Рішення № 75376791, 12.07.2018, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 131/574/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

В складі: головуючого судді Лисака О.І.

за участю секретаря Невмержицької Я.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 –ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5 міської ради Вінницької області - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 міської ради Вінницької області та ОСОБА_3, про визнання протиправною бездіяльності місцевої ради, зобов’язання до вчинення дій, усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, (в режимі відеоконференції), --

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 міської ради Вінницької області та ОСОБА_3, про визнання протиправною бездіяльності місцевої ради, зобов’язання до вчинення дій, усунення перешкод в користуванні земельними ділянками. Позов мотивований тим, що згідно свідоцтва на право власності на жилий будинок № 1563, виданого 1 грудня 1989 року виконкомом ОСОБА_5 міської ради народних депутатів, зареєстрованого в Тульчинському БТІ за № 7, позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку із господарськими будівлями № 18 по вулиці Слов’янській (бувша вулиця Артема) в м.Іллінці Іллінецького району Вінницької області. Домоволодіння позивача розташоване за вказаною адресою на належній йому на праві власності земельній ділянці площею 0,1 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0521210100:05:004:1244. За цією ж адресою позивач має у власності іншу земельну ділянку площею 0,1467 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0521210100:05:004:1245.

Проїзд до зазначених вище приватних володінь позивача (житлового будинку і земельних ділянок) можливий лише з боку вулиці Слов’янської по земельній ділянці загального користування, що належить ОСОБА_5 міській раді Іллінецького району Вінницької області.

Поряд із його володіннями суміжно розташована земельна ділянка відповідача ОСОБА_3 При цьому земельна ділянка, по якій здійснюється зазначений вище проїзд до домогосподарства позивача шириною 4.10 м і довжиною 54 м, не належить і не може належати ОСОБА_3, оскільки вона віднесена до категорії земель загального користування.

Попри це з боку вулиці Слов’янської на земельній ділянці загального користування ОСОБА_3 самоправно встановив дерев’яний паркан, яким створив для позивача перешкоди у повноцінному користуванні належними йому на праві власності домоволодінням і земельними ділянками, унеможлививши єдиний можливий проїзд до них. Таким чином своїми самоправними діями ОСОБА_3 спричинив земельний спір з приводу суміжного землекористування.

ОСОБА_3 порушив приписи ст.91 ЗК України, за якими власники земельних ділянок зобов’язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Згідно ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на : навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Факт вказаних самоправних дій ОСОБА_3 зафіксований у листі ОСОБА_5 міської ради Іллінецького району Вінницької області від 28 березня 2017 року №М-33-02.25.2 у відповідь на моє звернення з проханням вжити передбачених законом з для усунення порушення земельного законодавства та захисту мого порушеного власності (копія листа).

При цьому ОСОБА_5 міська рада Іллінецького району Вінницької області самоусунулась від вирішення земельного спору по суті, натомість обмежилася формальною констатацією факту та надуманим виправданням самоправних дій ОСОБА_3 Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 28 лютого 2017 року, вказане рішення суду стосувалось іншого подібного факту порушення ОСОБА_3 правил добросусідства, який мав місце ще у 2011 році.

Порушуючи норми законодавства бездіяльність ОСОБА_5 міської ради Іллінецького району Вінницької області щодо безпідставного тривалого не вирішення у встановленому Земельним кодексом України і Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» порядку і строки земельного спору позивача із відповідачем ОСОБА_3, відповідають вимогам закону.

Звернення позивача до ОСОБА_5 міської ради з приводу необхідності захисту порушеного ОСОБА_3 права власника земельних ділянок не були вирішені по суті місцевою радою, яка не вирішила існуючий земельний спір за визначеною земельним законодавством і законодавством України про місцеве самоврядування правовою процедурою, не зобов’язала ОСОБА_3 усунути створені ним перешкоди у належному і повноцінному користуванні мною належними позивачу на праві власності земельними ділянками в м.Іллінці Іллінецького району Вінницької області, по вул.Слов’янській, 18, шляхом знесення дерев’яного паркану із проїзду на земельній ділянці загального користування з боку вулиці Слов’янської.

