Ухвала суду № 75373308, 17.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/15022/17 Провадження №11-кп/773/317/18 Головуючий у 1 інстанції:Артиш Я. Д. Категорія: ч.1 ст.286 КК України Доповідач: Подолюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Подолюка В.А.,

суддів – Гапончука В.В., Денісова В.П.,

за участю секретаря – Шугалової О.М.,

прокурора – Супрунюк Т.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_2,

потерпілої та цивільного позивача – ОСОБА_3,

представника цивільного відповідача ОСОБА_4 «Луцьке АТП 10701» - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12017030010002758 від 11.06.2017 року за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2018 року щодо ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працює водієм ТзОВ "Волинь Логістика", не судимого, -

засуджено за ч.1 ст.286 КК України на 1 (один) рік 6 (шість) місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено обчислювати із дня прибуття та постановки його на облік у виправному центрі.

Цивільний позов КЗ "Луцька міська клінічна лікарня" Управління охорони здоров’я Луцької міської ради до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілих від злочину ОСОБА_7 та ОСОБА_3 задоволено повністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь КЗ "Луцька міська клінічна лікарня" Управління охорони здоров’я Луцької міської ради майнову шкоду – кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілих від злочину ОСОБА_7 та ОСОБА_3 в сумі 5230 (п’ять тисяч двісті тридцять) грн. 00 коп.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_4 "Луцьке АТП 10701" про відшкодування майнової та моральної шкоди – залишено без розгляду.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 "Луцьке АТП 10701" про відшкодування майнової та моральної шкоди – залишено без розгляду.

Арешт накладений на майно, а саме, на автобус марки "БАЗ А079.45" д.р.н.з. АС 4686 ВК, номер кузова НОМЕР_1, 2011 р.в., який знаходиться на території ОСОБА_4 АТП 10701, за адресою м.Луцьк, вул. Звязківців,1 – знято.

Вироком вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.

ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що11 червня 2017 року, близько 10 год. 50 хв., в світлу пору доби, він керуючи технічно справним автобусом марки "БАЗ А079.45" д.р.н.з. АС 4686 ВК, здійснюючи перевезення пасажирів по маршруту №9, рухаючись по вул. Гнідавській в напрямку до вул. Потебні зі сторони вул. Данила Галицького у м. Луцьку, перебуваючи на ділянці дороги навпроти будинку №26 вул. Гнідавської, в порушення п.п. 2.3(б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, не дотримався безпечного бокового інтервалу, як наслідок виїхав на тротуар по праву сторону ходу свого руху, де допустив зіткнення з електроопорою, внаслідок чого пасажири отримали тілесні ушкодження.

Вказаними порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 спричинив потерпілим тілесні ушкодження, а саме:

- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вигляді закритого травматичного пошкодження медіальної групи зв'язок лівого колінного суглоба з пошкодженням передньої хрестовидної зв’язки та гемартрозом, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 684 від 13 липня 2017 року, за ступенем тяжкості відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров’я, оскільки для його загоєння та лікування необхідний час більше 21 доби;

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, у вигляді відкритого відламкового перелому обох кісток лівого передпліччя в середній третині зі зміщенням, закритий перелом вінцевого паростка лівої ліктьової кістки зі зміщенням та травматичним звихом головки лівої променевої кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 697 від 18 липня 2017 року, за ступенем тяжкості переломи кісток відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я оскільки для їх загоєння необхідний час більше 21 доби.

В прямому причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, перебувало грубе порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3(б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме: п. 2.3(б) – для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну; п. 12.1 – під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 13.1 – водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Не погоджуючись із судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду скасувати, а провадження закрити за відсутністю в його діяннях складу кримінального правопорушення. Зазначає, що причиною ДТП стала несправність керованого ним транспортного засобу, перед подією, автобус почав самовільно з’їжджати вправо і не реагував на керування, все відбулось миттєво, і він не зміг уникнути лобового зіткнення з стовпом. Крім того, зазначає, що судом не взято до уваги доповідь органу пробації, а також те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, ніколи не притягався до адміністративної, позитивно характеризується по місцю проживання, працює водієм, частково відшкодував завдану шкоду, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, тому призначене йому покарання є надто суворим, оскільки санкція статті передбачає інші більш м’які види покарання.

