Ухвала суду № 75377558, 19.07.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1307/18

2/0203/761/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

Головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Булеці А.В.

за участю заявника - ОСОБА_1

представника заінтересованої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи – Головне Управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, прокуратура Дніпропетровської області, Державна казначейська служба України, про зобов’язання відшкодувати шкоду, завдану незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_1, в якій останній посилався на те, що 07.08.2015 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 с.366 КК України. Вироком Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 15.01.2016 року, що набрав законної сили, його було виправдано. Виходячи з вказаного вироку, повідомлена йому підозра є незаконною. Внаслідок упередженого ставлення до нього працівників прокуратури та пов’язаного з цим кримінального переслідування було порушено його конституційні права на недоторканість, свободу пересування та зміну місця проживання. Органи слідства та прокуратури в супереч вимогам кримінально-процесуального законодавства незаконно та безпідставно намагались змінити йому запобіжний захід в виді особистого зобов’язання на домашній арешт, відсторони від займаної посади спеціаліста відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, вимагали від керівництва його звільнення, чим спонукали його до переведення до Новомосковського міськрайонного відділу та створили незручності в добиранні до міста роботи та додаткові витрати на транспортні розходи. Вказані незаконні дії, кримінальне переслідування викликали моральні страждання. Крім того, моральні страждання та переживання він переніс в спілкуванні з рідними, знайомими та колегами по роботі. Він повинен був виправдовуватись, пояснювати та переконувати їх в своїй невинуватості. Для здійснення свого захисту та доказування своєї невинуватості він був вимушений звернутись за правовою допомогою та оплачувати послуги адвоката. За час перебування під слідством та судом в період з 07.08.2015 року по 22.12.2016 року він поніс витрати в сумі 20000 грн. на оплату послу адвоката, транспортні витрати, пов’язані з поїздками до нового місця роботи в сумі 5000 грн. Спричинену моральну шкоду оцінює в розмірі 150000 грн. В зв’язку з цим, посилаючись на норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ОСОБА_1 згідно уточненої заяви просив визначити розмір завданої йому матеріальної та моральної шкоди, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні останній підтримав подану заяву та просив її задовольнити.

Представник Головного Управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області в письмових запереченнях та поясненнях під час розгляду справи в суді заперечував проти задоволення заяви, посилаючись на пропуск заявником строку для звернення з відповідною заявою, недоведеність розміру завдано шкоди та незрозумілість заявлених вимог до Управління.

Прокуратурою Дніпропетровської області до суду було надано письмові пояснення, в яких посилались на невірне обрання заявником способу захисту порушеного права, вважаючи, що вказане питання повинно вирішуватись за правилами позовного провадження в цивільному судочинстві. Явку представника в судове засідання не забезпечили.

Представник Державної казначейської служби України до суду не з’явився, про причини неявки не повідомив. Будь-яких заяв та клопотань від вказаної заінтересованої особи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи заяви та наданих заперечень, дослідивши матеріали справи за скаргою, а також матеріали судової справи №203/5988/15-к, провадження №1кп/0203/76/2018, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи №203/5988/15-к, провадження №1кп/0203/76/2018, що 21.07.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за виділеними з іншого кримінального провадження матеріалами відносно ОСОБА_1, за фактом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу, з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.366 КК України.

07.08.2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а 19.10.2015 року складено та затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015040440001528 відносно ОСОБА_1В, за ч.1 ст.366 КК України, який в подальшому спрямовано до суду.

Вироком Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 15.01.2016 року ОСОБА_1 було визнано невинуватим за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, в зв’язку із відсутністю в його діях складу злочину, та виправдано.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.03.2016 року вирок суду першої інстанції було залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.12.2016 року було залишено без змін ухвалу апеляційного суду від 17.03.2016 року.

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі – Закон №266/94-ВР) визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Пунктом 1 ч.1 ст.2 Закону №266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно ст.3 Закону №266/94-ВР у наведених в ст.1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Частиною 1 ст.13 Закону №266/94-ВР встановлено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з ч.1 ст.12.

