Ухвала суду № 75371891, 17.07.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

17.07.2018м. Дніпро№ 9/144-10

Суддя Воронько В.Д., за участю секретаря судового засідання Качур Н.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро, про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі

за позовом ОСОБА_1 підприємства ДОР "Аульський водовід", смт Кринички Криничанський район Дніпропетровська область

до Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м. Дніпропетровськ

про стягнення 45223154,83 грн

у присутності представників:

від позивача (стягувача): не з'явився;

від відповідача (заявника, боржника): юрисконсульт ОСОБА_2, довіреність № 25/11-14 від 02.01.2018,

розглянувши матеріали справи,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи: Комунальне підприємство ДОР "Аульський водовід" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" (далі - відповідач) про стягнення 45223154,83 грн вартості наданих послуг з центрального водопостачання, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору на виробництво та надання послуг з централізованого питного водопостачання № 1, укладеного між сторонами 01.01.2008.

Рішенням суду від 29.07.2010 позов задоволено частково та присуджено до стягнення 41908192,57 грн основного боргу, 566352,54 грн збитків від інфляції, 920277,90 грн 3% річних; вирішено питання розподілу судових витрат; в решті позовних вимог відмовлено.

З метою примусового виконання рішення на користь стягувача 23.11.2010 господарським судом Дніпропетровської області було видано відповідний наказ.

19.065.2018 Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради звернулося до суду із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Розпорядженням господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2018 № 330, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи № 9/144-10 у зв'язку з тим, що суддю Подобєда І.М., у провадженні якого перебувала ця справа, обрано безстроково на посаду судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду. За результатами повторного розподілу автоматизованою системою документообігу суду у відповідності до пп. 17.4 п. 17 розділу ХІ "Перехідні положення" нової редакції Господарського процесуального кодексу України ця заява передана на розгляд судді Воронько В.Д..

Ухвалою від 21.06.2018 суд прийняв заяву до свого провадження, розгляд якої призначив на 02.07.2018.

За змістом ст. 328 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

02.07.2018 відповідач подав до суду заяву про зупинення виконавчого провадження за виконавчим документом, посилаючись на той факт, що 20.06.2018 державним виконавцем накладено арешт на кошти та майно КП "Дніпроводоканал".

Тож, розглянувши у судовому засіданні заяву про зупинення виконавчого провадження за виконавчим документом, суд не знайшов підстав для її задоволення.

Разом з тим, слід зазначити, що розглянути заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по суті в межах 10-денного строку не представилось можливим, з огляду на що суд керується наступним.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 3 ст. 2 ГПК України, що кореспондується із ст. 129 Конституції України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§ 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року у справі "Красношапка проти України").

Так, на момент проведення судового засідання в межах 10-денного строку в матеріалах справи не було достатніх доказів для повного та об'єктивного з'ясування обставин щодо розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права) (ч. 10 ст. 11 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

З огляду на що в порядку ст. 216 ГПК України у судових засіданнях були оголошені перерви: з 02.07.2018 до 09.07.2018 та з 09.07.2018 до 16.07.2018.

09.07.2018 позивач (стягувач) подав пояснення, у яких проти заяви заперечив, просив відмовити у її задоволенні та закрити провадження по справі.

У призначеному на 16.07.2018 судовому засіданні стягувач не забезпечив явку свого представника без пояснення причин, хоча останній належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується його підписом у бланку запису про оголошення перерви у засіданні суду.

Отже, враховуючи приписи чинного законодавства, розглянувши заяву боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню за відсутності представника стягувача за наявними матеріалами у справі, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.

В силу приписів ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання. У п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.

Виконання судових рішень - це заключна стадія судового процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту чи відновлення порушених прав.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Разом з тим, згідно зі ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення визначені і у ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за якою судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Як зазначалося вище, та підтверджено матеріалами справи, на примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області судом було видано наказ від 23.11.2010 про стягнення з боржника заборгованості у загальній сумі 43394823,01 грн, витрат на держмито у сумі 25500,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Оригінал вказаного наказу знаходиться на виконанні у Департаменті державної виконавчої служби, про що свідчить постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження № 34010861 від 27.08.2012.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013 за заявою ОСОБА_1 підприємства "Коменергосервіс" порушено справу про банкрутство ОСОБА_1 підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради. Ухвалою від 14.05.2015 по справі № 904/397/13-г господарський суд Дніпропетровської області зобов'язав ініціюючого кредитора подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство КП "Дніпроводоканал". Оголошення було подано 09.11.2016 у газеті "Урядовий кур'єр".

