Рішення № 75378217, 18.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1012/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Катаєвої Е.В.,

за участю секретаря судового засідання – Левчук О.В.,

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 управління МВС України в Одеській області (Ліквідаційна комісія) – ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області –ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (65121, АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 управління МВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія) (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12 код ЄДРПОУ 08592268), ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83 код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом (а.с.52-61) звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління МВС України в Одеській області (Ліквідаційна комісія) (далі - ЛК ГУ МВС), ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ), у якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача ЛК ГУ МВС, яка полягає у нездійсненні йому - ОСОБА_1 перерахунку вислуги років системі МВС та нездійсненні перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби;

- зобов’язати ЛК ГУ МВС здійснити йому - ОСОБА_1 перерахунок загального стажу роботи в органах внутрішніх справи, починаючи з 09.08.1993 року та додавши до стажу в 24 роки 01 місяць 18 днів строк вимушених прогулів з 06.11.2015 до 30.11.2017 (2 роки і 24 дні), а також зобов’язати вказаного відповідача здійснити перерахунок та виплатити різницю передбаченої Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, з урахуванням загального робочого стажу в 28 повних років служби;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача ГУ ПФУ, яка полягає у нездійсненні йому - ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугою років МВС з 01.01.2016 року;

- зобов’язати ГУ ПФУ здійснити йому - ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років та виплатити різницю у пенсії з 01.01.2016 року, на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області №4608 від 24.01.2018 року, про розмір грошового забезпечення співробітника поліції, який займає посаду старшого слідчого (управління, відділу (відділення)) поліції, з вислугою понад 25 років.

Позивач зазначив, що він проходив військову службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах. Наказом №1271о/с від 04.11.2015 року був звільнений через скорочення штатів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.05.2016 року вказаний наказ скасований.

Наказом ГУМВС №76 о/с від 05.08.2016 року його поновлено на посаді з 06.11.2015 року, але в той же день наказом №77 о/с від 05.08.2016 року звільнений за тими ж підставами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду від 27.07.2017 року, наказ ГУМВС №77 о/с від 05.08.2016 року скасований, його поновлено на посаді з 05.08.2016 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.08.2016 року по 25.04.2017 року. Суд не задовольнив вимогу про перерахування загального стажу з урахуванням вимушеного прогулу, що суттєво впливає на розмір його пенсії. Суд вважав, що вказана вимога була передчасною, оскільки він не звертався до відповідача та не отримав відмову.

06.11.2017 року він направив на ім’я начальника ГУНП в Одеській області, яке є правонаступником ГУМВС України в Одеській області, письмову заяву про перерахування його робочого стажу в системі МВС, з урахуванням двох рішень Одеського окружного адміністративного суду, якими два накази про незаконні звільнення його з ОВС були скасовані, а прогул визнаний вимушеним. Однак, у відповідь він отримав лист, в якому т.в.о. начальника ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 йому відмовлено в розгляді цього питання, оскільки рішенням суду на ГУНП в Одеській області не покладено жодних обов’язків.

Вказана відповідь вимусила його повторно звернутися з ідентичної заявою, але вже на ім’я начальника Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області, від якого 06.01.2017 року їм була отримана відповідь, яка знов таки була підписана ОСОБА_5 У зазначеній відповіді питання щодо перерахування його робочого стажу в системі МВС головою ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області було проігноровано.

Також із зазначеної відповіді позивач дізнався, що на виконання рішення суду, наказом ГУМВС України в Одеській області № 38 о/с від 30.11.2017 року був скасований пункт в наказі № 77 о/с від 05.08.2017 року в частині звільнення та його поновлено на посаді старшого слідчого відділу розслідувань ДТП СУ ГУМВС України в Одеській області. Одночасно з цим, наступним наказом ГУМВС України в Одеській області №39о/с від 30.11.2017 року його знову звільнено.

Позивач вважає, що починаючи з моменту його першого незаконного звільнення з 06.11.2015 року, та до моменту його останнього поновлення на роботі 25.04.2017 року, минув строк півтора роки і зазначений прогул Одеським окружним адміністративним судом вже був визнаний, як вимушений. Однак, відповідач ЛК ГУМВС вказаний прогул не бажає додавати до загального робочого стажу, що суттєво впливає на його пенсійне забезпечення та змінює розмір виплати одноразової грошової допомоги при його звільненні зі служби.