Впродовж тривалого часу існування земельного спору з приводу суміжного землекористування питання його вирішення жодного разу не було винесене на сесію ради. Така бездіяльність відповідача ОСОБА_5 міської ради Іллінецького району Вінницької області щодо вирішення земельного спору, на погляд позивача є протиправною.

Просить визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_5 міської ради Іллінецького району Вінницької області щодо безпідставного тривалого не вирішення у встановлених Земельним кодексом України і Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» порядку і строки існуючого між позивачем і відповідачем ОСОБА_3 земельного спору з приводу суміжного землекористування та усунення створених ним перешкод у належному і повноцінному користуванні позивачем належними йому на праві власності земельними ділянками, розташованими в м.Іллінці Іллінецького району Вінницької області, по вул.Слов’янській, 18. Зобов’язати ОСОБА_3 усунути створені ним перешкоди у належному і повноцінному користуванні позивачем належними йому на праві власності земельними ділянками в м.Іллінці Іллінецького району Вінницької області, по вул.Слов’янській, 18, шляхом знесення у визначений судом мінімальний розумний строк дерев’яного паркану із проїзду на земельній ділянці загального користування шириною 4,10 м і довжиною 54 м з боку вулиці Слов’янської. Зобов’язати ОСОБА_5 міську раду Іллінецького району Вінницької області вжити передбачених законом заходів щодо недопущення в подальшому створення ОСОБА_3 перешкод у належному і повноцінному користуванні позивачем належними йому на праві власності земельними ділянками в м.Іллінці Іллінецького району Вінницької області, по вул.Слов’янській, 18, шляхом самоправного захоплення земельної ділянки загального користування з боку вулиці Слов’янської. Стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з мотивів викладених у позовній заяві. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з мотивів викладених у позовній заяві. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, заперечував в їх задоволенні та пояснив, що земельна ділянка шириною 4.10 м. х 54 м., яка межує із земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 і розташована від вулиці Слов’янська до будинку за № 20 в м. Іллінці є землями загального користування.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 жовтня 2003 року відповідач ОСОБА_3 набув у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за №20 по в м. Іллінці після смерті діда ОСОБА_7, померлого у 2002 році. За життя спадкодавця в його користуванні перебувала земельна ділянка за вказаною адресою загальною площею 0,39 га, що в повній мірі відповідає площі з урахуванням земельної ділянки на яку посилається позивач по вулиці Артема, помилково, вважаючи її під’їздом до будинку.

Користування спадкодавцем ОСОБА_7 земельною ділянкою площею 0,39 га. ( голова колгоспного двору) підтверджується належним чином посвідченою копією господарської книги № 1 Варварівської сільської ради за 1983-85 роки ( особовий рахунок 64). З 1986 року с. Варварівка приєднана до смт. Іллінці з набуттям статусу міста, з подальшим припиненням ведення погосподарських книг.

Окрім цього, просить звернути увагу, що у 1986 році село Варварівка об’єдналася з м. Іллінці, у користуванні ОСОБА_7 перебувала земельна ділянка площею 0,39 га. З 1986 року с. Варварівка приєднана до смт. Іллінці з набуттям статусу міста, з подальшим припиненням ведення погосподарських книг. На сьогоднішній день спір існує відносно земельної ділянки площею 0,39 га з урахуванням спірної земельної ділянки. Будь-якого рішення про припинення права користування чи володіння земельною ділянкою площею 0,39 га не існує, тому стверджувати про те, що земельна ділянка є землями загального користування неможливо.

Розпорядженням міського голови ОСОБА_5 міської ради від 30.12.2015 року вулицю Артема перейменовано на вулицю Слов’янська.

Рішенням Конституційного Суду України за конституційним поданням 51 народного України щодо відповідності Конституції України положень статті 92, пункту 6 X «Перехідні положення «Земельного кодексу України ( справа про постійне земельними ділянками від 22.09.2005 року №5-рп/2005 ( справа №1-17/2005) використання терміна «набувають», що означає « ставати власником чого- небудь, здобувати що-небудь», після набуття чинності статтею 92 Кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

На спростування тверджень позивача в частині належності до земель загального користування спірної на сьогодні земельної ділянки розмірами 4.10 м. х 54 м. від вулиці Слов’янська до будинку ОСОБА_3 долучив копію робочого проекту газопостачання до житлового будинку ОСОБА_3, з якого вбачається, що ОСОБА_3 як власник у 2009 році за власні кошти (згідно проекту) підвів до свого будинку природній газ по всій довжині земельної ділянки від центральної труби по вулиці Слов’янська. На той час питання щодо відношення спірної земельної ділянки до земель загального користування не стояло. В разі такого до загального проекту газифікації вулиці Слов’янська було б включено відстань в 54 м., а загальна довжина газопроводу від центральної труби до будинку становить 85 м.

Спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні ОСОБА_7 та відповідача ОСОБА_3 з часу прийняття спадщини, відсутності будь яких рішень ОСОБА_5 міської ради з 1996 року і по сьогодні про вилучення частини земельної ділянки свідчить відсутність будь яких рішень ОСОБА_5 міської ради за період з по 2004 року в частині вилучення або припинення права користування земельною ділянкою площею 0,39 га. по вулиці Артема, 20 в м. Іллінці, Вінницької області.

Позивач в своїх вимогах зазначає, що порушення його прав полягає в неможливості користування земельними ділянками та житловим будинком, які перебувають в його власності з боку вулиці Слов’янська. В наданому технічному паспорті на домоволодіння ОСОБА_1, виданого Гайсинським відділенням Тульчиського БТІ 01.12.1989 року відсутні відомості щодо земельної ділянки та об’єктів нерухомості на ній розташованих. Позивач не конкретизує можливості користування своїми земельними ділянками зі сторони вулиці Слов’янська.

Крім цього, показав, що Апеляційним судом Вінницької області 28.02.2017 року винесено рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, тобто вказаний спір вже було вирішено, і по суті це повторний розгляд.

Крім цього, спір розпочався у 2012 році, а позивач звернувся до суду 06.04.2017 року, тому минув строк позовної давності.

Просить в позові відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 міської ради Вінницької області ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та пояснила, що Апеляційним судом Вінницької області 28.02.2017 року винесено рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. У вказаному спорі сторонами були позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3, а предметом спору усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (проїзд між будинками №18 та №20 по вулиці Артема в м. Іллінці (на даний час вул. Слов’янська), тобто між тими ж сторонами та щодо того предмету. Рішення Апеляційного суду набуло законної сили, в касаційному порядку не оскаржене. Таким чином, у своїй діяльності посадові особи ОСОБА_5 міської ради керувались рішенням Апеляційного суду Вінницької області, то вимоги до ОСОБА_5 міської ради про визнання протиправною бездіяльності місцевої ради, зобов’язання до вчинення дій є такими, що суперечать вищезазначеному рішенню. Крім цього, зазначені обставини були предметом дослідження в аналогічній справі, тому не підлягають доказуванню. Обставини, які викладаються в довідках 2012-2013 року долучених до матеріалів справи. Тому в даному випадку позивачем пропущено строк позовної давності щодо звернення до суду. Крім цього, з генерального плану не вбачається, що між спірними земельними ділянками був проїзд. Просить в позові відмовити в повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що він працює головним спеціалістом відділу земельних відносин ОСОБА_5 міської ради Вінницької області. Земельна ділянка загального користування з боку вул. Слов’янської в м. Іллінці належить до землі загального користування. Рішення сесії про надання ОСОБА_3 права на встановлення паркану не приймалося. Він був присутній у складі комісії при розглядів заяви ОСОБА_1 та виїздив на місце події. У інший спосіб, крім того, де встановлено паркан, доступ у ОСОБА_1 до своїх земельних ділянок відсутній. Щоб усунути перешкоди ОСОБА_5 міська рада зверталась до ОСОБА_3, проте, вказані звернення залишились поза увагою. Спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про вказані перешкоди триває з 2013 року. Вирішувала вказані земельні питання ОСОБА_5 міська рада 2 чи 3 рази. Виконавцем вказаного звернення ОСОБА_1 був він. Щодо того, де зазначено, що частина ділянки на якій встановлено паркан пояснити не зміг, але стверджує, що ця земельна ділянка відноситься до загального користування. На сьогоднішній день ОСОБА_3 не оформив право власності на вказану земельну ділянку. Рішення міської ради щодо проїзду чи виїзду на сесії ОСОБА_5 міської ради не приймалось.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що вона працює спеціалістом відділу земельних відносин ОСОБА_5 міської ради Вінницької області. Земельна ділянка з боку вулиці Слов’янської в м. Іллінці, яка межує між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебуває у комунальній власності. Вона була присутня в складі комісії на місці події та стверджує, що ОСОБА_1 не може іншим способом проїхати на свій город для обробітку. Якщо ОСОБА_1 буде проїжджати по спірній земельній ділянці, то права ОСОБА_3 не будуть порушені. На її думку, паркан встановлено на земельній ділянці незаконно, оскільки земельна ділянка відноситься до загального користування. Спір існує між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2012 року. В по господарській книзі землю записували з домом.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

