Постанова № 75378766, 19.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/710/16-ц Номер провадження 22-ц/775/764/2018

Категорія: 27 Номер провадження 22-ц/775/764/2018

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

судді-доповідача: Новікової Г. В.,

суддів: Халаджи О.В., Папоян В.В.

за участю секретаря: Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дружківського міського суду від 23 лютого 2018 року(під головуванням судді Гонтар А.Л.) у справі № 229/710/16-ц за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

26 лютого 2016 року ПАТ комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій посилався на те, що 04 грудня 2006 року між ПАТ комерційний банк «Правекс- Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 2256-020/06Р, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 13000 дол.США на строк до 04 грудня 2031 року з виплатою 12% річних.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору передбачено,що позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту рівними частками в сумі 43 доларів США щомісячно до 10 числа слідуючого місяця.

Проценти за користування кредитом підлягають сплаті щомісячно в строк до 10 числа місяця, слідуючого за місяцем нарахування відсотків,а також в момент повернення кредиту.

На забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 04.12.2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 2256-020/06Р строком до 04.12.2034 року.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 02 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_5 також укладено договір поруки № 3495-002/07Ф.

Відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконав , в зв`язку з чим, станом на 22 червня 2015 року утворилась заборгованість за сумою кредиту в розмірі 11033,00 доларів США, процентів за користування кредитом - 5372,51 доларів США, а всього 16405,51 доларів США.

Просив стягнути з ОСОБА_4 та поручителів солідарно зазначену заборгованість.

Заочним рішенням Дружківського міського суду від 05 травня 2016 року позовні вимоги були задоволені.

Ухвалою Дружківського міського суду від 20 грудня 2017 року заочне рішення Дружківського міського суду від 05 травня 2016 року скасовано і справу призначено до нового розгляду.

Рішенням Дружківського міського суду від 23 лютого 2018 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заборгованість по кредиту в сумі 14169,01 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 1103 доларів США та процентів за користування кредитом в сумі 3126,01 доларів США. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не прийнято до уваги, що прострочення по сплаті чергових платежів відбулося вперше 11.05.2007 року, а останнє погашення заборгованості за кредитним договором-10.06.2011 року. Після зміни строку виконання зобов'язання після 11 травня 2009 року всі інші платежі не підлягали виконанню зі сплином позовної давності. Однак суд першої інстанції вищевикладені обставини не досліджував та не встановлював.

Рішення суду було ухвалено без участі ОСОБА_2 та його представника.

В судове засідання з`явився представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 . Представник Банку, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення повістки та повідомленням на сайті для осіб, що проживають в зоні АТО (а.с.175,177 ).

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату,час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і від них не надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причин.

Переглядаючи справу за наявними в ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги згідно положень статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи солідарно заборгованість з боржника та двох поручителів за окремими договорами поруки, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не виконано зобов'язання по сплаті кредиту,строк договору не сплив,а тому і строки для стягнення заборгованості за кредитним договором не пропущені.

Разом з тим, такий висновок в частині стягнення суми боргу солідарно з поручителя ОСОБА_2 зроблено без повного з'ясування обставин справи та всупереч вимогам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 грудня 2006 року між ПАТ комерційний банк «Правекс- Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 2256-020/06Р, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 13000 дол.США зі сплатою 12% річних на строк до 04 грудня 2031 року.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору передбачено,що позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту рівними частками в сумі 43 доларів США щомісячно до 10 числа слідуючого місяця.

Проценти за користування кредитом підлягають сплаті щомісячно в строк до 10 числа місяця, слідуючого за місяцем нарахування відсотків,а також в момент повернення кредиту.

На забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 04.12.2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 2256-020/06Р строком до 04.12.2034 року.

Відповідно до п.1.1. цього договору поручитель несе солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_4.

Пунктом 2.1 передбачено, що Поручитель зобов'язується у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором виконати за нього зобов'язання перед кредитором на умовах ,у порядку та у строки, встановлені кредитним договором.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 02 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_5 також укладено договір поруки № 3495-002/07Ф.

