Рішення № 75378469, 18.07.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 липня 2018 року Справа № 808/1835/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1)

до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка Карого, 25-А)

про визнання дій протиправними та зобов’язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу, пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог ч.2 ст. 40 та вимог ст. 29 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов’язати відповідача призначити позивачу, пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог ч.2 ст. 40 та вимог ст. 29 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2016-2017 рр., а саме 5377,90 грн.), та вимог ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» шляхом підвищення пенсії на 93,75 % та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією;

- стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.;

- стягнути з відповідача судові витрати, а саме судового збору за подачу адміністративного позову в розмірі 704,80.

Позивач посилається на те, що він до 2018 року отримував пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 28.11.2007 року позивач набув право на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 і 12.04.2018 року звернувся до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст. 40 та з урахуванням ч.1 ст. 29 Закону № 1058. Але, Шевченківським об’єднаним УПФУ м. Запоріжжя позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач вже отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач вважає дії відповідача неправомірними, посилаючись на те, що він не звертався до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на іншій в межах одного Закону, а вперше просив призначити йому пенсію за іншим Законом, котрий передбачає інші умови та підстави призначення пенсії.

Ухвалою суду від 19 червня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 18 липня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Від представника відповідача до судового засідання надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві, зокрема зазначає, що позивач з 06.11.2000 і до цього часу отримує один і той же вид пенсії, а тому підстави для призначення пенсії за віком у відповідності до ч. 2 ст. 40 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою відсутні.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв’язку із наступним.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 27.11.1997 перебуває на обліку в Шевченківському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та їй була призначена пенсія у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати.

12.04.2018 позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Листом № 221/Т-9 від 27.04.2018 року Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя повідомили позивачу, що він не має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч.2 ст. 40 та ст. 29 цього Закону, оскільки він вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», та зазначили, що навіть якщо б мені була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивач все одно не має право на підвищення згідно із ст. 29 цього Закону, оскільки він вже отримує пенсію за Списком 1 відповідно до іншого Закону.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком (на пільгових умовах); по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, до яких зокрема відносяться застраховані особи та Пенсійний фонд, врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 9 вказаного Закону встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком (на пільгових умовах); пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Отже, питання щодо призначення та виплати пенсії за віком на пільгових умовах не входить до сфери правовідносин, що регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Також, суд зазначає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 не мала права на призначення їй пенсії за віком на загальних підставах згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Суд зауважує, що пенсія за віком на пільгових умовах це спеціальна пенсія для конкретного визначеного кола осіб, передбачених спеціальними законами України, а пенсія за віком загальна визначена пенсія для усіх категорій осіб.

Суд вважає, за необхідне вказати, що орган Пенсійного фонду України, як державний орган, що реалізує право громадян на пенсійне забезпечення, їх посадові та службові особи, зобов'язані неухильно дотримуватись прав громадян при призначенні і виплаті пенсій, вживати заходи щодо попередження їх порушення, надавати допомогу громадянам у витребуванні та оформленні необхідних для призначення пенсії документів.

Згідно із частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 вказаного Закону регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи те, що питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення», а пенсії за віком врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд приходить до висновку, що вказані пенсії є різними видами пенсії, передбаченими різними законами.

Верховний Суд України у постанові від 06.03.2018 року по справі № 185/1474/17 (2-а/185/161/17) висловив позицію, що пенсія за віком передбачена Законом України «Про пенсійне забезпечення» передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше, тож суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення йому пенсії на загальних підставах відповідно до ЗУ № 1058.

Отже, в даному випадку відбувся не перехід з одного виду пенсії на інший, а призначення нової пенсії.

Таким чином, в даному випадку відповідач мав керуватися, положеннями частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону №1058 особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:

на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;

на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивач набув права на вихід на пенсію за віком з 28.11.2007, а фактично скористався таким правом лише з 12.04.2018, при цьому продовжував працювати та сплачувати страхові внески, то відповідно має право на отримання пенсії з підвищенням розміру на 0,5% за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку.

Суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача, щодо перерахунку пенсії, а саме як просить позивач шляхом підвищення пенсії на 93,75 %, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Однак, суд вважає, що відсутні підстави задоволення позову в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, у зв'язку з наступним.

В матеріалах справи містяться документи про понесенні позивачем витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.

В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано копії договору про надання правової допомоги № 344/ш від 12.04.2018; розрахунок витрат на правову допомогу у сумі 1400,00 грн.); копії квитанції прибуткового касового ордера: №№ 344/ш/1, 344/ш/2 від 12.04.2018,№344/ш/3 від 15.05.2018.

Згідно пп.1,2,3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;

Відповідно до пп. 1-5 до ст. 134 КАС України:

1. Витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

Перелік послуг, які були надані адвокатом це складання адміністративного позову. Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов було підписано та направлено до суду безпосередньо позивачем, а не його представником, що не підтверджує співмірність витрат на оплату послуг адвоката, як того вимагає п.5 ст.134 КАС України.

Отже, вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка Карого, 25-А, код ЄДРПОУ 41248959) – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови в призначенні ОСОБА_1, пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог ч.2 ст. 40 та вимог ст. 29 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1, пенсію за віком з 01.04.2018 відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог ч.2 ст. 40 та вимог ст. 29 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2016-2017 роки), провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією з 12.04.2018.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка Карого, 25-А, код ЄДРПОУ 41248959) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду – протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 18.07.2018.

Суддя О.В. Конишева