З копії технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду, що розташований по вул. Артема, 18 в м. Іллінці вбачається що головою колгоспного двору є ОСОБА_1.

Згідно копії свідоцтва №1563 від 01.12.1989 року на право особистої власності на жилий будинок виданого виконкомом ОСОБА_5 міської ради народних депутатів вбачається, житловий будинок, що розташований по вул. Артема, 18 в м. Іллінці належить ОСОБА_1.

З копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №82310328 від 14.03.2017 року вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер: 0521210100:05:004:1244, площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по вул. Слов’янська, 18 в м. Іллінці Вінницької області належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

З копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №82293515 від 14.03.2017 року вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер: 0521210100:05:004:1245, площею 0,1467 га для ведення особистого господарства, що розташована по вул. Слов’янська, 18 в м. Іллінці Вінницької області належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

З копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0505833092017 від 31.01.2017 року вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер: 0521210100:05:004:1245, площею 0,1467 га для ведення особистого господарства, що розташована по вул. Слов’янська, 18 в м. Іллінці Вінницької області межує з: земельною ділянкою ОСОБА_3, землями загального користування, земельними ділянками ОСОБА_10, земельною ділянкою ОСОБА_1, землями загального користування (вулиця Слов’янська).

З копії фрагменту топоплану вбачається місце розташування земельної ділянки, що розташована по вул. Слов’янська, 20 в м. Іллінці Вінницької області.

З копії відповіді №М-33-02.25.2 від 287.03.2017 року ОСОБА_5 міської ради вбачається, що комісією в складі: депутатів міської ради ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (членів постійної комісії з питань сільськогосподарського виробництва, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовищ), начальника відділу земельних відносин ОСОБА_5 міської ради ОСОБА_14, землевпорядника міської ради ОСОБА_8, за участю інспектора з благоустрою КП «Добробут» ОСОБА_15 та в присутності ОСОБА_1 та суміжного землекористувача ОСОБА_3 розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо самовільного встановлення паркану на землях загального користування, розташованого в м. Іллінці по вул. Слов’янська біля Садиби №18 та 20. В результаті розгляду заяви на місці виявлено, що ОСОБА_3 встановлено дерев’яний паркан, в своїх діях ОСОБА_3 керувався рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 28.02.2017 року яке ним було пред’явлено, тому ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду для захисту своїх законних прав та інтересів.

З копії рішення Апеляційного суду Вінницької області від 28.02.2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою вбачається, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

З копії технічного паспорту на садибний індивідуальний житловий будинок, що розташований по вул. Артема, 20 в м. Іллінці вбачається, що власником будинку є ОСОБА_3.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.10.2003 року виданого державним нотаріусом ОСОБА_5 державної нотаріальної контори ОСОБА_16 та зареєстрованого в реєстрі за №2474 вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_7 є його онук ОСОБА_3. Спадкове майно складається з житлового будинку з по господарськими будівлями, що розташований по вул. Артема, 20 в м. Іллінці Вінницької області.

З копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21278727 від 16.12.2008 року вбачається, що власником будинку, що розташований по вул. Артема, 20 в м. Іллінці Вінницької області є ОСОБА_3.

З копії розпорядження від 30.12.2015 року №81-01.7 ОСОБА_5 міської ради «Про перейменування вулиць та провулків міста ОСОБА_6, сіл Борисівка та Неменка» вбачається, що в місті ОСОБА_6 вулицю Артема перейменовано на Слов’янську.