Захисник ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальне провадження – закрити. Вважає, що твердження ОСОБА_1 про несправність транспортного засобу знайшли своє підтвердження в матеріалах кримінального провадження та показаннях, допитаних у судовому засіданні потерпілих та свідків. Зокрема, потерпіла ОСОБА_3 підтвердила, що перед ДТП маршрутку несло вправо. Такі показання потерпілої ОСОБА_3 підтвердили також і свідок ОСОБА_8, потерпіла ОСОБА_7, свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 Крім того, потерпіла ОСОБА_7 показала, що перед ДТП почула під собою, під дном маршрутки тріск і металевий скрежіт.

У своїй апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді 3 років позбавлення волі та задовольнити її цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в повному розмірі.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого потерпіла ОСОБА_3 зазначає, що апеляційна скарга обвинуваченого та його захисника є безпідставними та необґрунтованими, а тому їх слід залишити без задоволення. Зазначає, що твердження сторони захисту про те, що обвинувачений намагався загальмувати чи зманеврувати є безпідставними, оскільки спростовуються показаннями допитаних в судовому засіданні потерпілих та свідків, які повідомляли, що ОСОБА_1 навіть не намагався загальмувати чи зманеврувати. Зазначає, що на момент подання заперечення, ні обвинувачений, ні його рідні не відшкодували їй матеріальних збитків, які вона понесла під час проходження лікування.

Обвинувачений ОСОБА_1 не погоджуючись з апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_3 просить визнати її безпідставною та відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які просили скасувати вирок, а провадження щодо ОСОБА_1 закрити, потерпілу ОСОБА_3, яка просила задовольнити її апеляційну скаргу, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника відхилити, прокурора Супрунюк Т.А., яка апеляційну скаргу сторони захисту вважає безпідставною а потерпілої такою, що підлягає до часткового задоволення, представника цивільного відповідача ОСОБА_4 «Луцьке АТП 10701» ОСОБА_5, який просив вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2 до задоволення не підлягають, а апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.268 КК України, ґрунтується на об’єктивно досліджених доказах, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, яким суд дав належну оцінку.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 в апеляційних скаргах на невинуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні є безпідставними і спростовуються сукупністю наявних доказів.

Так, згідно з показаннями потерпілої ОСОБА_3 11 червня 2017 року, близько 11 год., вона з чоловіком – ОСОБА_11 знаходилися в транспортному засобі біля вхідних дверей, під керуванням ОСОБА_1, який рухався по маршруту № 9. Вказувала, що водія маршрутки несло вправо, однак чи водій перед ДТП, гальмував, вона пригадати не може, а через деякий час впала від удару та почула крики пасажирів.

Потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що 11 червня 2017 року о 10 год. 30 хв. вона з чоловіком – ОСОБА_8 та донькою ОСОБА_12, їхали маршруткою № 9, яка під час руху стала зміщатися в право. Вона подивилася у вікно і почула під собою тріск. В той момент, від удару, вона вилетіла з свого сидіння і опинилася вже в проході.

З показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що 11 червня 2017 року зранку він їхав в маршрутці № 9, сидів з лівої сторони біля вікна. Побачив що маршрутка почала сходити з дороги і вдарилася в стовп, тобто в електроопору, це все відбувалося дуже швидко в долі однієї секунди.

Свідок ОСОБА_10 показала, що 11 червня 2017 року в 10 год. 30 хв. вона сіла в маршрутку № 9, проїжджаючи в маршрутці, в неї був якийсь дискомфорт того, що водій кудись спішить. Перед ДТП стояла біля вхідних дверей. В той момент, автомобіль почало заносити в праву сторону, вона ще подумала, що водію стало зле, або щось з автомобілем і в цей момент відбувся удар, який був дуже сильний та від якого вона впала. Вказувала, що перед ДТП водій набирав швидкості і їх потягнуло в праву сторону, зустрічних автомобілів, при цьому не було і водій не гальмував.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 також показав, що 11 червня 2017 року, близько 11 год., він з дружиною – ОСОБА_3 сіли в маршрутку № 9. Водій набрав швидкість та вдарився в стовп. Стверджує, що швидкість руху маршрутки була 70 км/год. з перевищенням. Перед ДТП водій маршрутки № 9 гальмувати не збирався, на зауваження жінки,яка сиділа попереду і кричала водієві: "Куди ти їдеш?", не реагував.

Свідок ОСОБА_9 показала, що 11 червня 2017 року, близько 11 год., вона сіла в маршрутку № 9. Зайшовши в салон, вона пройшла на переднє сидіння біля водія. Раніше знала даного водія, як такого, який їздить по маршруту досить швидко. Переїхавши міст, водій набрав швидкості і вдарився в стовп. Від удару, вона вилетіла через лобове скло та отримала травми. Вказувала, що ДТП трапилась на перехресті вул. Потебні, що в м. Луцьку. Також зауважила, що водій ОСОБА_1 раніше полюбляв швидку їзду. Стверджувала, що перед ДТП вона відчула, що водій повертає вправо, піднявши голову, побачила, що автомобіль їхав в стовп. Також вказала, що зустрічних транспортних засобів перед ДТП вона не бачила.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_8 показав, що 11 червня 2017 року о 10 год. 30 хв. він з дружиною – ОСОБА_7 та дитиною ОСОБА_12 їхали маршруткою № 9. Проїхавши вул. ОСОБА_14, що в м. Луцьку, маршрутка почала їхати вправо, він відразу крикнув водію: "Чого той їде в стовп?". Вказував, що ДТП відбулася о 10 год. 30 хв. Водій ОСОБА_1 їхав нормально, не швидко, близько 50 км/год. Ствердив, що водій маршрутки № 9 перед ДТП не гальмував.

Твердження захисника ОСОБА_2 про те, що показаннями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_15 підтверджуються показання обвинуваченого про те, що транспортний засіб вийшов з ладу і був не керованим є безпідставними, оскільки зазначені потерпілі та свідки кожен зокрема підтвердили факт ДТП та те, що перед зіткненням автобус почав з невідомих їм причин зміщатися в праву сторону, але водій не гальмував і не об’їхав перешкоду, з якою зіткнувся керований ним транспортний засіб.

Крім того,згідно висновку судової інженерно – транспортної експертизи технічного стану ТЗ (за експертною спеціальністю 10.2) № 265 від 26 липня 2017 року слідує, що на момент експертного огляду ходова частина автобуса БАЗ А079.45 д.р.н.з АС 4686 ВК знаходилась в працездатному стані. Система рульового керування та робоча гальмова система знаходилась в технічно несправному та непрацездатному стані. На момент експертного огляду автобуса БАЗ А079.45 д.р.н.з. АС 4686 ВК виявлено технічні несправності та непрацездатністю системи рульового керування та робочої гальмової системи. Технічна несправність та непрацездатністю системи рульового керування у вигляді переміщення рульової колонки в напрямку ззаду наперед, роз’єднання шарнірного карданного з’єднання верхнього та проміжного рульових валів, а також розриву трубопроводу живлення гідропідсилювача – виникли під час навантаження у момент ДТП. Технічні несправності та непрацездатність робочої гальмової системи у вигляді пошкодження гальмового крану та розриву повітряних трубопроводів пневматичного приводу – виникли також під час ударного навантаження у момент ДТП.

З подорожнього листа автобуса № П-0000686 від 11 червня 2017 року, вбачається, що водій ОСОБА_1 на маршруті Теремнівська – Дружби народів керував технічно справним автомобілем д.р.н.з. АС 4686 ВК, даний автомобіль придатний і до виїзду допущений, що засвідчено печаткою та підписом механіка (а.к.п.223).

Копією протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №00086-02000-17 марки БАЗ А 079.45 д.р.н.з. АС 4686 ВК від 19 травня 2017 року, підтверджено, що транспортний засіб з державним реєстраційним номером АС4686ВК є технічно справним, засвідчено можливість його експлуатації та те, що він відповідає ДСТУ (а.к.п.227).

Отже, вищевказаним висновком експерта, подорожнім листом та копією протоколу перевірки транспортного засобу спростовуються твердження обвинуваченого про технічну несправність транспортного засобу, яка потягла за собою ДТП. Крім того, зазначені в обвинувачені ОСОБА_1 пункти ПДР зобов’язують водія під час руху ураховувати стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Аналізуючи всі зібрані і досліджені в сукупності докази колегія суддів приходить до висновку про доведеність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Визначаючи види і розмір покарання ОСОБА_1, суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, відсутність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме, його молодий вік, інформацію про стан його здоров’я, який на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває та за допомогою до них не звертався, його позитивну характеристику по місцю колишньої роботи, відомості про те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, думки потерпілих та їхніх представників, які настоюють виключно на призначенні йому судом суворого покарання, у тому числі, у зв’язку із не відшкодуванням завданої їх моральної та майнової шкоди. Враховано судом також кількість потерпілих, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих ними в результаті ДТП, специфіку виконуваної обвинуваченим роботи, пов’язаної з безпосереднім перевезенням значної кількості людей, його відношенням до вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення ДТП, а тому, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про обрання йому покарання в межах санкції ч.1 ст.186 КК України у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Інше, більш м’яке покарання, на думку апеляційного суду не буде відповідати вимогам закону, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, не буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Вирішуючи апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_3 в частині незадоволення судом першої інстанції її цивільного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 4, 5 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як вбачається матеріалів кримінального провадження (т.1 а.п.13-14) ОСОБА_3 до ОСОБА_1 заявлений позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 9579 грн. 17 коп. та компенсації на відшкодування моральної шкоди на загальну суму 20000 грн., 10.10.2017 потерпіла збільшила свої позовні вимоги в частині завданих матеріальних збитків до 10468 грн. 46 коп., а 23.12.2017 року збільшила позовні вимоги на відшкодування моральної шкоди до 100000 грн. Позовна заява за формою і змістом відповідає вимогам ст.ст.175 ЦПК України.

Також встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 «Луцьке АТП 10701» перед третіми особами була застрахована згідно полісу №АК/5629609.

Згідно ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; 3) належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез’явлення не перешкоджає розгляду справи; 4) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду; 6) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 7) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява; 8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; 9) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору; 10) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду; 11) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; 12) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Оскільки суд першої інстанції ніяких процесуальних дій, передбачених ст.257 ЦПК України щодо позовної заяви не вчиняв, фактично не розглядав підставність позову, тому апеляційний суд вважає, що вирок суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду позову в порядку цивільного судочинства.

В зв’язку з тим, що судом залишено без розгляду також і позов потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_4 "Луцьке АТП 10701" про відшкодування майнової та моральної шкоди, тому вирок в цій частині також підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду позову в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 яким цивільні позови потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_4 "Луцьке АТП 10701" про відшкодування майнової та моральної шкоди та цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 "Луцьке АТП 10701" про відшкодування майнової та моральної шкоди залишено без розгляду – скасувати.

Призначити новий розгляд цивільних позовів потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_4 "Луцьке АТП 10701" про відшкодування майнової та моральної шкоди та цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 "Луцьке АТП 10701" про відшкодування майнової та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства в Луцькому міськрайонному суді Волинської області в іншому складі суду.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: