Постанова № 75370928, 17.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

Постанова

Іменем України

17 липня 2018 року

м. Київ

провадження № 22-ц/796/5521/2018

Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Махлай Л.Д., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочне рішення Солом'янськогорайонного суду м. Києва

в складі судді Букіної О.М.

від 26 квітня 2017 року

по справі № 760/20631/17 Солом'янського районного суду м. Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2017 року позивач - Публічне акціонерне товариство «АКТАБАНК» (далі - ПАТ «АКТАБАНК», Банк) звернувся до Солом'янськогорайонного суду м. Києва з позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов'язань у договірних відносинах, просив стягнути з нього заборгованість у розмірі 52 823,02 грн.

Заочним рішенням Солом'янськогорайонного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Солом'янськогорайонного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

При ухваленні рішення судом не взято до уваги, що розрахунок суми заборгованості зроблений Банком невірно, без врахування здійснених відповідачем платежів в рахунок погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, що підтверджується копіями квитанцій в матеріалах справи, а саме не враховано платежі за період з 18.06.2012 по 24.10.2016.

Вважав, що оскільки за період з 18.06.2012 по 24.10.2016 ним було здійснено погашення кредиту, проценти за користування кредитом на загальну суму 38 943,36 грн., розрахунок заборгованості Банку станом на 12.01.2017 на суму 52 823,02 грн. є недостовірним, не об'єктивним та суперечить іншим наявним в матеріалах справи доказам.

Судом першої інстанції також не взято до уваги, що позивачем не було надано до суду виписку про рух коштів по особовому рахунку ОСОБА_1 з моменту видачі кредиту і по дату, станом на яку Банком зроблено розрахунок заборгованості - 12.01.2017.

Вказував, що розгляд справи був необ'єктивним та упередженим, оскільки судом не було прийнято до уваги надані відповідачем докази щодо погашення кредиту, процентів за користування кредитом.

Також, як на підставу скасування рішення суду, посилався на те, що він не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

За вказаних обставин, просив скасувати заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26.04.2017 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив.

Від представника відповідача - ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та їхніх представників.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18 червня 2012 року між ПАТ «АКТАБАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 0860884401/Т/973810 на споживчі потреби (далі - Кредитний договір), за умовами пункту 2.1. якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 40 000,00 грн. в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів, комісій, в обумовлені Кредитним договором строки.

Відповідно до п. 2.1.1. Кредитного договору процента ставка за кредитом встановлена у розмірі 0,01% річних та включається в суму щомісячного платежу.

Пунктом 2.1.2. Кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує Банку щомісячну комісію за супроводження кредиту в розмірі 1120,00 грн., що розраховується як 2,80 % від суми кредиту, вказаного в п. 2.1. Кредитного договору, та включається в суму щомісячного платежу.

Згідно з п. 2.1.3. Кредитного договору погашення кредиту, сплата нарахованих процентів за користування кредитом, сплата комісії за супроводження кредиту здійснюється позичальником щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, 15 числа кожного місяця рівними частинами в сумі 2 786,84 грн. з кінцевою датою погашення всієї заборгованості за кредитом 17 червня 2014 року.

У відповідності до п. 3.1. Кредитного договору надання кредиту проводиться 18 червня 2012 року, шляхом надання готівкових коштів з позичкового рахунку позичальника через касу Банку.

Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору днем надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів з позичкового рахунку позичальника згідно з умовами Кредитного договору.

Пунктом 3.5. Кредитного договору передбачено, що нарахування комісій за супроводження кредиту здійснюється щомісячно в останній банківський день місяця, починаючи з місяця надання кредиту на повну суму кредиту, наданого позичальнику, незалежно від фактичної кількості днів користування кредитом в поточному місяці. При цьому при повному достроковому погашенні кредиту за ініціативою клієнта комісія нараховується і в дату остаточного розрахунку.

Сплата комісії здійснюється щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту у валюті наданого кредиту не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа кожного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Згідно з п 4.3.3. Кредитного договору позичальник зобов'язався суворо дотримуватися положень Кредитного договору; погасити Банку в повному обсязі кредит в строк, встановлений в п.п. 2.1.3. Кредитного договору (п.п. 4.3.4); сплатити Банку проценти та комісії в строки, встановлені в п.п. 2.1.3. Кредитного договору (п.п. 4.3.5.), тощо.

В п. 5.1. Кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником строків погашення щомісячного платежу на термін більш ніж 5 (п'ять) календарних днів, в сумі що перевищує 15,00 (п'ятнадцять) гривень, позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 100,00 грн. за кожний прострочений щомісячний платіж.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі та видав грошові кошти на суму 40 000,00 грн., що підтверджується заявою на видачу готівки № 261157 від 18.06.2012 (а.с. 15).

