Постанова № 75374139, 17.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 3/164/10Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Головея В.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання – Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк”, м. Київ – ОСОБА_2 – за довіреністю від 30.10.2017 року;

від ОСОБА_1 акціонерного товариства “Кредитпромбанк”, м. Київ – не з’явився;

від Відкритого акціонерного товариства “Лазурний”, с. Трихати Миколаївського району Миколаївської області – не з’явився;

від ОСОБА_3 підприємства “Милен”, м. Миколаїв – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк”, м. Київ

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2018 року, суддя Смородінова О.Г., м. Миколаїв (про здійснення процесуального правонаступництва та зміну способу виконання рішення)

у справі № 3/164/10

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства “Кредитпромбанк”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства “Лазурний”, с. Трихати Миколаївського району Миколаївської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 підприємства “Милен”, м. Миколаїв

про стягнення коштів у сумі 7 886 908 грн. 89 коп.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції та заяви

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2010 року у справі №3/164/10 (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Лазурний", с. Трихати Миколаївського району Миколаївської області на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства "Кредитпромбанк", м. Київ заборгованість по кредитному договору від 11.03.2008 року № 02/032/08-КЛТ 2140292 грн. 00 коп. за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові об’єкти, визначені в рішенні.

У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк”, м. Київ звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою про заміну сторони правонаступником та про зміну способу виконання судового рішення, в якій просило суд винести ухвалу про заміну учасника справи № 3/164/10 - ОСОБА_1 акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м. Київ його правонаступником - ОСОБА_1 акціонерним товариством «Дельта Банк», м. Київ; винести ухвалу, якою змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2010 року у справі № 3/164/10 та встановити наступний спосіб виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2010 року у справі №3/164/10: стягнути із Відкритого акціонерного товариства "Лазурний", с. Трихати Миколаївського району Миколаївської області на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ заборгованість по Кредитному договору від 11 березня 2008 року №02/032/08-КЛТ у розмірі 2 140 292 грн. 00 коп. за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах (у тому числі у формі електронних торгів) у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною у розмірі 3 614 500 грн. 00 коп.

Заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 акціонерним товариством "Кредитпромбанк", м. Київ та ОСОБА_1 акціонерним товариством “Дельта Банк”, м. Київ було укладено договір купівлі-продажу прав вимог від 01.08.2014 року, за умовами якого було відступлено права вимоги по кредитному договору від 11.03.2008 року № 02/032/08-КЛТ, а також всі права вимоги продавця (первісного кредитора) до осіб, які надали забезпечення за договорами забезпечення.

Відсутність у резолютивній частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2010 року у справі № 3/164/10 способу звернення стягнення на предмет іпотеки унеможливлює виконання вищезазначеного судового рішення та призводить до порушення прав Акціонерного товариства «Дельта Банк», як правонаступника всіх прав Кредитора та Іпотекодержателя за Договорами іпотеки від 17,04.2008 року від 15.05.2008 року, укладених між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Відкритим акціонерним товариством "Лазурний", посвідчених приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 за реєстровими №1288, 1563, відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимог укладеного між ОСОБА_1 акціонерним товариством "Кредитпромбанк", м. Київ та ОСОБА_1 акціонерним товариством “Дельта Банк”, м. Київ 01.08.2014 року

Таким чином, на думку заявника, зміна способу виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2010 року у справі № 3/164/10 - єдиний та останній можливий й доступний захід для його виконання.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2018 року у справі №3/164/10 (суддя Смородінова О.Г.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк”, м. Київ про здійснення процесуального правонаступництва відносно позивача та заміну способу виконання рішення суду від 14.12.2010 року у справі № 3/164/10.

Ухвала мотивована тим, що заявником не доведено місцевому господарському суду, оскільки не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами, факт набуття ОСОБА_1 акціонерним товариством «Дельта Банк», м. Київ права вимоги до відповідача в даній справі за наказом господарського суду в цій справі від 28.12.2010 року. Також ухвала мотивована тим, що заявником не доведено суду наступних обставин: наявності у ОСОБА_1 акціонерного товариства "Дельта Банк" або у державного чи приватного виконавця оригіналу виконавчого документа, за яким заявник просить встановити спосіб виконання рішення; наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа, за яким Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", м.Київ просить встановити спосіб виконання рішення, що в свою чергу, виходячи з оцінки наданих заявником доказів, дає підстави вважати, що строки пред’явлення наказу Господарського суду Миколаївської області від 28.12.2010 року у справі № 3/164/10 до виконання фактично пропущено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк”, м. Київ з ухвалою суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2018 року у справі № 3/164/10 скасувати, винести нову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк”, м. Київ в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права та неповним з’ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, банк вважає неправомірним відхилення місцевим господарським судом клопотання про відкладення розгляду заяви ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк”, м. Київ, що унеможливило для заявника виконати вимоги ухвали Господарського суду Миколаївської області від 25.05.2018 року у справі № 3/164/10, а саме надати витребувану інформацію та документи.