З копії робочого проекту газопостачання №77-00 будинку, що розташований по вул. Артема, 20 в м. Іллінці Вінницької області вбачається що його виготовлено ОСОБА_5 управлінням газового господарства за замовленням ОСОБА_3.

З виписки з погосподарської книги №1 Варварівської сільської Ради народних депутатів за 1983, 1984, 1985 роки вбачається, що особистий рахунок №64 в домогосподарстві, що відносився до суспільної групи колгоспного двору та власником якого був ОСОБА_7, проживали: ОСОБА_7 та ОСОБА_17. Земля, що знаходиться в особистому користуванні господарства станом на 01.01.1985 року 0,46 га, станом на 01.06.1985 року – 0,39 га.

З копії відповіді №32.02.-3 від 17.07.2017 року архівного відділу ОСОБА_5 міської ради Вінницької області вбачається, що в протоколах сесій ОСОБА_5 міської ради за 1985-2004 роки рішення про вилучення або припинення права користування земельною ділянкою площею 0,39 га (частини земельної ділянки) по вулиці Артема, 20 в м. Іллінці ОСОБА_7, ОСОБА_3 відсутнє.

З копії технічного паспорту на садибний індивідуальний житловий будинок, що розташований по вул. Артема, 22 в м. Іллінці вбачається, що власником будинку є ОСОБА_18.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.07.2015 року виданого державним нотаріусом ОСОБА_5 державної нотаріальної контори ОСОБА_19 та зареєстрованого в реєстрі за №311 вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_20 є його дружина ОСОБА_18. Спадкове майно складається з житлового будинку з по господарськими будівлями, що розташований по вул. Артема, 22 в м. Іллінці Вінницької області.

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №399043245 від 01.07.2015 року вбачається, що власником будинку, що розташований по вул. Артема, 22 в м. Іллінці Вінницької області є ОСОБА_18.

З копії довідки №С-211-02.25-2 від 11.10.2016 року ОСОБА_5 міської ради Вінницької області вбачається, що відповідно до запису в по господарській книзі №1 за 1983-1985 роки Варварівської сільської ради за покійним ОСОБА_7 на 01.01.1985 року рахувалась земельна ділянка площею 0,39 га.

З копії свідоцтва про народження серії VІ-УР №022803 від 29.08.1964 року вбачається, що ОСОБА_21 народилася 10.06.1944 року батьками якого є: ОСОБА_7 та ОСОБА_22.

З копії свідоцтва про народження серії ІІ-АМ №330709 від 14.04.1978 року вбачається, що ОСОБА_3 народився 01.03.1978 року батьками якого є: ОСОБА_20 та ОСОБА_18.

З копії свідоцтва про одруження серії VIІ-УР №119818 від 04.06.1966 року вбачається, що ОСОБА_20 та ОСОБА_21 одружились 04.06.1966 року, після чого чоловікові та дружині присвоєно прізвище ОСОБА_20.

Судом в судовому засіданні було оглянуто інвентаризаційну справу №1619 на будинок, що розташований по вул. Артема (Слов’янська), 18 в м. Іллінці Вінницької області.

З пояснень ОСОБА_14 від 05.06.2018 року вбачається, що він працює начальником відділу земельних відносин ОСОБА_5 міської ради. 20.03.2017 року до ОСОБА_5 міської ради надійшла заява жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 стосовно самовільного загородження проїзду загального користування ОСОБА_3.

22.03.2017 року комісією в складі: депутатів міської ради ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (членів постійної комісії з питань сільськогосподарського виробництва, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища), начальника відділу земельних відносин ОСОБА_5 міської ради ОСОБА_14, землевпорядника міської ради ОСОБА_8 за участю інспектора з благоустрою КП «Добробут» ОСОБА_15 в присутності ОСОБА_1 та суміжного землекористувача ОСОБА_3 розглянуто дану заяву на місці.

В результаті розгляду заяви на місці виявлено, що ОСОБА_3 встановлено дерев’яний паркан, в свої діях ОСОБА_3 керувався рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 28.02.2017 року, яке ним було пред’явлено.