Також позивач зазначив, що 12.12.2017 року він звернувся із заявою до ГУ ПФУ з проханням здійснити йому перерахунок пенсії. Однак, отримав лист від 22.12.2017 року, в якому його повідомлено, що на даний час є всі підстави для перерахунку пенсії, але у зв’язку з відсутністю коштів в бюджеті, ГУ ПФУ не може це зробити.

12.01.2018 року він повторно звернувся з офіційною заявою до ГУ ПФУ в області з проханням здійснити йому перерахунок пенсії. Однак, отримав 24.01.2018 року таку ж відповідь. Крім того, йому було надано копію довідки про грошове забезпечення №4608, але в ній не враховано, що стаж його служби з урахуванням постанов суду щодо його поновлення на посаді, який з урахуванням прогулів, що були визнані судом вимушеними (2 роки) та з урахуванням його роботи в патрульній службі (6 років), загальний стаж роботи в ОВС дорівнює повним 28 рокам.

Позивач просив задовольнити його позов у повному обсязі.

Позивач звернувся до суду з позовом 07.03.2018 року (а.с.7-15).

Ухвалою суду від 12.03.2018 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків (а.с.45-49).

Ухвалою суду від 06.04.2018 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження по справі. Відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження (а.с.2-5).

Ухвалою суду від 23.05.2018 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 04.06.2018 року (а.с.142).

Ухвалою суду від 04.06.2018 року зупинено провадження по справі у зв’язку з клопотанням сторін про надання їм часу для примирення до 09.07.2018 року (а.с.154-155).

09.07.2018 року провадження по справі поновлено.

Відповідачем ЛК ГУ МВС 10.05.2018 року був наданий до суду відзив на позов (а.с.117-119), в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що з розрахунку вбачається, що врахована служба ОСОБА_1, як міліціонера полку ППСМ УВС м. Донецька наказ УВС № 95 від 13.09.1993 р., період з 09.08.1993 по 18.11.1995 роки, в подальшому період з 18.11.1995 по 06.04.1999 року командира відділення полку ППСМ Донецького міського управління УМВС України в Донецькій області, наказ ДМУ № 114 від 18.11.1995 рік. Таким чином до вислуги років позивача врахована служба в патрульно-постовій службі період служби з 1993 року по 1999 рік, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

На думку представника відповідача також відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо строку вимушених прогулів з 06.11.2015 року до 30.11.2017 року (2 роки і 24 дні), та здійснити перерахунок і виплатити різницю передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, з урахуванням загального робочого стажу в 28 повних років служби. Розрахунок позивача щодо його стажу в 28 повних років служби є помилковим.

На час звільнення позивача станом на 06.11.2015 року його вислуга років складала: час служби в календарному обчисленні 24 роки 01 місяць 13 днів.

Представник відповідача не заперечував, що постановами суду були скасовані накази про звільнення позивача, але після його поновлення він був звільнений також з 06.11.2015 року, у тому числі наказом ГУМВС України в Одеській області від 30.11.2017 року №38 о/с (по особовому складу), на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 року по справі №815/6775/15 скасовано пункт наказу від 05.08.2016 року №77 о/с у частині звільнення з органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1, поновлено його на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУМВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року. В подальшому наказом ГУМВС України в Одеській області від 30.11.2017 року № 39 о/с (по особовому складу) згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ його звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів).

Таким чином, відсутній вимушений прогул з 06.11.2015 року до 30.11.2017 року і підстав для врахування робочого стажу (2 роки і 24 дні) не вбачається, відповідно відсутні підстави для здійснення перерахунку і виплатити різниці передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

Відзив на позов відповідачем ГУ ПФУ наданий 10.05.2018 року (а.с.103-1-4), в якому представник відповідача зазначив, що позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі Порядок №45).

