Ухвала суду № 75375287, 13.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/20477/17

Провадження №11-кп/772/812/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді Мішеніної С.В.

суддів: Кривошеї А.І., Рупака А.А.

зі секретарем Міхневич І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_2 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27.04.2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201702002000569 по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, першого дня, дев’ятого місяця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

- 07.02.2000 року вироком Томашпільського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 81 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 46-1 КК України відстрочено виконання вироку на три роки;

- 21.11.2000 року вироком Староміського районного суду м. Вінниці за ст.. 17 ч. 3 ст. 140, ст. 43 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі;

- 09.07.2004 року вироком Крижопільського районного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі;

- 28.05.2008 року вироком Погребищенського районного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст.70 КК України до чотирьох років позбавлення волі;

- 09.08.2012 року вироком Томашпільского районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до одного року обмеження волі;

- 18.09.2012 року вироком Томашпільского районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до одного року шести місяців позбавлення волі;

- 31.01.2013 року вироком Чечельницького районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до двох років шести місяців позбавлення волі;

- 29.11.2016 року вироком Тульчинського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до п’яти місяців арешту; звільненого 01.08.2017 року у зв’язку з відбуттям покарання;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Миколайчука Д.Г.

обвинуваченого: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Вінницької місцевої прокуратури, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просив вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27.04.2018 року щодо ОСОБА_3 скасувати з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м’якості.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді семи років позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 27.04.2018 року

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України та призначено йому покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 процесуальні витрати по проведенню експертизи в сумі шістсот вісімнадцять гривень 50 копійок на користь держави.

Долю речових доказів вирішено.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

03.08.2017 року приблизно о 13:46 год. ОСОБА_3, перебуваючи по вул. Житомирське шосе в м. Вінниці неподалік електроопори № 8/06, підійшов до раніше незнайомого йому неповнолітнього ОСОБА_4 Маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, підбурюваний жагою до легкої наживи, з корисливих спонукань, діючи умисно, усвідомлюючи, що його дії носять відкритий характер, ОСОБА_3 почав вимагати від ОСОБА_4 негайної передачі йому грошових коштів в сумі 50 грн. Отримавши відмову від потерпілого у зв’язку з відсутністю такої суми грошових коштів, ОСОБА_3 почав вимагати від ОСОБА_4 передати йому гроші в сумі 20 грн. або мобільний телефон. Отримавши від потерпілого грошові кошти в сумі 15 грн., продовжуючи свої злочинні дії, охоплені єдиним злочинним умислом, ОСОБА_3 висловив на адресу ОСОБА_4 погрозу застосувати до нього насильство небезпечне для життя та здоров’я в момент заподіяння, а саме розбити пляшку та нею перерізати йому горло у випадку відмови віддати наявний в нього мобільний телефон. Сприймаючи вказану погрозу реально, ОСОБА_4 не чинив ніякого активного опору. Скориставшись подавленим станом потерпілого, ОСОБА_3, діючи всупереч волі потерпілого, застосовуючи фізичну силу, яка виразилася у здійсненні ривка, вчинив напад та вирвав з рук ОСОБА_4 належний йому мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J1 16» в корпусі золотистого кольору з сім картами мобільного оператора «Київстар» з номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Після чого, ОСОБА_3 штовхнув потерпілого ОСОБА_4 в плече, від чого останній впав та скотився в яр. Далі ОСОБА_3 покинув місце скоєння злочину та викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Відповідного до висновку експерта № 896 від 14.08.2017 року, вартість вищевказаного мобільного телефону марки «Samsung Galaxy J1 16» становить 1539,45 гривень.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що вирок у справі підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, оскільки судом належним чином не врахований характер вчиненого злочину та той факт, що ОСОБА_3 як в ході досудового розслідування та і під час судового розгляду вину в скоєному злочині не визнав, що злочин вчинено через 2 дні після звільнення з місць позбавлення волі свідчить, що ОСОБА_3 належних висновків не зробив.

Прокурор, вважає, що призначене покарання ОСОБА_3 є м’яким, несправедливим, суперечить загальним принципам призначення покарання, вимогам ст. 50 КК України та роз’ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року « Про призначення судами кримінального покарання»

Заслухавши доповідача, думку прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляційну скаргу, просив задоволити з підстав зазначених у ній, обвинуваченого ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України не оспорюється.

За змістом ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню ним нових злочинів.

Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд призначає покарання у межах установлених у санкції статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання суд першої інстанції в дотримання вимог ст. 65 КК України, керуючись роз’ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке відповідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку в лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання компроментуючих даних не надходило.

Обставини , які відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнав рецидив злочину.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Доводи апеляційної скарги прокурора, що поза увагою суду залишилося те, що судом не враховано характер вчиненого злочину, та той факт, що ОСОБА_3 в ході досудового розслідування та під час судового розгляду вину не визнав, жодним чином не вжив заходів до вибачення перед потерпілим, не відшкодував завдану шкоду, та те, що обвинувачений вчинив через два дні після звільнення з місць позбавлення волі новий злочин, що свідчить про відсутність бажання особи ставати на шлях виправлення та його суспільну небезпечність, є безпідставними, не спростовують висновки суду.

Судом першої інстанції в дотримання вимог ст. 65 КК України з урахуванням роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» вірно оцінено ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обставини справи з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, прийнято до уваги те, що ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину визнав частково, враховано всі обставини, на які вказує у апеляційній скарзі прокурор, зокрема те, що ОСОБА_3 раніше був неодноразово засуджений за скоєння умисних корисливих злочинів, після відбуття покарання на шлях виправлення не став, знову скоїв умисний корисливий злочин в період непогашеної судимості через два дні після звільнення, та прийнято законне та обгрунтоване рішення, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 неможливе без ізоляції його від суспільства, тому йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк в межах ч.1 ст. 187 КК України.

Висновки з усіх питань, пов”язаних із призначенням покарання, належним чином мотивовано.

Наявність обставин для скасування вироку суду через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, прокурором у апеляційній скарзі належним чином необгрунтовано.

Враховуючи викладене, перевіривши всі обставини, які мають значення при призначенні покарання, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, додержуючись принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації визначив покарання в межах санкції ч.1 ст.187 КК України, належним чином умотивувавши своє рішення.

На думку суду апеляційної інстанції покарання призначене судом першої інстанції ОСОБА_3 відповідає вимогам ст.50 КК України, ст. 65 КК України є достатнім та необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, КПК України суд апеляційної інстанції,

ПОСТНОВИВ:

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27.04.2018 року щодо ОСОБА_3 за ч.1 ст. 187 КК України залишити без змін.

Судове рішення може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Судді:

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7

Суддя : /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя: