Ухвала суду № 75376990, 13.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 135/835/17

Провадження №11-кп/772/136/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Бурденюк С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області

в складі:

головуючого: Бурденюка С.І.

суддів : Спринчука В.В., Кривошеї А.І.

при секретарі: Олійник Т.П.

з участю:

прокурора - Кузьміна С.В.

обвинуваченого- Перії М.Р.

захисника - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 06.10.2017 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,

жителя ІНФОРМАЦІЯ_3,

татарина, громадянина України, військовозобов’язаного,

непрацюючого, одруженого,

раніше судимого, востаннє:

07.12.2012 року Ялтинським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 15 п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком один рік три місяці.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного за даним вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 07.12.2012 року та остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком вісім років десять місяців з конфіскацією всього майна.

в с т а н о в и в :

Згідно вироку суду першої інстанції, на ОСОБА_3 під час відбування покарання за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст.15, ч.2 п.9 ст.115, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, протягом одного року накладалося дисциплінарне стягнення у вигляді переведення до приміщення камерного типу, яке ніким не оскаржене та не скасоване, а саме: 28.02.2017 року правами начальника державної установи Ладижинська ВК (№39) ОСОБА_3 переведено до приміщення камерного типу строком на 1 місяць за порушення локалізації, яке ніким не оскаржене та не скасоване. 06.06.2017 року правами комісії державної установи Ладижинська ВК (№39) ОСОБА_3 переведено до приміщення ДІЗО строком на 3 доби за порушення правил поведінки. Проте ОСОБА_3 належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став.

Так, 08.06.2017 року близько 09 год. 40 хв. начальником відділення соціально-психологічної служби державної установи «Ладижинська ВК (№39)», яка розташована у Вінницькій області, м. Ладижин, с. Губник, вул. Гранітна 15, капітаном внутрішньої служби ОСОБА_4, разом із черговим помічником начальника установи капітаном внутрішньої служби ОСОБА_5 та молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки сержантом внутрішньої служби ОСОБА_6 здійснювався обхід ДІЗО, згідно Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань затверджених Міністерством Юстиції України №1656/26433 від 30.12.2014 року, з метою перевірки дотримання засудженими встановлених норм порядку відбування покарань. Біля 09 год. 40 хв. відчинено та перевірено камеру №3 ДІЗО, в якій утримувався засуджений ОСОБА_3. Зайшовши до камери, працівниками адміністрації проведено огляд та встановлено, що дана камера знаходиться в неохайному вигляді і в ній не здійснювалось вологе прибирання, а також засуджений був одягнений у одяг невстановленого зразка.

Згідно графіку чергувань державної установи «Ладижинська ВК (№39), ОСОБА_3 08.06.2017 року був черговим по камері №3 ДІЗО. ОСОБА_4 відповідно до розділу 3 Правил, засудженому ОСОБА_3 поставлено законну вимогу – здійснити вологе прибирання камери та одягнути форму встановленого зразка. Проте засуджений ОСОБА_3 відреагував негативно, висловлюючи своє невдоволення у відкритій зухвалій формі, категорично відмовився виконати законну вимогу. Після цього, ОСОБА_4 засудженому ОСОБА_3 було роз’яснено його права та обов’язки, передбачені розділом 3 Правил, попереджено про кримінальну відповідальність передбачену ст. 391 КК України. Роз’яснивши засудженому його права та обов’язки, працівники адміністрації пішли перевіряти інші камери ДІЗО.

Цього ж дня о 10 год. 00 хв. працівники адміністрації повторно зайшли до камери №3 ДІЗО, в якій утримувався засуджений ОСОБА_3 та виявили, що поставленні законні вимоги не було виконано, у зв’язку з чим ОСОБА_4 повторно поставлено засудженому ОСОБА_3 законну вимогу – здійснити вологе прибирання камери та одягнути одяг встановленого зразка. Проте засуджений ОСОБА_3 відреагував негативно, категорично відмовився виконати законну вимогу представника виправної установи, хоча був зобов’язаний і міг це зробити, але умисно не виконав вищевказану вимогу, незважаючи на попередження щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 391 КК України.

У своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 ставить питання про скасування вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 06.10.2017 року та направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд. Вимоги мотивує тим, що суд не роз’яснив йому наслідки розгляду справи в порядку ст. 349 КПК України.

Заслухавши думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3; думку адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу останнього; вивчивши доводи апеляційної скарги; заслухавши звукозапис судового засідання суду першої інстанції; оглянувши матеріали кримінального провадження; колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає до задоволення.

В силу ч. 1 і ч. 2 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Згідно технічного запису судового процесу, в судовому засіданні обвинувачений заперечував проти розгляду справи за правилами ч.3 ст. 349 КПК України. З цього ж технічного запису вбачається, що сторонам, зокрема обвинуваченому, суд не роз'яснив наслідки розгляду провадження за правилами ст. 349 КПК України, зокрема, те, що вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини вчинення злочину в апеляційному порядку. Не роз’яснено такого порядку судового розгляду обвинуваченому і адвокатом. Вказані обставини співпадають з доводами апеляційної скарги обвинуваченого.

В силу ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Оскільки зазначені порушення ст. 349 ч.3 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкоджало ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 409, 415 КПК України, скасовує вирок суду та призначає новий судовий розгляд.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 06.10.2017 року відносно

ОСОБА_3 скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження у тому ж суді першої інстанції в іншому складі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

с у д д і :

ОСОБА_7І ОСОБА_8 ОСОБА_9