За наданим банком розрахунком у зв'язку із нездійсненням відповідачем у встановлені Кредитним договором строки платежів за кредитом та нарахованими процентами у відповідача станом на 22 червня 2015 року виникла прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 11033,00 доларів США, процентів за користування кредитом - 5372,51 доларів США, а всього 16405,51 доларів США.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором останнє погашення суми кредиту відбулося 10.06.2011 року.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором кредиту пред'явлено до боржника та поручителів 26 лютого 2016 року.

Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами договору визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до складу зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, чи встановлено договором строк її дії, сплив цього строку - припиняє суб'єктивне право кредитора.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, оскільки зазначеним кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 10 числа кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в справі за № 6-272 цс16 .

Відповідно до положень частини1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як передбачено пунктами 4.1 та 4.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту рівними частками в сумі 43 доларів США щомісячно до 10 числа слідуючого місяця.

Проценти за користування кредитом підлягають сплаті щомісячно в строк до 10 числа місяця, слідуючого за місяцем нарахування відсотків,а також в момент повернення кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що останній платіж в рахунок погашення боргу за кредитним договором було сплачено 10 червня 2011 року, з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся до суду 26 лютого 2016 року. Тобто строк поруки відносно заявлених чергових платежів сплив.

Разом з тим строк дії кредитного договору не сплив,строк виконання не настав і питання про дострокове його виконання позивачем не заявлялося,тобто договір кредиту є діючим .

За таких обставин правовідносини поруки за договором кредиту не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань. Таке право у банку виникло 26 лютого 2016 року , таким чином до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань порука не була припинена.

Однак позовні вимоги були заявлені про стягнення заборгованості станом на 22 червня 2015 року, порука не була припинена за цими вимогами до 22 грудня 2015 року, тобто в строк, який знаходиться поза межами позовних вимог, оскільки позовні вимоги Банком не змінювалися і не уточнювалися.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та не врахував що в межах заявлених позивачем вимог порука припинилася.

Крім того, за змістом укладених між сторонами договорів поруки поручитель і боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

При цьому умовами цих договорів не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.

Судом встановлено, що кожен з поручителів окремо поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарний боржник за окремим договором.

Ураховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлено солідарної відповідальності поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України відсутні.

Разом з тим, заборгованість за кредитним договором стягнута з боржника і двох поручителів за різними договорами поруки в солідарному порядку, що суперечить нормам діючого законодавства.

За встановлених обставин в межах заявлених позовних вимог до ОСОБА_2 вони не підлягають задоволенню.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 як поручителя підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

Згідно положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено, то відсутні підстави для стягнення з нього судового збору, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору в сумі 1107,62 грн. також підлягає скасуванню.

ОСОБА_2 сплачено судовий збір при зверненні із заявою про перегляд заочного рішення Дружківського міського суду від 05 травня 2016 року в сумі 320 грн., та судовий збір при зверненні з апеляційною скаргою на рішення Дружківського міського суду від 23 лютого 2018 року в сумі 1661,43 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами( а.с. 72,152).

Оскільки звернення Банку з позовними вимогами до ОСОБА_2 є безпідставним, то сплачений ним судовий збір покладається на позивача і підлягає стягненню з нього на користь ОСОБА_2 в загальній сумі 1981,43 грн..

В іншій частині рішення суду не оскаржувалося, а тому і судом апеляційної інстанції не перевірялася його законність.

Керуючись ст.ст.368, 374,376,382 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дружківського міського суду від 23 лютого 2018 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору з поручителя ОСОБА_2 скасувати.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» заборгованості за кредитним договором № 2256-020/06Р від 04 грудня 2006 року між ПАТ комерційний банк «Правекс- Банк» та ОСОБА_4 в сумі 16405,51 доларів США, яка складається з заборгованості по кредиту в розмірі 11033,00 доларів США, процентів за користування кредитом - 5372,51 доларів США, яка виникла станом на 22 червня 2015 року та стягненні судового збору в сумі 1107,62 грн. відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір в сумі 1981 ( одна тисяча дев'ятсот вісімдесят одна гривня) 43 копійки.

В іншій частині рішення не оскаржувалось.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з моменту складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 липня 2018 року.

Судді: