Рішення № 75377693, 03.07.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.07.2018

Справа № 320/5061/17

Провадження № 2/320/2365/18

Р І Ш Е Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Бахаєва І.М.,

за участю секретаря – Фурсової Л.І.,

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь 40000,00грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 14.02.2017 р., приблизно о 20.00, відповідач - ОСОБА_5 керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по пр. Б.Хмельницького в м. Мелітополі Запорізької області з боку вул. Шмідта в напрямку вул. Героїв України, порушивши Правила дорожнього руху України, на пішохідному переході, скоїв наїзд на неї, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження. Вбачаючи у діях ОСОБА_5 склад злочину, вона звернулася до Мелітопольського міського відділу поліції з відповідною заявою. «23» травня 2017 р. вона отримала постанову старшого слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_6 від 06 березня 2017 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080140000725 від 15.02.2017 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, в зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (надалі за текстом - «Постанова»). Старший слідчий Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області майор поліції ОСОБА_6 копію постанови направив до сектору дорожнього нагляду Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області для притягнення ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України. Так, слідчим в Постанові встановлено наступне: 14.02.2017 приблизно о 20.00 водій ОСОБА_4, керував автомобілем НОМЕР_1, рухався по пр. Б.Хмельницького в м. Мелітополі Запорізької області з боку вул. Шмідта в напрямку вул. Героїв України. На шляху прямування водій ОСОБА_4 наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходився пішохід ОСОБА_1, своєчасно не зменшив швидкість та не зупинився перед пішохідним переходом, внаслідок чого в районі буд. № 46-6, на нерегульованому пішохідному переході скоїв на неї наїзд. В результаті наїзду потерпілій ОСОБА_1 були заподіяні легкі тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_4 порушив п.18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: 18.1. «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека». Порушення п. 18.1 ПДР України знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками, що повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами. Висновком судової медичної експертизи № 82 від 22.02.17, згідно якого у ОСОБА_1 було виявлено тілесне ушкодження - синець правої сідниці, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження. В результаті тілесного ушкодження позивачка пройшла курс амбулаторного лікування, що підтверджується лікарняними листами та виписками з історії хвороб. Однак, крім тілесних ушкоджень їй були спричиненні і моральні страждання, які полягали у наступному. На час скоєння відповідачем ДТП вона була вагітна, зазначене підтверджується протоколом ультразвукового дослідження у ІІ триместрі вагітності від 12 січня 2017 р. Отримавши сильний удар від машини відповідача, вона впала та важко вдарилася боком та животом. Після отримання травми, вона не звернула уваги на вид та обсяг нанесених їй травм, її хвилювало лише життя її майбутньої дитини. Крім того, відповідач, у грубій формі заявив їй, що вона повинна була передбачити його рух та уступити йому дорогу. При цьому, він заявив їй що вона винна, однак він може довезти мене до дому, щоб вона не пред'являла претензій. З огляду на те, що зазначені моральні страждання були викликані неправомірними діями відповідача, вважає за необхідне заявити вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.

Позивач та її представник у судовому засіданні наполягали на задоволені позовних вимог з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги частково, зазначив, що відповідач погоджується на сплату моральної шкоди у розмірі 1000 грн. В іншій частині позовних вимог просив відмовити за необґрунтованістю.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 08.09.2017 відкрито провадження у справі.

22.01.2018 Мелітопольським міськрайонним судом ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

11.04.2018 ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду задоволено заяву представника позивача ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду від 22 січня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди задоволено. Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 січня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди скасовано. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони та свідків, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об’єктивному та всебічному з’ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

14.02.2017 р., приблизно о 20.00, відповідач - ОСОБА_5 керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по пр. Б.Хмельницького в м. Мелітополі Запорізької області з боку вул. Шмідта в напрямку вул. Героїв України, порушивши Правила дорожнього руху України, на пішохідному переході, скоїв наїзд на позивача ОСОБА_1, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження, які згідно з висновком судової медичної експертизи №82 від 22.02.2017 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 06.03.2017 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017080140000725 від 15.02.2017 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, в зв’язку з відсутністю діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КПК України. /а.с.5-6/

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області №320/1801/17-п від 17.03.2017 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00грн./а.с.8/

Відповідно до висновку кабінету ультразвукової діагностики ОСОБА_7 від 12.01.2017 вагітність ОСОБА_1, 1988р.н., складає 19-20 тижнів./а.с.8/

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що вона проживає поряд з ОСОБА_1, 14.02.2017 вигулювала собаку біля дому, побачила, як під’їхали батьки ОСОБА_1, вона підійшла поздороватись та побачила, як ОСОБА_1 заводять під руки до дому, було видно, що вона в істериці. Наступного ранку вона прийшла до ОСОБА_1, та не могла нічого робити, ОСОБА_8 розтирала ОСОБА_1, давала валеріанку, доглядала за нею та дітьми, оскільки позивач самостійно не в змозі була впоратись по дому. Уколи ОСОБА_1 вколоти не вдавалось, вона тремтіла та вскрикувала.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що він є чоловіком ОСОБА_1, 14.02.2017 вийшов зустрічати дружину з зупинки біля кафе «Челентано». ЇЇ не було, пішов далі, побачив, що вона стоїть у снігу біля забору кафе «Челентано», тримаючись за нього. Він почав її розпитувати, однак, вона не могла нічого вимовити. Він відвів її до лавки на зупинці, коли вона змогла говорити, то сказала, що її збив автомобіль. Він викликав таксі і відвіз її до лікарні. Рентген їй робити було неможна, оскільки вона була на шостому місяці вагітності, їй надали першочергову медичну допомогу та відпустили до дому.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Крім того, позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача їй було спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що на час скоєння відповідачем ДТП вона була вагітна. Отримавши сильний удар від машини відповідача вона впала та важко вдарилася боком та животом. Після отримання травми, вона не звернула уваги на вид та обсяг нанесених їй травм, її хвилювало лише життя її майбутньої дитини. Деякі дні вона не могла навіть засипати та спокійно спати від страху за майбутнє. Вона була постійно напружена та очікувала якоїсь біди від того, що сталося. Навіть зараз, після того як її дитина народилася, вона не може повністю спокійно згадувати наїзд, що відбувся та з тривогою очікує можливих проблем зі здоров'ям. Спричинену моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 40000,00 грн.

В п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. зазначається, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

п. 9 цієї ж постанови містить позицію, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Задовольняючи позов щодо стягнення моральної шкоди суд з’ясовує наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Згідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, враховуючи істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, наміру, з яким діяв відповідач.

З урахуванням вимог розумності та справедливості суд погоджується із заявленим позивачем розміром моральної шкоди.

На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 23, 1167, 1172 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, (ід.код НОМЕР_2), що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка мешкає за адресою: вулиця Пасова, 4-а, м. Мелітополь, Запорізька область, моральну шкоду в розмірі 40000(сорок тисяч) гривень 00копійок.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, (ід.код НОМЕР_2), що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь держави судові витрати в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повний текст рішення суду не був вручений у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