Оскільки органи місцевого самоврядування та їх представники мають діяти в межах чинного законодавства, а рішення судів, що набрали законної сили обов'язкові до виконання, представники міської ради не мали можливості вжити заходів щодо паркана, встановленого ОСОБА_3 - рішенням суду в усуненні перешкод ОСОБА_1 відмовлено.

При візуальному огляді домогосподарств з вулиці Слов’янської домогосподарства Маренича Миколи Степановича вул. Слов’янська, 18, є ворота та хвіртка з виходом на вулицю Слов’янська в домогосподарство Свинара Олега Мусійовича вул. Слов’янська, 20, під’їзд до домогосподарства здійснюється повз домогосподарства ОСОБА_18:- Слов’янська, 22.

З пояснень ОСОБА_23 від 05.06.2018 року вбачається, що він працює начальником відділу містобудування та архітектури ОСОБА_5 міської ради. В п. 3а ст.83 Земельного кодексу України дано визначення земель загального користування. До цих земель відносяться майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо.

Враховуючи що до житлового будинку ОСОБА_3 за адресою вулиця Слов’янська, 20 спірна земельна ділянка використовується для під’їзду до домогосподарства, так як іншого не існує, та проаналізувавши матеріали генерального плану міста ОСОБА_6 2017 року (які виконувались на оновленій топозйомці в М: 2000, і фіксує лише наявність огорож та парканів), встановлено, що земельна ділянка була відображена як під’їзд до житлового будинку по вулиці Слов’янська, 20. Оскільки, генеральним планом, відповідно до ДБН 360-92**, визначаються червоні лінії лише магістральних вулиць - даний проїзд не розглядався. В зв’язку із цим, у нього немає підстав однозначно стверджувати, що дана ділянка є землями загального користування.

Таким, чином в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що розташований по вул. Слов’янська, 18 в м. Іллінці Вінницької області, земельної ділянки площею 0,1467 га для ведення особистого господарства, що розташована по вул. Слов’янська, 18 в м. Іллінці Вінницької області та земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по вул. Слов’янська, 18 в м. Іллінці Вінницької області.

Відповідач ОСОБА_3 є власником житлового будинку, що розташований по вул. Слов’янська, 20 в м. Іллінці Вінницької області.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, з боку вулиці Слов’янської на земельній ділянці ОСОБА_3 самоправно встановив дерев’яний паркан, яким створив для позивача перешкоди у повноцінному користуванні належними йому на праві власності домоволодінням і земельними ділянками, унеможлививши єдиний можливий проїзд до них.

Вищевикладене підтверджується дослідженими в судовому засіданнями матеріалами справи та показами свідків, які були допитані в судовому засіданні.

Зміст права власності, відповідно до ч. 1ст. 317 ЦК України, складає право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд ч. 1ст. 319 ЦК України.

Згідно із ч. 1ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких, відповідно до п. 3 ч. 1 цієї статті є припинення дії, яка порушує право. Захист права власності регулюється нормами ЦК України, зокрема Главою 29 Розділу І Книги Третьої.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право користування, відповідно до змісту ст. 317 ЦК України, це юридична можливість вчинення власником фактичних дій відносно речі. Право розпорядження в свою чергу полягає в юридичній можливості власника визначати юридичну і фактичну долю речі.

ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 33 Постанови Пленуму № 5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вказав що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов’язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Позов про усунення порушень права, не пов’язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що під час судового розгляду даної справи доведено, що сторони є суміжними землевласниками, відповідачем ОСОБА_3 дійсно чиняться перешкоди позивачу у користуванні майном, а саме відповідач з боку вулиці Слов’янської самоправно встановив дерев’яний паркан, яким створив для позивача перешкоди у повноцінному користуванні належними йому на праві власності домоволодінням і земельними ділянками, унеможлививши єдиний можливий проїзд до них.