В свою чергу ч.1 ст.12 Закону №266/94-ВР визначено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1,3,4 ст.33 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктами 11,12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року № 6/5/3/41 (далі – Положення), встановлено, що у разі винесення виправдувального вироку, для визначення розміру шкоди, переліченої в п.п.1,3,4 ст.3 Закону № 266/94-ВР, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися до суду, який розглядав справу по першій інстанції.

У місячний термін з дня звернення громадянина суд витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену ч.1 ст.12 Закону № 266/94-ВР ухвалу.

Згідно п.13 вказаного вище Положення передбачено, що виплата суми відшкодування громадянинові проводиться в установі банку на підставі чека, виданого органом Державного казначейства після подання громадянином копії постанови (ухвали) органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду про розмір відшкодування шкоди за умов наявності коштів на рахунку відповідного територіального органу Держказначейства.

Таким чином, згідно наведених вище норм Закону № 266/94-ВР та Положення передбачено, що за наявності передбачених останніми підстав, зокрема, у разі винесення судом виправдувального вироку, судом виноситься ухвала, якою визначається розмір шкоди, що підлягає відшкодування в порядку, передбаченому п.13 Положення.

Звертаючись до суду з заявою ОСОБА_1 посилався саме на порядок визначення розміру шкоди, передбачений Законом №266/94-ВР, який фактично є безспірним. В зв’язку з цим, суд вважає, що заявником обрано вірний спосіб захисту порушеного права та відхиляє відповідні заперечення прокуратури про те, що питання про відшкодування шкоди повинно вирішуватись в порядку цивільного судочинства саме в позовному провадженні.

При вирішення питання щодо визначення розміру моральної шкоди, суд враховує, що внаслідок незаконного кримінального переслідування, перебування під слідством та судом, заявнику безумовно було завдано моральну шкоду, що полягала в емоційних переживаннях, порушенні нормальних життєвих зв’язків, стосунків з оточуючими, приниженні честі та ділової репутації, переживаннях при спілкуванні з рідними, знайомими та колегами по роботі, необхідності виправдовуватись, пояснювати та переконувати їх в своїй невинуватості.

З урахуванням на веденого та положень ст.13 Закону №266/94-ВР мінімальний розмір моральної шкоди, що підлягає подальшому відшкодуванню заявнику за період перебування під слідством та судом з 07.08.2015 року (дня повідомлення про підозру) по 22.12.2016 року (дня винесення ухвали Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та остаточного набрання законної сили виправдувальним вироком) виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на час поставлення даної ухвали 3723 грн., становить 59568 грн. (3723 х 16 повних місяців).

Враховуючи характер порушення, глибину душевних страждань заявника, розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодування заявнику, судом визначається в сумі 100000 грн.

В частині визначення розміру матеріальної шкоди у вигляді витрат на правову допомогу та витрат, пов’язаних із переїздом до іншого місця роботи, в задоволенні заяви слід відмовити, оскільки витрати на переїзд до іншого місця роботи не знаходяться в прямому причинному зв’язку із незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, не входять до переліку. визначеного ст.3 Закону №266/94-ВР. Крім того, понесення вказаних витрат не підтверджено заявником будь-якими доказами.

Відмовляючи у визначенні витрат на правову допомогу, суд враховує, що наявна в матеріалах кримінального провадження угода з адвокатом та надана заявником квитанція до прибуткового касового ордеру за відсутності акту приймання виконаних робіт, розрахунку наданих послуг з визначенням їх виду та витраченого часу, не є належним та достатнім доказом розміру понесених витрат.

Керуючись ст.ст.1,2,3,12,13, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», п.п.11,12,13 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року № 6/5/3/41, ст.ст.258-260 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа – Головне Управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, прокуратура Дніпропетровської області, Державна казначейська служба України, про зобов’язання відшкодувати шкоду, завдану незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури – задовольнити частково.

Визначити розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року № 6/5/3/41, в розмірі 100000 грн.

В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя С.Ю.Казак