На підставі зазначеного в п.1 цього Порядку МВС листом від 22.03.2017 року № 4019/02/22-2017 повідомило Пенсійний фонд України про підстав перерахунку пенсій військовослужбовцям. ПФУ листом від 28.03.2017 №9493/02-23 повідомив головне управління про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Ліквідаційною комісією ГУМВС передана ГУ ПФУ довідка № 4608 про розмір грошового забезпечення для перерахунку ОСОБА_1 пенсії, однак вищезазначена довідка про розмір грошового забезпечення позивача відповідно до листа Міністерства Внутрішніх Справ від 28.02.2018 року за №2900/05/21-2018 (не могла використовуватись для здійснення перерахунку пенсії, оскільки вона була надана органам Пенсійного фонду України до набрання чинності Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі Постанова КМУ №103) .

На виконання Постанови КМУ №103 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ГУ ПФУ проведено перерахунок пенсії позивачу. ГУ ПФУ здійснює перерахунок лише на підставі наданої довідки про розмір грошового забезпечення.

Позивач 11.05.2018 року подав до суду відповідь на відзиви, вважає доводи представника відповідача ГУ ПФУ викладені у відзиві неспроможними, оскільки перерахунок пенсії йому не здійснювався у встановлений строк - з 01.01.2016 року. Також позивач зазначив, що стосується вже «здійсненного» перерахунку пенсії, на який посилається ГУ ПФУ, то ним залишено поза увагою той факт, що з моменту призначення йому пенсії, останній отримував в пенсії проценту надбавку за вислугу років лише 35%, в той час коли він повинен був отримувати 50%, оскільки на момент призначення пенсії загальний стаж роботи складає понад 25 років.

Також посилання ЛК ГУМВС на те, що оскільки його поновлено з 06.11.2015 року та звільнено з 06.11.2015 року наказом від 30.11.2017 року № 39 о/с відсутній вимушений прогул з 06.11.2015 до 30.11.2017, не вбачається підстав для врахування стажу (2 роки і 24 дні), не відповідає двом рішенням Одеського окружного адміністративного суду, якими був встановлений вимушений прогул з 06.11.2015 до 04.05.2016 (справа № 815/6775/15), та з 05.08.2016 до 24.04.2017 року (справа № 815/6557/16). Наказом № 39 о/с від 30.11.2017 його втретє незаконно звільнили. При цьому, слід враховувати, що підставами для звільнення наказом № 39 о/с стали ті ж самі, що й були підставами при попередніх двох звільненнях та які двічі судом визнавались незаконними (а.с.126-129).

Відповідач ЛК ГУМВС у наданих до суду 16.05.2018 року запереченнях наполягав на необґрунтованості позову та неможливості зарахувати позивачу у стаж період з 06.11.2015 року по 30.11.2017 року, так як позивач після поновлення на посаді 30.11.2017 року знов був звільнений з посади з 06.11.2017 року (а.с.136-137).

Дослідивши та проаналізувавши надані учасниками справи докази у їх сукупності, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах МВС.

Наказом Начальника ОСОБА_2 управління МВС України в Одеській області № 1271 о/с від 04.11.2015 року підполковника міліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУМВС України в Одеській області, згідно з п.9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) (а.с.18).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.05.2016 року по справі №815/6775/15 частково задоволений позов ОСОБА_1 до ГУ Національної поліції в Одеській області, ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області про визнання незаконним наказу та зобов’язання вчинити певні дії. Визнаний протиправним та скасований наказ №1271 о/с від 04.11.2015року в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 року.

Постановою суду ОСОБА_1 поновлений на посаді старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ОСОБА_2 управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області з 06.11.2015 року. Стягнуто з ОСОБА_2 управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015р. по 04.05.2016 р. у розмірі 41 122,56 (сорок одна тисяча сто двадцять дві грн. 56 коп.). Зобов’язано ГУ МВС в Одеській області розглянути рапорт ОСОБА_1 поданий 03.11.2015 р. про звільнення за пунктом 64 «з» у зв’язку з переходом у встановленому порядку на роботу в міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв’язку із виявленим бажанням проходити службу в поліції.

На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 04.05.2016 року по справі № 815/6775/15 наказом ГУ МВС України в Одеській області від 05.08.2016 року № 76 о/с скасовано пункт наказу ГУ МВС України в Одеській області від 04.11.2015 року № 1271 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС в Одеській області та поновлено підполковника міліції ОСОБА_1 (М-023562) на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС в Одеській області з 06.11.2015 року (а.с.21).

