Рішення № 75377581, 18.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 р. Справа№805/4015/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП:НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2. кв. 10) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42172734, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_2 об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №3 від 11.01.2018 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи періоди з 01.04.1988 року по 17.07.1996 року та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 25.01.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 03.01.2018 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням ОСОБА_2 об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11 січня 2018 року №3 позивачу відмовлено у призначені пенсії, у зв`язку з відсутністю 25 років страхового стажу.

Підставами відмови у призначенні пенсії є те, що в трудовій книжці позивача виявлені наступні порушення: періоди роботи з 01.04.1988 року по 17.07.1996 року дата звільнення не співпадає з датою підстави на звільнення. Відсутня довідка про підтвердження зазначених періодів роботи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року здійснено заміну первинного відповідача – ОСОБА_2 об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на належного відповідача - Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком з доданими до неї документами.

В трудовій книжці позивача виявлені наступні порушення: періоди роботи з 01.04.1988 року по 17.07.1996 року дата на звільнення не співпадає з датою підстави на звільнення. Довідка, підтверджуюча зазначений період роботи відсутня.

Загальний страховий стаж ОСОБА_3 склав 17 років 10 місяців 15 днів.

За таких обставин ОСОБА_2 об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідних 25 років страхового стажу.

Право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” гр. ОСОБА_4 набуде при наданні уточнюючих документів про стаж.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням ОСОБА_2 об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11 січня 2018 року №3 позивачу відмовлено у призначені пенсії, у зв`язку з відсутністю 25 років страхового стажу.

Підставами відмови у призначенні пенсії позивачу є те, що в трудовій книжці виявлені наступні порушення: періоди роботи з 01.04.1988 року по 17.07.1996 року дата звільнення не співпадає з датою підстави на звільнення. Відсутня довідка про підтвердження зазначених періодів роботи.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

У відповідності до ст.5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року цей Закон регулює вiдносини, що виникають мiж суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсiйного страхування.

Згідно ст.11 даного Закону України загальнообов’язковому державному пенсiйному страхуванню пiдлягають: громадяни України, iноземцi (якщо iнше не встановлено мiжнародними договорами, згода на обовязковiсть яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, якi працюють на пiдприємствах, в установах, органiзацiях, створених вiдповiдно до законодавства України, незалежно вiд форми власностi, виду дiяльностi та господарювання, у фiлiях, представництвах, вiддiленнях та iншихвiдокремленихпiдроздiлах цих пiдприємств та органiзацiй, в обєднаннях громадян, у фiзичних осiбпiдприємцiв та iншихосiб (включаючи юридичних та фiзичних осiб пiдприємцiв, якi обрали особливий спосiб оподаткування (єдиний податок, фiксований сiльськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на iнших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених пiдприємствах, в установах, органiзацiях чи у фiзичнихосiб за договорами цивiльно-правового характеру.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами за Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII) мають право на призначення за віком особи після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 25 років.

Відповідно до п.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.У відповідності до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року визначений перелік документів, що надаються до заяви про призначення пенсії. Зокрема це документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пунктом 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фону України №22-1 від 25.11.2005 р. (з наступними змінами), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У відповідності до п.3 даного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Позивачем при зверненні до відповідача із заявою про перерахунок пенсії було надано трудову книжку, відповідно до якої ОСОБА_1 01.04.1988 року по 17.07.1996 року працював електромонтером з ремонту приладів 5 розряду на Микитівському дослідному ремонтно-машинобудівному заводі «Вогнетривреммаш».

Відповідно до копії архівної довідки трудового сектору адміністрації міста Горлівка від 22.11.2017 року № 18.01-03/Г-64 та № 18.01-03/Г-65 у період з 01.04.1988 року по 17.07.1996 року ОСОБА_1 дійсно працював на Микитівському дослідному ремонтно-машинобудівному заводі «Вогнетривреммаш» електромантером з ремонту обор. 5 розряду. При цьому, в трудовій книжці зазначено, що підставами звільнення є наказ №88 від 18.12.1996 року.

ОСОБА_2 об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 27.02.2018 року №162/Г-19-01-01 позивачу повернуто зазначені довідки, оскільки вони видані органом з території, яка не підконтрольна українській владі.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, зазначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права свободи, зазначені в цій Конвенції.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим.4ХІ1950) далі Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини, передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених в цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин. Стаття 1 Першого Протоколу (Париж 20.111. 1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не можу бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування ОСОБА_5 України при здійсненні правосуддя» оскільки ОСОБА_5 України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ, мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності ОСОБА_5 України і в усіх необхідних випадах застосовувати ОСОБА_5 України, як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на ОСОБА_5 України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до статті 8 ОСОБА_5 України, в Україні визнається та діє принцип верховенства права. ОСОБА_5 України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_5 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_5 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_5 України гарантується.

Відповідно до частини 2 статті 19 ОСОБА_5 - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_5 та законами України.

Відповідно до статті 22 ОСОБА_5 України - права і свободи людини і громадянина, закріплені цією ОСОБА_5, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 ОСОБА_5 України - громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 46 ОСОБА_5 України - кожен зобов'язаний неухильно додержуватися ОСОБА_5 України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст ї спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_5 України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до мотивів та обставин, викладених у Рішенні ЄСПЧ від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСІІЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом,- не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при розгляді даної справи. Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною ОСОБА_4, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі «Лоізіду проти Туреччини».

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

З огляду на викладене, суд вважає безпідставною відмову пенсійного органу в зарахуванні спірного стажу. По-перше, жодним нормативним актом не визначено, що дата звільнення має співпадати з датою наказу про звільнення. При цьому таке не співпадіння сам факт праці позивача під сумнів не ставить.

По-друге, дійсно, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено недійсність довідок, виданих органами, які діють на непідконтрольній українській владі території.

Разом з тим, враховуючи відсутність і на теперішній час контрольованій українською влади над певною територією та неможливість отримати інших письмових доказів, суд вважає можливим прийняти ці документи до уваги. Оскільки позивач на законодавчих підставах набув право на пенсійне забезпечення, і ситуація, що склалась, не повинна мати наслідків дискримінації позивача у соціальних гарантіях.

Також факт роботи ОСОБА_1 в Микитівському дослідному ремонтно-машинобудівному заводі «Вогнетривреммаш» підтверджується наданими ним до матеріалів справи копіями розрахункових книжок.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Тому, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач має право на призначення пенсії з 25.01.2018 року дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Відповідно пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії, відповідач має враховувати висновки даного рішення щодо підтвердження страхового стажу позивача у періоди з 01.04.1988 року по 17.07.1996 року.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 139, 242, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2. кв. 10) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42172734, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Скасувати рішення ОСОБА_2 об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11 січня 2018 року №3 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком.

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду періоди роботи в Микитівському дослідному ремонтно-машинобудівному заводі «Вогнетривреммаш» з 01.04.1988 року по 17.07.1996 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з зарахуванням до страхового стажу періоди роботи в Микитівському дослідному ремонтно-машинобудівному заводі «Вогнетривреммаш» з 01.04.1988 року по 17.07.1996 року

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42172734, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП:НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2. кв. 10) суму судового збору у розмірі 1409 (тисяча чотириста дев`ять гривень) 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.