Рішення № 75375072, 12.07.2018, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/967/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2018 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Літині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дяковецької сільської ради Літинського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Літинського районного суду Вінницької області із зазначеним позовом мотивуючи його тим, що 16.04.2003 р. померла його баба ОСОБА_3.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка (пай) розміром 1,65 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться на території Дяковецької сільської ради Літинського району Вінницької області. Позивач, звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом по причині відсутності документів необхідних для вчинення нотаріальних дій.

Просить визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 1,65 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Дяковецької сільської ради Літинського району Вінницької області після смерті ОСОБА_4 яка померла 16.04.2003 р.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився подавши до канцелярії суду заяву якою просить справу розглянути без його участі. Позовні вимоги підтримує, витрати зі сплати судового збору просить залишити за ним (а.с. 33).

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання також не з’явився надавши через канцелярію суду заяву, згідно якої позов визнає, та не заперечує проти його задоволення (а.с. 31).

Представник відповідача - Дяковецької сільської ради Літинського району Вінницької області у судове засідання також не з'явився, однак до суду надійшла заява, про те, що відповідач просить справу розглянути без представника сільської ради, позов визнає (а.с. 30).

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Як зазначено у ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши заяви сторін та матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, згідно довідки Літинського відділу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_3 отримала сертифікат на земельну частку (пай) ВН № 0416513 в КСП «Дяковецьке» на підставі розпорядження Літинські РДА Від 17.07.1997 р. № 179, який зареєстрований за № 189 від 09.10.1997 р. в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Дяковецьке» Дяковецької сільської ради. Розмір земельної частки (паю) – 1,65 в умовних кадастрових гектарах. Грошова оцінка земельної частки (паю) складає 51665 грн. (а.с. 18).

Відповідно до заповіту посвідченого 25.02.2003 р. секретарем Дяковецької сільської ради народних депутатів, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті робила таке розпорядження на все майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилось, і з чого б воно не складалось, в тому числі і житловий будинок в с. Дяківцях по вул. Котовського, 20, а також все те, на що за законом вона матиме право, заповіла своєму внукові ОСОБА_1 (а.с. 15).

У відповідності до свідоцтва про смерть серії І-АМ №;388409, виданим повторно 07.09.2017 р. Літинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного Територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 померла 16.04.2003 р. (а.с. 14).

Як зазначено у довідці Дяковецької сільської ради Літинського району Вінницької області за № 436 від 23.05.2018 р., згідно з погосподасрькими книгами на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, яка померла 16.04.2003 р. разом з нею проживали та були зареєстровані та проживали без реєстрації по вул. Галявській (Котовського), 20, в .с. Дяківці Літинського району Вінницької області її син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і неповнолітній онук, спадкоємець за заповітом після смерті – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17).

У відповідності до довідки Дяковецької сільської ради Літинського району Вінницької області за № 437 від 23.05.2018 р.,ОСОБА_2 вважається таким, що прийняв спадщину в інтересах неповнолітнього сина, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємця за заповітом після смерті своєї матері, а його баби, ОСОБА_3, яка померла 16.04.2003 р., В с. Дяківці вул. Галявська (котовського) 20, так як на час відкриття спадщини проживав у спадковому житловому будинку, обробляв город, доглядав за садом, тобто виконав дії по прийняттю спадщини (а.с. 17).

З листа нотаріуса Літинської державної нотаріальної контори за № 565/02-17, від 30.03.2018 р. вбачається, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку по причині відсутності правовстановлючих документів котрі підтверджуються право власності на спірну земельну ділянку (а.с. 19).

Оголошенням у газеті «Літинський Вісник», випуск від 14.09.2017 р., повідомлено про втрату сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0416513 від 17.07.1997 р., виданий Літинською РДА на ім’я ОСОБА_3 (а.с. 21).

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 2 п.1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України (2001 року), рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Державний акт (сертифікат) на земельну ділянку спадкодавцем за життя не виготовлений, що є перешкодою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на право на земельну ділянку.

Згідно п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI).Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК).

Оскільки ОСОБА_3 (баба позивача) за життя не отримала державного акту на земельну ділянку, хоча земельна ділянка і передана останній, а згодом право на спірну земельну ділянку успадкував ОСОБА_1, відтак позивач в порядку спадкування за заповітом після смерті баби вправі порушувати питання про успадкування цієї земельної ділянки з послідуючим проведенням землевпорядних робіт, необхідних для приватизації земельної ділянки та отриманням свідоцтва про право власності на землю.

Оскільки в судовому засіданні беззаперечно доведено, що ОСОБА_3, яка померла 16.04.2003 р. належало право на земельну частку (пай), розміром 1,65 в умовних кадастрових гектарів, розташованої на території Дяковецької сільської ради Літинського району Вінницької області, а позивач ОСОБА_1, має намір повністю успадкувати майно померлої баби, проте успадкувати майно не має можливості у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну частку (пай), тому з метою захисту майнових прав позивача, за останнім слід визнати право на земельну частку (пай), розміром 1,65 га., право на яку було в ОСОБА_5, котра померла 16.04.2003 р.

Судові витрати за клопотанням позивача слід залишити за ним (а.с. 33).

Керуючись ст. 14 Конституції України, ст. ст. 125, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 16, 1220-1225 ЦК України, ст.ст. 2, 141, 209, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, беручи до уваги правові положення викладені у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р., суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай) площею 1,65 в умовних кадастрових гектарах яка розташована на території Дяковецької сільської ради Літинського району Вінницької області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 16.04.2003 р.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Гопкін П. В.