Проте, в цей же день 05.08.2016 року виданий наказ ГУ МВС України в Одеській області № 77 о/с, яким підполковника міліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС в Одеський області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ ЗУ «Про національну поліцію» через скорочення штатів, відповідно до пункту 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 06.11.2015 року (а.с.22).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 року по справі №815/6557/16 частково задоволений позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області, ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №77 о/с від 05.08.2016 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов’язання вчинити певні дії. Визнаний протиправним та скасований Наказ ГУ МВСУ в Одеській області №77о/с від 05.08.2016 року про звільнення підполковника ОСОБА_1 старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року у запас ЗСУ за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ ЗУ «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ».

Постановою суду ОСОБА_1 поновлений на посаді старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУМВС України в Одеській області з 05.08.2016 року. Стягнуто з ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.08.2016 року по 25.04.2017 року у розмірі 8044 грн. 40 коп. з урахуванням відрахувань (податків) по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 % та воєнного збору у розмірі 1,5 %.

В постанові суду також зазначено, що вимоги позивача про зобов’язання начальника ГУМВС в Одеській області перерахувати загальний робочий стаж позивача, додавши до нього строк вимушеного прогулу та з визнанням періоду по день фактичного його поновлення на посаді вимушеним прогулом і зарахування цього часу до стажу служби в органах внутрішніх справ, суд приходить до висновку, що дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки зарахування часу вимушеного прогулу, що стався не з вини працівника, до зазначеного стажу роботи, є обов'язком роботодавця. З огляду на що, питання обрахунку трудового стажу має здійснити відповідач на стадії виконання судового рішення, в частині поновлення ОСОБА_1 на службі, при цьому позивачем не надано доказів звернення до відповідача з відповідною вимогою та отримання відмови у задоволенні такої, а тому вимога про зобов'язання відповідача зарахувати вимушений прогул до стажу служби в органах внутрішніх справ є передчасною.

Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 року по справі №815/6557/16 залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017 року.

Також судом встановлено, що по справі №815/6557/16 ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 року було задоволено клопотання представника відповідачів та залишено без розгляду позов у частині вимог про зобов’язання ГУ МВС України в Одеській області задовольнити рапорт ОСОБА_1 щодо звільнення за п.64 «з» (у зв’язку з переходом на роботу до іншого відомства), який був поданий 03 листопада 2015 року; вимоги позивача про зобов’язання ГУНП в Одеській області розглянути його заяву від 07 листопада 2015 року згідно п.9 розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» та «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» про прийом на службу в поліцію та відповідно призначити на посаду слідчого управління ГУНП в Одеській області.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 року. Ухвала суду скасована в частині залишення без розгляду позовних вимог про зобов'язання ГУНП в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 листопада 2015 року про прийом на службу, а також про призначення його на посаду слідчого управління Національної поліції в Одеській області.В частині скасованого судового рішення справа для продовження розгляду направленадо суду першої інстанції.

Ухвалою від 21.08.2017 року прийнята до провадження справа у частині вимог, по яким справа направлена для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 28.08.2017 року у зазначеній частині позов ОСОБА_1 залишений без розгляду у зв’язку з повторною неявкою позивача, ненадання доказів поважності причин неприбуття до суду.

Згідно даних автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 по справі подав 21.12.2017 року апеляційну скаргу на ухвалу суду від 28.08.2017 року та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Проте справа не направлена в суд апеляційної інстанції у зв’язку з надісланням її 03.10.2017 року до суду касаційної інстанції відповідно до ухвали від 27.09.2017 року.

06.11.2017 року позивач звернувся із заявою до ГУ НП в Одеський області із запитом щодо невиплати йому заробітної плати, вимогою перерахувати стаж роботи, перерахувати розмір одноразової грошової допомоги, повідомити про виконання ухвали апеляційного суду від 27.07.2017 року щодо поновлення його на посаді (а.с.28).

Отримавши відповідь від 21.11.2017 року, що він не знаходився на службі в ГУ НП в Одеський області (а.с.28), позивач звернувся із такою ж заявою 29.11.2017 року до ЛК ГУ МВС(а.с.29).

Листом від 30.11.2017 року ЛК ГУ МВС повідомило ОСОБА_1, що на виконання постанови суду від 04.05.2017 року наказом від 30.11.2017 року №38о/с скасовано пункт наказу №77 о/с від 05.08.2016 року в частині його звільнення, та його поновлено на посаді. Одночасно його проінформовано, що наказом від 30.11.2017 року №39о/с його звільнено з органів внутрішніх справ.

Згідно копії наказу ГУ МВСУ в Одеській області від 30.11.2017 року №38о/с на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 04.05.2016 року скасовано пункт наказу ГУ МВС України в Одеській області від 05.08.2016 року № 77о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС в Одеській області та поновлено підполковника міліції ОСОБА_1 (М-023562) на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС в Одеській області з 06.11.2015 року (а.с.32).

Проте в цей же день 30.11.2017 року виданий наказ ГУ МВС України в Одеській області № 30 о/с, яким підполковника міліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС в Одеський області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ ЗУ «Про національну поліцію» через скорочення штатів, відповідно до пункту 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 06.11.2015 року (а.с.33).

Також судом встановлено, що позивач звертався 12.12.2017 року із заявою до ГУ ПФУ з проханням здійснити йому перерахунок пенсії (а.с.36).

Листом від 22.12.2017 року ГУ ПФУ повідомило позивача, що перерахунок пенсії працівникам МВС здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Пенсійним фоном України до Міністерства соціальної політики України направлено інформацію про необхідність виділення додаткових асигнувань, необхідних для проведення перерахунку пенсій відповідно до постанови КМУ від 11.11.2015 року №988. Перерахунок пенсій працівникам МВС буде забезпечено після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України.

12.01.2018 року позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок пенсії. Листом від 24.01.2018 року його повідомили про те, що перерахунок пенсій буде забезпечено після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України (а.с.38-39).

У судовому засіданні 09.07.2018 року ОСОБА_1 пояснив, що згідно документів період його роботи з 1993 року зараховано до стажу, тому вказані обставини встановлювати не потрібно. Щодо наказу від 30.11.2017 року №39о/с, яким його звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року, він оскаржив вказаний наказ до суду, справа №815/2952/18 перебуває у судді Кравченко М.М. Проте він вважає, що справа №815/2952/18 ніяким чином не пов’язана з його вимогами по даній справі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача ЛК ГУМВС просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві та запереченнях на позов, та зазначив, що позивач звільнений наказом від 30.11.2017 року №38о/с зі служби з 06.11.2015 року. Наказ не скасований, що виключає можливість нарахування стажу позивачу у період з 06.11.2015 року.

Представник відповідача ГУ ПФУ просила відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов, зазначивши, що позивачу здійснений перерахунок пенсії за оновленою довідкою відповідно до вимог законодавства, у тому числі постанови КМУ№103 від 21.02.2018 року.

Розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог суд дійшов висновку, що вони задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу проходження публічної служби, стажу служби та перерахунку пенсії позивачу, який є працівником МВС, за його заявою до ГУ ПФУ.

Проходження служби в органах МВС було регламентовано Законом України «Про міліцію», який втратив чинність згідно із Законом України від 02.07.2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМ УССР від 29.07.1991 року № 114. Тобто питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та врегульовані спеціальним законодавством.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами регулює відповідно до ст.3 КЗпП законодавство про працю.

Статтею 48 КЗпП визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно з п.2.4 цієї Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 2.9 Інструкції встановлено, що виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Таким чином, трудова діяльність працівника, у тому числі стаж його праці, підтверджується записами у трудовій книжці, які заносяться у відповідності з оригіналом наказу (розпорядження).

Судом встановлено, що наказом від 30.11.2017 року №39о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року.

Таким чином, в трудовій книжці будуть відображені саме ці відомості у відповідності з оригіналом наказу.

Позивач у даній справі не ставив питання про скасування наказу, або його зміну щодо дати (часу) звільнення, як такого, що не відповідає постановам суду.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача ЛК ГУ МВС, яка полягає у нездійсненні йому - ОСОБА_1 перерахунку вислуги років системі МВС та, як похідні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача ЛК ГУ МВС щодо нездійснення йому перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби; про зобов’язання ЛК ГУ МВС здійснити ОСОБА_1 перерахунок загального стажу роботи в органах внутрішніх справи та здійснити перерахунок та виплатити різницю одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, з урахуванням загального робочого стажу в 28 повних років служби не підлягають задоволенню.

Також суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача до ГУ ПФУ про визнання протиправною бездіяльності відповідача ГУ ПФУ, яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугою років МВС з 01.01.2016 року; зобов’язання ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років та виплатити різницю у пенсії з 01.01.2016 року, на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області №4608 від 24.01.2018 року, про розмір грошового забезпечення співробітника поліції, який займає посаду старшого слідчого (управління, відділу (відділення)) поліції, з вислугою понад 25 років.

Судом встановлено, що не заперечується позивачем, що у зв’язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 103 від 21.02.2018 року “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, яка набрала чинності з 01.03.2018 року, на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення позивача йому у порядку, встановленому вказаною постановою, здійснений перерахунок пенсії.

Що стосується вимоги позивача здійснити перерахунок пенсії з іншою надбавкою за стаж роботи, то вказані вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі Закон України № 2262-XII) він визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, у тому числі на службі в органах внутрішніх справ.

Статтею 63 Закону України №2262-XII встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом наддасть додаткові документи, які встановлюють право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Згідно з ч.4 ст.63 Закону усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до ч.4 ст.63 Закону постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2018 року затверджений Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пунктами 1-4 Порядку №45 визначено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами 2 і 3 ст.52 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Таким чином Порядок №45 чітко визначив компетенцію відповідних уповноважених органів та органів пенсійного фонду при здійсненні перерахунку пенсії.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенція сукупність юридично-встановлених повноважень, прав та обов’язків конкретного органу виконавчої влади або його посадової особи, реалізація яких забезпечує виконання основних функцій цього органу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у ГУ ПФУ відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача без надання ним відповідної довідки про його грошове забезпечення для перерахунку пенсії з відображенням в ній відповідних складових.

До повноважень ГУ ПФУ не відноситься визначення складових грошового забезпечення для призначення пенсії військовослужбовцю. В цьому питанні і суд не може підмінювати та виконувати повноваження суб’єкта владних повноважень.

Компетенцією ГУ ПФУ є призначення або перерахунок пенсії на підставі наданої довідки про грошове забезпечення військовослужбовця. Лише не виконання цієї функції є ознакою протиправності дій пенсійного органу.

Відповідно до п.9 Порядку №45 пенсійний фонд України та його головні управління мають право перевіряти правильність складення довідок. Але спірні правовідносини з цих питань у пенсіонера та ГУ ПФУ можуть виникнути у разі прийняття рішення ГУ ПФУ за результатами такої перевірки, з яким позивач буде не згодний.

Суд вважає, що необхідність вирішення спірних правовідносин між суб’єктом владних повноважень, який видає довідку про грошове забезпечення зі всіма її складовими, є необхідною передумовою для звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії на підставі такої довідки про грошове забезпечення. На думку суду, саме з цих підстав Верховним Судом розглядались дві зразкові справи по працівникам МВС: до пенсійних органів щодо не здійснення перерахунку на підставі наданої довідки про грошове забезпечення, та до Ліквідаційної комісії про зобов’язання виготовити довідку з відповідними складовими грошового забезпечення та направити її до пенсійного фонду (Пз/9901/1/18, Пз/9901/8/18).

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлені обставини суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,5,6,7,9,139,242-246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (65121, м. Одеса, пр.-кт. Небесної Сотні,16, кв.88 РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 управління МВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія) (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12 код ЄДРПОУ 08592268), ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83 код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління МВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія), яка полягає у нездійсненні перерахунку вислуги років системі МВС, нездійсненні перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та зобов’язання здійснити перерахунок загального стажу роботи в органах внутрішніх справи, здійснити перерахунок та виплату різницю одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, з урахуванням загального робочого стажу в 28 повних років служби; про визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка полягає у нездійсненні перерахунку пенсії за вислугою років МВС з 01.01.2016 року, та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії за вислугу років та виплатити різницю у пенсії з 01.01.2016 року, з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області №4608 від 24.01.2018 року, про розмір грошового забезпечення співробітника поліції, який займає посаду старшого слідчого (управління, відділу (відділення)) поліції, з вислугою понад 25 років.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.