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за Кредитним договором виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Висновок суду першої інстанції, що позичальник належним чином не виконував взятих на себе за Кредитним договором зобов'язань щодо своєчасного та в повному обсязі погашення заборгованості, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, є таким, що відповідає доказам, наявним в матеріалах справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, та не заперечується відповідачем, що останній платіж на погашення суми заборгованості за Кредитним договором ОСОБА_1 здійснено 24.10.2014.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого Банком, станом на 12.01.2017 заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором становила 52 823,02 грн., з яких: по тілу кредиту прострочена заборгованість - 25 835,14 грн.; по відсоткам заборгованість - 7,88 грн., із них прострочена заборгованість - 7,72 грн.; комісія за обслуговування кредиту - 26 980,00 грн. (а.с. 9-10).

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за Кредитним договором на підтвердження заявлених позовних вимог завірений належним чином, містить підпис уповноваженої особи та печатку Банку, а тому у відповідності до вимог ст. 77 ЦПК України є належним доказом у справі і правомірно взятий до уваги суду першої інстанції при ухваленні рішення.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законним та обґрунтованим є висновок суду про стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 26 980,00 грн., оскільки стягнення такої комісії визначено умовами Кредитного договору, зокрема пунктами 2.1.2. та 3.5.

Так, в пунктах 2.1.2. та 3.5. Кредитного договору сторони обумовили підстав та порядок стягнення комісії за супроводження кредиту.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування комісії, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач звертався до суду позовом про визнання недійсними та неправомірними пунктів 2.1.2. та 3.5. Кредитного договору, укладеного з ПАТ «АКТАБАНК», та у встановленому законом порядку вказані пункти визнано недійсними.

В матеріалах справи також відсутні належні докази, що Банком невірно здійснено розрахунок заборгованості, якими, зокрема, можуть бути висновок експерта, щодо розміру нарахування комісії за супроводження кредиту, відповідно до п. 2.1.2 та 3.5. Кредитного договору.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування Банком здійснених відповідачем платежів в рахунок погашення заборгованості.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував на те, що при здійсненні розрахунку Банком не враховано здійснені ним платежі за період з 18.06.2012 по 24.10.2016, які було долучено до заяви про перегляд заочного рішення (а.с. 60-80).

Разом з тим, такі доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, а саме розрахунком заборгованості станом на 12.01.2017, який містяться в матеріалах справи, та з якого вбачається, що всі платежі, на які вказує відповідач, зараховано Банком в рахунок погашення заборгованості (а.с. 11-13).

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1, вказував на те, що у період з 18.06.2012 по 24.10.2016 ним сплачено заборгованість на загальну суму 38 943,36 грн., а тому вважав, що заборгованість у розмірі 52 823,02 грн. станом на 12.01.2017 є необ'єктивною, необґрунтованою та не відповідає матеріалам справи.

Колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, згідно умов Кредитного договору відповідач зобов'язався суворо дотримуватися положень цього Договору (п.п. 4.3.3.)

Пунктом 2.1.3. Кредитного договору передбачено, що погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, на умовах, визначених цим Договором, згідно Додатку № 1 (графік платежів), що є невід'ємною частиною Договору. Повернення кредиту/щомісячного платежу здійснюється в строки/терміни та в порядку, визначені в п.п. 2.1.3., п. 3.7. цього Договору. Погашення кредиту здійснюється 15 числа кожного місяця до 17 червня 2014 року.

Так, згідно з п. 3.7. Кредитного договору повернення кредиту здійснюється: шляхом перерахування позичальником суми щомісячного платежу, можливої пені та штрафів на транзитний рахунок № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ «АКТАБАНК» з подальшим перерахуванням Банком отриманої суми щомісячного платежу, з урахуванням п.п. 2.1.4. цього Договору, на відповідний позичковий рахунок до моменту досягнення за вказаним рахунком нульового залишку; на відповідний рахунок нарахування процентів і на відповідний рахунок комісії за супроводження кредиту, а також на відповідні рахунки обліку пені та штрафних санкцій, що відкриті позичальником у ПАТ «АКТАБАНК».

Відповідно до п. 3.8. Кредитного договору моментом (днем) повернення кредиту (його відповідної частини), сплати процентів за користування кредитом, комісії за супроводження кредиту вважається день зарахування грошових коштів в сумі заборгованості за кредитом позичальника перед Банком, на відповідний позичковий рахунок суми процентів, що мають бути сплачені за користування кредитом на рахунок нарахування процентів, суми комісії за супроводження кредиту, а також можливої пені та штрафних санкцій на відповідні рахунки в ПАТ «АКТАБАНК», у випадках, визначених цим Договором.

Пунктом 3.9. Кредитного договору визначено, що погашення заборгованості позичальника за цим Договором здійснюється в наступній черговості: штрафи, пені за порушення строків погашення кредиту; прострочений щомісячний платіж, зокрема: прострочена щомісячна комісія; прострочені відсотки; прострочена частина основного боргу; чергових щомісячних платежів (в дату сплати щомісячного платежу), зокрема: строкова щомісячна комісія; строкові відсотки; строкова сума основного боргу; суми дострокового погашення основного боргу (в дату сплати щомісячного платежу); в останню чергу відшкодовуються витрати Банку, пов'язані з пред'явленням вимоги за цим Договором, а також відшкодування збитків, завданих порушенням позичальником своїх зобов'язань за цим Договором.

