіж за договором було здійснено ним наприкінці 2011 року. Оскільки позивачу стало відомо про порушення його права сім років, у зв'язку з чим строк позовної давності сплинув. Просив застосувати позовну давність та в задоволенні позову ПАТ КБ ''ПриватБанк'' відмовити з підстав порушення строків звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

22.05.2018 представник позивача Гаренко Н.В. засобами електронного зв'язку, надіслала відповідь на заяву про застосування строку позовної давності, в якій вказала, що ОСОБА_1 підписав заяву № б/н від 02.08.2011, згідно якої отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Згідно з довідкою про картки клієнта ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 02.08.2011 отримав картку № 55772123000066064 яка мала термін дії до останнього дня 07.2015 року. Більше того відповідно до умов договору, а саме: п. 1.1.7.31 строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки був збільшений до 50 років, що не суперечить нормам закону. У зв'язку з цим обставини, на які відповідач посилається в заяві, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.2).

Відповідач ОСОБА_1 також не з'явився в призначене судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав заяву про застосування позовної давності, в якій просив відмовити в задоволенні позову (а.с. 55-56).

Справа розглядається за формою спрощеного провадження, на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 02 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ ''Приватбанк'' було укладено кредитний договір б/н від 02.08.2011 року, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з ''Умовами та правилами надання банківських послуг'', та ''Тарифами Банку'', які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач ОСОБА_1, підписуючи 02.08.2011 Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, погодився також з тим, що він згоден на те, що заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить між ним та банком Договір про надання банківських послуг, про що зазначено у вказаній Анкеті-заяві.

За таких обставин судом встановлено, що між сторонами склалися фактичні кредитні правовідносини, у яких право кредитодавця вимагати повернення наданих у кредит грошових коштів, кореспондує обов'язок позичальника повернути отримані у кредит кошти на умовах обумовлених укладеною між ними угодою.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 ЦК України - ''Позика'', якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику обумовлену договором суму грошових коштів.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 31.01.2018 утворилась заборгованість за кредитним договором.

В підтвердження суми заборгованості по кредиту позивачем наданий розрахунок заборгованості за договором б/н від 02.08.2011 року, укладеного між Приватбанком та клієнтом ОСОБА_1, яка станом на 31.01.2018 становить 113137,95 грн., де 4923,29 грн. - заборгованість за кредитом; 103801,85 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 214,11 грн. - заборгованість за пенею та комісією.

Таким чином судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна давність згідно ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, встановлений п.1.1.7.31. Умов та правил надання банківських послуг збільшений строк позовної давності у 50 років по вимогам про стягнення кредиту та відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за даним договором, суд не бере до уваги, оскільки за змістом ч.1ст.259 ЦК України встановлена законом позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін шляхом укладання договору про це у письмовій формі.

При цьому позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що між сторонами було укладено письмовий договір щодо збільшення строку позовної давності, а долучені до справи Правил надання банківських, пунктом п.1.1.7.31. яких установлено позовну давність тривалістю в п'ятдесят років, не містять підпису відповідача, у заяві позичальника від 02.08.2011 домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Так само суду не надано доказів на підтвердження того, що станом на день укладення між сторонами договору, тобто станом на 02.08.2011, Правила містили пункт 1.1.7.31 саме у такій редакції, яка передбачає збільшення строку позовної давності до 50 років.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що визначено частиною 1статті 261 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15.

Положеннями ч. 5ст. 261 ЦК України закріплено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до положень ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, а строк, що визначений місяцями, - у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно умов укладеного між сторонами Договору, клієнт має здійснювати щомісячні платежі в рахунок погашення заборгованості.

В наданому позивачем розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1 за основиною карткою 5577212300006064 з 02.08.2011 по 31.01.2018 р., суд для встановлення можливого переривання строку позовної давності, звертає увагу на певну платіжну операцію, а саме: 03.08.2015 на суму 87,19 грн. Оскільки саме вказаний платіж операції, міг переривати загальний трирічний строк позовної давності, враховуючи дату звернення позивача до суду з даним позовом 04.04.2018.

Доказів того, що зазначена платіжна операція не є автоматичним списанням грошових коштів та вказані кошти внесено відповідачем на виконання договірних зобов'язань в рахунок погашення заборгованості за кредитом, матеріали справи не містять. А навпаки, згідно наданої виписки за період з 02.08.2011 по 21.05.2018 позивач вказує саме на автоматичне списання заборгованості 03.08.2015.

Жодних інших відомостей, які б свідчили, що відповідач вчиняв дії, направлені на погашення кредитної заборгованості, що б доводило визнання кредитних зобов'язань та наявність підстав для переривання строку позовної давності, передбачених положеннями ст. 264 ЦК України, позивачем суду не надано. Розмір зазначеного платежу не може свідчити про сплату відповідачем платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитом. Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем в поданій ним заяві зазначено, що останній платіж було здійснено наприкінці 2011 року, що фактично не спростовано наданими позивачем доказами.

Відповідно до ч. 1ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахування конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії вчинено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності, та відповідає його волевиявленню.

Позивачем не надано суду будь-яких належних доказів, що зазначений у розрахунку заборгованості відповідача платіж 03.08.2015 дійсно був здійснений відповідачем на виконання договірних зобов'язань.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що переривання строку позовної давності не відбулось, а наданий позивачем розрахунок, який не підтверджений квитанціями, касовими ордерами та іншими документами, що засвідчують здійснення платежу особисто відповідачем ОСОБА_1 та визнання ним боргу, не може бути належним доказом на підтвердження факту переривання строку позовної давності.

При цьому, відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З вказаною позовною заявою до суду позивач звернувся 04 квітня 2018 року, тобто після спливу строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч. 4ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки сплинув строк позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку ''Приватбанк'' (ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження вул. Грушевського,1Д в м. Києві, 01001) до ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. О. Говоруха