Згідно п. г) ч. ст. 91 ЗК України, за якими власники земельних ділянок зобов’язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, встановивши, що позивач ОСОБА_24 є власником житлового будинку та земельних ділянок, що розташовані по вул. Слов’янська, 18 в м. Іллінці Вінницької області, а відповідач ОСОБА_3 чинить йому перешкоди у користуванні його майном, встановивши дерев’яний паркан, тим самим створивши для позивача перешкоди у повноцінному користуванні належними йому на праві власності домоволодінням і земельними ділянками, суд приходить до висновку, що права позивача як власника будинку та земельних ділянок порушені з боку відповідача і відновлення порушеного права можливе усуненням перешкод в користуванні та розпорядженні позивачем належним йому нерухомим майном, а саме шляхом зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні позивачем земельними ділянками, що розташовані по вул. Слов'янській, 18 в м. Іллінці Вінницької області шляхом знесення дерев'яного паркану із проїзду на земельній ділянці загального користування шириною 4,10 м і довжиною 54 м з боку вулиці Слов'янська.

Що стосується заперечень проти позову з боку представників відповідача про те, що рішення Апеляційного суду Вінницької області від 28.02.2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою вбачається, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено суд зазначає наступне.

Судом було витребувано з Іллінецького районного суду Вінницької області цивільну справу №207/2423/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою.

З оглянутої цивільної справи №207/2423/2012 та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 28.02.2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою вбачається, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у зв’язку з тим, що відсутні докази про те, що ОСОБА_1 є власником чи землекористувачем земельної ділянки по вул. Артема, 18 в м. Іллінці та не доведено, що діями відповідача ОСОБА_3 порушуються його права як землевласника. Вказаний спір виник у 2013 році та стосувався усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою по вул. Артема, 18 в м. Іллінці Вінницької області шляхом перенесення воріт із під’їзду загального користування до належної позивачу земельної ділянки шириною 4,10 м і довжиною 54 м з боку вулиці Артема та встановлення межових знаків на відстані 54 м від вулиці Артема, де закінчується довжина під’їзду і починається землекористування позивача.

В даному ж випадку позовні вимоги інші, оскільки позивач ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_5 міської ради Іллінецького району Вінницької області щодо безпідставного тривалого не вирішення у встановлених Земельним кодексом України і Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» порядку і строки існуючого між позивачем і відповідачем ОСОБА_3 земельного спору з приводу суміжного землекористування та усунення створених ним перешкод у належному і повноцінному користуванні позивачем належними йому на праві власності земельними ділянками, розташованими в м.Іллінці Іллінецького району Вінницької області, по вул.Слов’янській, 18, та зобов’язати ОСОБА_3 усунути створені ним перешкоди у належному і повноцінному користуванні позивачем належними йому на праві власності земельними ділянками в м.Іллінці Іллінецького району Вінницької області, по вул.Слов’янській, 18, шляхом знесення у визначений судом мінімальний розумний строк дерев’яного паркану із проїзду на земельній ділянці загального користування шириною 4,10 м і довжиною 54 м з боку вулиці Слов’янської. Зобов’язати ОСОБА_5 міську раду Іллінецького району Вінницької області вжити передбачених законом заходів щодо недопущення в подальшому створення ОСОБА_3 перешкод у належному і повноцінному користуванні позивачем належними йому на праві власності земельними ділянками в м.Іллінці Іллінецького району Вінницької області, по вул.Слов’янській, 18, шляхом самоправного захоплення земельної ділянки загального користування з боку вулиці Слов’янської та стосується порушення, які мають місце у 2017 році, а також, крім ОСОБА_3 О,М. вказано другого відповідача – ОСОБА_5 міську раду Вінницької області. Тому вимоги зазначені в даній цивільній справі відрізняються від позовних вимог, які були предметом розгляду 2013 року.

Вищевикладене підтверджується ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29.11.2017 року у вказаній справі, тому такі заперечення з боку представників відповідачів суд не приймає до уваги та вважає їх необґрунтованими.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_5 міської ради Іллінецького району Вінницької області щодо безпідставного тривалого не вирішення у встановлених Земельним кодексом України і Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» порядку і строки існуючого між позивачем і відповідачем ОСОБА_3 земельного спору з приводу суміжного землекористування та усунення створених ним перешкод у належному і повноцінному користуванні позивачем належними йому на праві власності земельними ділянками, розташованими в м.Іллінці Іллінецького району Вінницької області, по вул.Слов’янській, 18, то вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 20.03.2017 року звернувся з заявою до ОСОБА_5 міської ради Вінницької області з приводу самовільного встановлення паркану на землях загального користування, розташованого в м. Іллінці по вул., Слов’янській біля садиби №18 та №20.