За наведених обставин, зарахування Банком сплачених ОСОБА_1 коштів в порядку черговості в рахунок погашення штрафів, пені та комісій за порушення строків погашення кредиту є правомірним та відповідає умовам п. 3.9. Кредитного договору.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що отримані Банком від ОСОБА_1 грошові кошти на погашення кредиту, правомірно зараховувалися в рахунок погашення штрафних санкцій за кредитом, що відповідає умовам п. 3.9. Кредитного договору.

Додатком № 1 до Кредитного договору, а саме: Графіком платежів з детальним розписом сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту (далі - Графік), визначено, що ОСОБА_1 кредит у розмірі 40 000,00 грн. необхідно погасити за період з 18.06.2012 по 17.06.2014 року (а.с. 14).

Згідно Графіку сума платежу за розрахунковий період становить з урахуванням відсотків та комісії становить 66 884,05 грн. Дану суму необхідно погасити щомісячними платежами у розмірі 2 786,84 грн. у період з 15.07.2012 по 15.05.2014, а саме: 15.07.2012, 15.08.2012, 15.09.2012, 15.10.2012, 15.11.2012, 15.12.2012, 15.01.2013, 15.02.2013, 15.03.2013, 15.04.2013, 15.05.2013, 15.06.2013, 15.07.2013, 15.08.2013, 15.09.2013, 15.10.2013, 15.11.2013, 15.12.2013, 15.01.2014, 15.02.2014, 15.03.2014, 15.04.2014, 15.05.2014, та 17.06.2014 платіж на суму 2 786,73 грн.

З Графіку також вбачається, що 18.06.2017 позичальнику необхідно сплатити 2 000,00 грн. комісії за надання кредитних коштів.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, а саме з копій квитанції, долучених відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення, що виконання зобов'язань за Кредитним договором здійснювалося ОСОБА_1 неналежним чином, тобто в порушення строків та розміру чергового платежу, визначеного Графіком (а.с. 60-80).

Дійсно, з копій квитанцій, наданих відповідачем, вбачається, що частину платежів здійснено в порушення строків, визначених Кредитним договором та Графіком, а частину платежів внесено у меншому розмірі, ніж визначено Графіком. Зокрема, в квітні 2013 року відповідач вніс платіж на суму 2000,00 грн., 15.07.2013 - 1500,84 грн., 22.07.2013 - 1700,00 грн., в грудні 2013 - 1900,00 грн., в лютому 2014 року - 1000,84 грн.

В подальшому ОСОБА_1 здійснював платіж в сумі 500 грн. після 17.06.2014 (строк дії Кредитного договору), тобто з порушенням строку, визначеного Кредитним договором.

Оскільки згідно умов Кредитного договору відповідачу необхідно було внести грошові кошти на суму 66 884,05 грн. в строк до 17.06.2014, тоді як з матеріалів справи вбачається, що відповідачем внесено кошти на суму 38 943,36 грн., колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про неналежне виконання відповідачем умов Кредитного договору є правильним та узгоджується з матеріалами справи, а доводи апеляційної скарги, щодо недостовірності розрахунку заборгованості в сумі 52 823,02 грн. станом на 12.01.2017, необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги, що судом вирішено спір про стягнення заборгованості без дослідження виписки по особовому рахунку клієнта є безпідставними, оскільки з наданого Банком розрахунку заборгованості та Графіку платежів вбачається термін погашення тіла кредиту і за який період, нарахування процентів та сплати процентів за користування кредитом, а також нарахування комісії та її погашення.

Беручи до уваги викладене, а також те, що на підтвердження розміру заборгованості Банком надано належні докази, а ОСОБА_1 на спростування доводів позивача щодо неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором не надав доказів, а також не спростував належними та допустимими доказами розміру простроченої заборгованості, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог позивача та наявної суми заборгованості у розмірі 52 823,02 грн.

Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції розглянув справу упереджено до відповідача.

Колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідач обґрунтовує упередженість суду першої інстанції тим, що судом з незрозумілих причин не було прийнято до уваги надані відповідачем до суду належні докази щодо погашення кредиту, процентів за користування кредитом та інше.

Як зазначалось вище, судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що при здійсненні розрахунку заборгованості позивачем включено сплачені відповідачем грошові кошти на виконання умов Кредитного договору у розмірі 38 943,36 грн., а судом першої інстанції при ухваленні рішення вказані обставини взято до уваги. Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, яка кореспондується з положеннями ст. 212 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вказане, колегія суддів відхиляє аргументи відповідача щодо упередженості суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права, а саме щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Однак таке порушення норм процесуального права не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, п. 8 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ч. 6 ст. 147, абз. 3 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Солом'янськогорайонного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 17 липня 2018 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді Л.Д. Махлай

Т.О. Невідома