Враховуючи положення п.п. 1,1-1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та дату порушення у справі про банкрутство, застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) в редакції 30.06.1999 (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 вищевказаного Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

15.08.2017 господарський суд зобов'язав розпорядника майна ОСОБА_3 у строк до 07.09.2017 направити до господарського суду Дніпропетровської області реєстр вимог кредиторів по справі № 904/397/13-г про банкрутство ОСОБА_1 підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів по справі № 904/397/13-г про банкрутство КП "Дніпроводоканал" та зазначено, що згідно п. 2 ст. 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для подання або не заявлені взагалі не розглядаються і вважаються погашеними.

Згідно підпункту 1.1 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 наслідки порушення провадження у справі про банкрутство впливають на права та обов'язки усіх кредиторів боржника.

Частина 1 ст. 14 Закону містить імперативну вимогу до конкурсних кредиторів подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника. Згідно цієї норми звернення до суду є не правом, а обов'язком усіх кредиторів за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство. Правові наслідки неподання заяви з грошовими вимогами до боржника у передбачений строк встановлені ч. 2 ст. 14 Закону, відповідно до якої вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів, а зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Відповідної правової позиції дотримується Верховний суд України, зокрема, в постанові від 02.10.2007 у справі № 6/73.

Наявність судового рішення та наказу про його виконання не звільняло позивача від обов'язку звернення із заявою про визнання його грошових вимог до боржника (постанова Вищого Господарського Суду України від 13.05.2008 у справі № 32/207).

Отже, у зв'язку з тим, що конкурсний кредитор - Комунальне підприємство ДОР "Аульський водовід" вимогу частини 1 ст. 14 Закону не виконало, заяву з вимогами до боржника до суду не подало, відповідно до вимог ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання ОСОБА_1 підприємства "Дніпроводоканал" перед ОСОБА_1 підприємством ДОР "Аульський водовід" припинились у повному обсязі 29.03.2018, про що господарський суд постановив відповідну ухвалу.

Тож, як свідчать матеріали справи, Комунальне підприємство ДОР "Аульський водовід" до реєстру кредиторів ОСОБА_1 підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради не увійшло, а відтак, суд дійшов висновку, що вимоги стягувача за наказом від 23.11.2010 у справі № 9/144-10 слід вважати погашеними.

Частиною 2 ст. 328 ГПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

До інших причин слід віднести погашення грошових вимог відповідно до Закону.

За приписами ст. 1 Закону погашеними визнаються задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до Закону вважаються погашеними.

Отже, у справі про банкрутство вимоги кредиторів є погашеними внаслідок оплати боргу; обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; прощення; новації (укладання мирової угоди у справі про банкрутство), а також застосування граничного строку для подання заяви з вимогами до боржника, встановленого ч. 2 ст. 14 , ч. 5 ст. 31 Закону.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява відповідача підлягає задоволенню, а наказ господарського суду Дніпропетровської області по справі № 9/144-10 від 23.11.2010 на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2010 у цій справі слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки грошові вимоги за цим наказом погашені в силу закону.

Керуючись ст.ст. 232-235, 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2010 таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

2. Визнати наказ господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2010 про стягнення з Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Красна, 21-а, р/р 26006091207141 у Жовтневому безбалансовому відділенні Дніпроблфілії УСБ, МФО 305017, код ЄДРПОУ 03341305) на користь ОСОБА_1 підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (52300, Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Кринички, вул. Будівельників, 5, р/р 2600222253290 в АКІБ "Укрсиббанк" в м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 34621490) суму 41908192 (сорок один мільйон дев’ятсот вісім тисяч сто дев’яносто дві) грн. 57 коп. основного боргу, 566352 (п’ятсот шістдесят шість тисяч триста п’ятдесят дві) грн. 54 коп. збитків від інфляції, 920277 (дев’ятсот двадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 90 коп. три проценти річних, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат на держмито, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 16.07.2018 та складена 19.07.2018.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя ОСОБА_4