ОСОБА_5 міська рада Вінницької області створила відповідну комісію та виїхала на місце порушення, встановивши, що ОСОБА_3 встановлено дерев’яний паркан. При цьому, ОСОБА_5 міська рада Вінницької області рекомендувала позивачу звернутись до суду з приводу захисту його прав.

Вказане підтверджується відповіддю №М-33-02.25.2 від 28.03.2017 року ОСОБА_5 міської ради Вінницької області та не заперечується сторонами.

Після цього, ОСОБА_1 06.04.2017 року звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Таким чином, ОСОБА_5 міська рада Вінницької області вчинила дії з приводу вирішення заяви позивача ОСОБА_1 при чому протягом встановленого законодавством строку, тому вимога про її бездіяльність щодо безпідставного тривалого не вирішення у встановлених Земельним кодексом України і Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» порядку і строки існуючого між позивачем і відповідачем ОСОБА_3 земельного спору з приводу суміжного землекористування та усунення створених ним перешкод у належному і повноцінному користуванні позивачем належними йому на праві власності земельними ділянками, розташованими в м.Іллінці Іллінецького району Вінницької області, по вул.Слов’янській, 18, не підлягає задоволенню у зв’язку з її необґрунтованістю.

Що стосується позовної вимоги позивача ОСОБА_1 про зобов’язання ОСОБА_5 міської ради Іллінецького району Вінницької області вжити передбачених законом заходів щодо недопущення в подальшому створення ОСОБА_3 перешкод у належному і повноцінному користуванні позивачем належними йому на праві власності земельними ділянками в м.Іллінці Іллінецького району Вінницької області, по вул.Слов’янській, 18, шляхом самоправного захоплення земельної ділянки загального користування з боку вулиці Слов’янської, то вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вимога зобов’язати ОСОБА_5 міську раду Іллінецького району Вінницької області вжити передбачених законом заходів щодо недопущення в подальшому створення ОСОБА_3 перешкод у належному і повноцінному користуванні позивачем належними йому на праві власності земельними ділянками в м.Іллінці Іллінецького району Вінницької області, по вул.Слов’янській, 18, шляхом самоправного захоплення земельної ділянки загального користування з боку вулиці Слов’янської, судом не може бути задоволена, оскільки згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, тобто захисту підлягає тільки порушене право, а не право, яке може бути порушено в майбутньому.

Щодо застосування до спірних відносин строків позовної давності суд зазначає слідуюче.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29.11.2017 року у вказаній справі, спір виник з приводу порушення прав позивача ОСОБА_1, які мають місце у 2017 році, тобто з моменту звернення позивача для його вирішення до ОСОБА_5 міської ради, а в подальшому до суду. Тому він і оскаржує, на його думку, бездіяльність відповідача – ОСОБА_5 міської ради Вінницької області. Тому вимоги зазначені в даній цивільній справі відрізняються від позовних вимог, які були предметом розгляду 2013 року.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для застосування у спорі строку позовної давності, оскільки строк позовної давності позивачем не пропущено.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем було заявлено три позовні вимоги немайнового характеру за кожну з яких було сплачено судовий збір в розмірі 640 гривень, всього судового збору сплачено в розмірі 1920 гривень, позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 640 гривень.

На підставі викладеного керуючись 12, 38, 83, 152, 159 Земельного кодексу України, ст. 391 ЦК України, ст.ст.7, 10, 76-82, 89, 133, 141, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 міської ради Вінницької області та ОСОБА_3, про визнання протиправною бездіяльності місцевої ради, зобов’язання до вчинення дій, усунення перешкод в користуванні земельними ділянками задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельними ділянками, що розташовані по вул. Слов'янській,18 в м. Іллінці Вінницької області шляхом знесення дерев'яного паркану із проїзду на земельній ділянці загального користування шириною 4,10 м і довжиною 54 м з боку вулиці Слов'янська.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_5, сплачений судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Оратівський районний суд Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.07.2018 року

СУДДЯ О.І. Лисак