На думку скаржника, судом не враховано, що судовими рішеннями у справах №915/455/16, № 915/849/15, № 915/850/15 встановлені обставини правонаступництва за договорами іпотеки від 17.04.2008 року, від 15.05.2008 року.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк”, м. Київ просить суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи документи, витребувані ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.05.2018 року у справі № 3/164/10, які банк не мав можливості надати суду першої інстанції.

Також в апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк”, м. Київ повідомило суду апеляційної інстанції наступну інформацію.

Станом на час звернення Акціонерного товариства «Дельта Банк» до Господарського суду Миколаївської області із заявою від 20.05.2018 р., відкриті виконавчі провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 28.12.2010 року у справі № 3/164/10 - відсутні.

Строк пред’явлення наказу Господарського суду Миколаївської області від 28.12.2010 року у справі № 3/164/10 до виконання - фактично пропущено, у зв’язку зі закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до норм частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України судова колегія задовольнила клопотання про долучення до матеріалів справи №3/164/10 документів та пояснень, наданих скаржником суду апеляційної інстанції, оскільки причини неподання банком витребуваної інформації та документів до суду першої інстанції визнано поважними, а пояснення і документи мають значення для всебічного і повного розгляду заяви про процесуальне правонаступництво і зміну способу виконання рішення.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк”, м. Київ підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представники інших учасників справи в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином шляхом завчасного направлення на їх юридичні адреси копій ухвал Одеського апеляційного господарського суду. Про причини неявки суд не повідомили, та не скористались своїми процесуальними правами на участь у судових засіданнях. Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалась обов’язковою, тому колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне переглянути справу № 3/164/10 у межах доводів апеляційної скарги та наданих представником скаржника пояснень.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення присутнього представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального України в межах доводів, заявлених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2018 року підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про заміну ОСОБА_1 акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м. Київ у справі № 3/164/10 його правонаступником - ОСОБА_1 акціонерним товариством «Дельта Банк», м. Київ із залишенням без змін висновку суду про відмову у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено і неоспорено сторонами наступні обставини:

28.12.2010 року, на виконання вищевказаного рішення, Господарським судом Миколаївської області видано відповідні накази.

12.07.2010 року Господарським судом Миколаївської області було винесено ухвалу у справі № 5/157/10, якою було затверджено ліквідаційний баланс та ліквідовано Приватне підприємство «Милен» (відомості про припинення юридичної особи внесені до ЄДРЮОФОП та громадських формувань 28.07.2011 року, запис № 15221170011000656).

25.03.2011 року у зв'язку із прийняттям 11.01.2011 року рішення Загальних зборів про ліквідацію Відкритого акціонерного товариства «Лазурний», старшим державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції ОСОБА_5 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону Украни «Про виконавче провадження» в редакції від 08.03.2011 року (виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника юридичної особи).

Відкрите акціонерне товариство «Лазурний» перебуває в стані припинення, а порушене 20.02.2012 року Господарським судом Миколаївської області провадження у справі № 5016/282/2012(5/8) про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Лазурний» скасоване постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 року за припиненням провадження у справі про банкрутство.

01.08.2014 року між ОСОБА_1 акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (продавець) та ОСОБА_1 акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами пункту 2.1 якого продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну на рахунок №37396010310714, отримувач: Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк", МФО 300863, ЄДРПОУ 21666051.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що за продаж (відступлення) продавцем прав вимоги за цим договором покупець зобов'язаний сплатити продавцю загальну купівельну ціну у дату підписання.

За змістом пункту 7.1 договір набуває чинності у момент його підписання сторонами та нотаріального посвідчення залишатиметься чинним до моменту виконання сторонами своїх обов'язків за ним у повному обсязі.

Абзацом 2 пункту 7.5 договору передбачено, що всі додатки та договори про внесення змін (додаткові договори) до цього Договору складають його невід'ємну частину. В якості додатку до цього Договору додається Перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги, визначений як додаток І.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 975.

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» вважає, що на підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 01.08.2014 року до нього, як нового кредитора в порядку ст. ст. 514, 516 Цивільного кодексу України, перейшло в тому числі, право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Лазурний» за іпотечним договором від 17.04.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 за реєстровим № 1288 та Іпотечним договором від 15.05.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 за реєстровим № 1563.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини.

Як встановлено статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У частині 1 статті 510 Цивільного кодексу України встановлено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Тобто, зобов'язання є правовідношенням між конкретно визначеними особами - сторонами зобов'язання.

Чинне цивільне законодавство передбачає можливість заміни сторін у зобов'язанні, однак встановлює певні обмеження свободи розсуду учасників відповідних правовідносин з метою запобігання порушенню балансу інтересів цих осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як врегульовано нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 Цивільного кодексу України унормовано, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 517 Цивільного кодексу України зобов'язує первісного кредитора у зобов'язанні передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про заміну кредитора (позивача) правонаступником

Судова колегія зазначає, що процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником). У зв'язку з чим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.

Тобто, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, являє собою перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Крім того, норми статті 52 Господарського процесуального кодексу України також передбачають правонаступництво у випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту правонаступництва (у спірних відносинах - переходу відповідного права вимоги) покладається на зацікавлену сторону.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником), тому у кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, які мали місце.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Зі змісту норм Цивільного кодексу України випливає, що за загальним правилом, будь-яке зобов'язальне право вимоги може бути відступлене кредитором іншій особі; недопустимість відступлення права вимоги в силу сутності зобов'язання або через пряму заборону закону є винятком.

Правочин про відступлення права вимоги відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, у судовому порядку недійсним не визнавався.

Додатком 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 01.08.2014 року визначено перелік договорів та купівельну ціну за права вимоги.

Заборгованість по кредитному договору від 11 березня 2008 року № 02/032/08-КЛТ, стягнута рішенням Господарського суду у даній справі, входить до переліку непогашених сум кредиту, переданих ОСОБА_1 акціонерному товариству «Дельта банк», м. Київ за договором купівлі-продажу прав вимоги від 01.08.2014 року.

Факт правонаступництва ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта банк», м. Київ за кредитним договором від 11.032008 року № 02/032/08-КЛТ встановлено рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.06.2016 року, що в даному випадку є фактом, який підлягає урахуванню судом по даній справі як такий, що має преюдиціальне значення.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з ч. 2 та 3 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За приписами ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тобто, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

У рішенні у справі Янголенко проти України від 10.12.2009 року no. 14077/05 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

У рішенні у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 року no. 38773/05 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Європейський суд з прав людини повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_7 проти України» від 05.07.2012 року no. 15729/07).

Судова колегія, проаналізувавши всі надані заявником докази по справі, вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у заміні сторони правонаступником, зокрема через те, що здійснити заміну сторони можливо тільки у відкритому виконавчому провадженні є помилковим, оскільки матеріали справи не містять доказів закінчення виконавчого провадження по цій справі саме в зв’язку з виконанням судового рішення. Тому, враховуючи зазначені вище положення норм чинного законодавства України, встановлення факту правонаступництва у спірних правовідносинах заявника рішенням суду, яке набрало законної сили, судова колегія дійшла висновку про необхідність заміни позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м. Київ у справі № 3/164/10 його правонаступником - ОСОБА_1 акціонерним товариством «Дельта Банк», м. Київ.

Щодо вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ про зміну способу виконання рішення, судова колегія вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а висновок суду першої інстанції про відмову у її задоволенні вірним, виходячи з наступного.

Виконавче провадження згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які визначено Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної влади (державних виконавців) та у передбачених цим законом випадках на приватних виконавців, правових статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

З аналізу норм чинного законодавства під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені. Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 Цивільного кодексу України способів захисту цивільних прав.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду.

Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 року у справі №6-1829цс15.

У даному випадку, Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк”, м. Київ в апеляційній скарзі зазначає, що на теперішній час відкритих виконавчих проваджень у даній справі немає.

У постанові про закінчення виконавчого провадження від 25.03.2011 року зазначено, що виконавчий документ передано ліквідаційній комісії.

Звернення ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк”, м. Київ із вимогами про зміну способу виконання рішення є передчасним, оскільки немає будь-яких доказів неможливості виконання рішення суду на теперішній час у той спосіб, що був визначений у рішенні Господарського суду Миколаївської області.

Крім того, для зміни способу виконання рішення у випадку, зазначеному скаржником, з відповідною заявою має звернутись державний виконавець, підтвердивши це тим, що у визначений в рішенні суду спосіб неможливо виконати судове рішення, що набрало законної сили.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк”, м. Київ на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2018 року у справі №3/164/10 слід задовольнити частково, Господарським судом Миколаївської області частково невірно застосовані норми процесуального та матеріального права України, що в своїй сукупності є підставою для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2018 року у справі № 3/164/10 в частині відмови у задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Банк», м. Київ про заміну позивача з прийняттям нового рішення про заміну ОСОБА_1 акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м. Київ у справі №3/164/10 його правонаступником - ОСОБА_1 акціонерним товариством «Дельта Банк», м. Київ із залишенням без змін висновку суду в частині відмови у заміні способу виконання рішення суду від 14.12.2010 року у справі № 3/164/10 на підставі мотивів, викладених в постанові суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк”, м. Київ на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2018 року у справі №3/164/10– задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2018 року у справі №3/164/10 – скасувати частково.

Заяву ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк”, м. Київ про здійснення процесуального правонаступництва відносно позивача та заміну способу виконання рішення суду від 14.12.2010 року у справі № 3/164/10 – задовольнити частково.

Замінити Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», м. Київ у справі №3/164/10 його правонаступником - ОСОБА_1 акціонерним товариством «Дельта Банк», м.Київ.

Відмовити ОСОБА_1 акціонерному товариству “Дельта Банк”, м. Київ у заміні способу виконання рішення суду від 14.12.2010 року у справі № 3/164/10.

Справу № 3/164/10 повернути Господарському суду Миколаївської області.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 17.07.2018 року, повний текст постанови складено 19 липня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_7Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9