Рішення № 75378318, 19.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 р. Справа№805/1224/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, кв-л. Ювілейний, буд.2, кв.48, м. Авдіївка, Донецька область, 86065)

до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, вул. Дружби, 22, м. Торецьк, Донецька область, 85200)

про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку та вчинити певні дії для призначення та нарахування пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням періодів роботи за Списком № 1, а саме з 20 квітня 1993 року по 31 травня 1994 року в якості майстра по ремонту КХ устаткування МП «Коксодеталь», з 1 червня 1994 року по 27 жовтня 1997 року на підприємстві МП «Восток», з 29 липня 1980 року по 19 квітня 1993 року на підприємстві Донецьке спецуправління «Укренергочермет» відповідно до пунктів «а» статті 13, 14 Закону України «Про пенсійне страхування», визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «а» статті 13, 14 Закону України «Про пенсійне страхування», скасування рішення № 110 про відмову у призначенні пенсії, визнання за позивачем право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до пунктів «а» статті 13, 14 Закону України «Про пенсійне страхування», зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію з дня звернення до відповідача, а саме з 7 грудня 2017 року (з урахуванням уточненої позовної заяви від 21 червня 2018 року).

Ухвалою від 22 лютого 2018 року суд позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії залишив без руху та надав позивачу термін протягом десяти днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивач має зазначити в позовній заяві адресу електронної пошти позивача та свого представника, зазначити ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача, а також його номери засобів зв’язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти. 7 березня 2018 року ухвалою суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №805/1224/18-а, справу призначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 20 березня 2018 року було постановлено про здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 4 квітня 2018 року.

Розпорядженням від 30 березня 2018 року № 72 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 805/1224/18-а, у зв’язку з перебуванням судді Зеленова А.С. у відпустці. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 30 березня 2018 року здійснено розподіл справи № 805/1224/18-а, справу передано до провадження судді Черникової А.О.

Ухвалою суду від 3 квітня 2018 року було прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 23 квітня 2018 року було закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 7 травня 2018 року. 7 травня 2018 року розгляд справи було відкладено до 21 травня 2018 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 травня 2018 року був здійснений повторний автоматичний розподіл справи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді Черникової А.О. та справа передана на розгляд до головуючого судді Смагар С.В.

Ухвалою від 22 травня 2018 року було прийнято до провадження адміністративну справу № 805/1224/18-а за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії та призначено підготовче засідання на 12 червня 2018 року.

Ухвалою від 12 червня 2018 року суд позовну заяву ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, залишив без руху та встановив позивачу строк 5 днів з дня отримання даної ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання заяви позивача спрямованої до відповідача від 4 травня 2016 року, про яку позивач зазначає у пункті 6 позовних вимог або клопотання про її витребування у відповідача, визначитися з позовною вимогою, викладеною у пункті 2 позовних вимог, а саме з датою заяви, яку необхідно повторно розглянути, шляхом подання уточнення позовних вимог, а також надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску (при необхідності).

21 червня 2018 року позивач до суду надав позовну заяву з усуненням недоліків, визначених ухвалою суду від 12 червня 2018 року, чим усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалами від 25 червня 2018 року судом було задоволено клопотання представника Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та замінено відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області на правонаступника Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, продовжив розгляд справи та призначив підготовче засідання на 19 липня 2018 року, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, витребував у Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області належним чином засвідчену копію заяву позивача про призначення пенсії від 28 листопада 2017 року № 1556.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28 листопада 2017 року він звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими умовами і важкими умовами праці відповідно до пункту «а» статті 13 та 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач отримав рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з підстав відсутності необхідної кількості років за Списком № 1. Вважає зазначене рішення протиправним.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що 28 листопада 2017 року позивач звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 та 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зазначає, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство з наданням уточнюючої довідки. Довідку видає підприємство або його правонаступник в разі ліквідації підприємства. Трудова книжка не має можливості підтвердити пільговий стаж роботи за відсутності посилань на Списки робіт, професій і посад, які дають право на призначення пенсії, посилання на які надають підстави для підтвердження пільгового стажу роботи, на підставі чого необхідно надавати управлінню довідку, якою б було підтверджено пільговий характер роботи. Зазначає, що записи проте, що позивач працював а гарячих посадах, що дає право на призначення пенсії за Списком № 1 у трудовій книжці відсутні, довідок про пільговий характер роботи не надано.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВА № 969558, виданого Авдіївським МВ УМВС України в Донецькій області 9 вересня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що записами № 24-27 у трудовій книжці серії БТ-І № 0676616 на ім’я ОСОБА_1 підтверджується, що 20 квітня 1993 року позивач був прийнятий майстром по ремонту КХ обладнання МП «Коксодеталь» відповідно до наказу від 20 квітня 1994 року № 15. 31 травня 1994 року відповідно до наказу від 31 травня 1994 року № 21 позивач був звільнений за переведенням до МП «Восток». 1 червня 1994 року відповідно до наказу від 1 червня 1994 року № 7 позивач був прийнятий за переведенням майстром по ремонту КХ обладнання МП «Восток» та 27 жовтня 1997 року відповідно до наказу від 27 жовтня 1994 року був звільнений за власним бажанням.

28 листопада 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 1. Дана заява була прийнята відповідачем 28 листопада 2017 року, зареєстрована за номером 1556, про що свідчить розписка-повідомлення.

Судом встановлено, що відповідачем була розглянута заява позивача від 28 листопада 2017 року № 1556 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці відповідно до пункту «а» статті 13, статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 7 грудня 2017 року № 110, в якому відповідач зазначив, що ОСОБА_1 були надані наступні документи: особиста заява; копія паспорту і ІНН; копія трудової книжки серії БТ № 0676616; копія диплому серії 3-І № 270985; копія військового квітку серії НУ № 7651122; довідка, що уточнює особливий характер роботи №051/21/36 від 9 січня 2015 року. До загального стажу не враховані періоди з 20 квітня 1993 року по 31 травня 1994 року в якості майстра по ремонту КХ устаткування, тому що у трудовій книжці в даті про прийняття на роботу наказ був створений через рік, чим порушено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом № 58 від 29.07.1993р. Міністерства Праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, з 1 червня 1994 року по 27 жовтня 1997 року, так як у записі на звільнення має місце виправлення. Отже, страховий стаж роботи ОСОБА_1 складає 20 років 0 місяців 06 днів, із них пільговий стаж роботи - 01 рік 02 місяця 21 день, що суперечить вимогам чинного законодавства. За таких обставин ОСОБА_1 відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за нормами пункту “а” статті 55 Закону №1788-ХІІ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі – Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами. Такі помилки як рік наказу та виправлення на записі про звільнення є несуттєвими, щоб взагалі не прийняти їх для врахування при призначенні пенсії позивачу.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 20 квітня 1993 року по 31 травня 1994 року в якості майстра по ремонту КХ устаткування МП «Коксодеталь», з 1 червня 1994 року по 27 жовтня 1997 року на підприємстві МП «Восток» з підстав наявності виправлень у трудовій книжці, та як наслідок позовні вимоги позивача щодо визнання неправомірними дії відповідача відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, скасування рішення відповідача від 7 грудня 2017 року № 110 та зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву від 28 листопада 2017 року про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку з урахуванням періодів роботи за Списком № 1, а саме з 20 квітня 1993 року по 31 травня 1994 року в якості майстра по ремонту КХ устаткування МП «Коксодеталь», з 1 червня 1994 року по 27 жовтня 1997 року на підприємстві МП «Восток» підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про урахування періоду роботи з 29 липня 1980 року по 19 квітня 1993 року на підприємстві Донецьке спецуправління «Укренергочермет» відповідно до пунктів «а» статті 13, 14 Закону України «Про пенсійне страхування» суд зазначає, що з рішення про відмову в призначенні пенсії від 7 грудня 2017 року № 110 не вбачається врахування або не врахування зазначеного періоду при розгляді заяви позивача від 28 листопада 2017 року, тому суд зазначає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню з урахуванням зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву від 28 листопада 2017 року про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку з урахуванням всіх періодів роботи за Списком № 1.

Щодо позовної вимоги про визнання за позивачем право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до пунктів «а» статті 13, 14 Закону України «Про пенсійне страхування» суд зазначає, що дана позовна вимога не підлягає задоволенню з тих підстав, що для повного та ефективного захисту порушених прав позивача достатньо задоволення позовних вимог шляхом скасування рішення від 7 грудня 2017 року № 110 та зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28 листопада 2017 року.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію з дня звернення до відповідача, а саме з 7 грудня 2017 року суд зазначає, наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов’язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить до висновку щодо відмови у задоволенні цієї позовної вимоги позивача.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. відповідно до квитанції від 7 лютого 2018 року.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, кв-л. Ювілейний, буд.2, кв.48, м. Авдіївка, Донецька область, 86065) до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, вул. Дружби, 22, м. Торецьк, Донецька область, 85200) про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Авдіївка щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «а» статті 13, 14 Закону України «Про пенсійне страхування».

Скасувати рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Авдіївка від 7 грудня 2017 року № 110 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «а» статті 13, 14 Закону України «Про пенсійне страхування».

Зобов’язати Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 листопада 2017 року № 1556 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а» статті 13, 14 Закону України «Про пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоди роботи з саме з 20 квітня 1993 року по 31 травня 1994 року в якості майстра по ремонту КХ устаткування МП «Коксодеталь», з 1 червня 1994 року по 27 жовтня 1997 року на підприємстві МП «Восток», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 650 грн. 40 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 19 липня 2018 року. Повне судове рішення складено 19 липня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.