Ухвала суду № 75370835, 11.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3446/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Плахотнюк К.Г.

Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Зайчишиної Т.В.

за участю прокурора Краснобрижого А.М.

захисника ПисаренкаА.М.

підозрюваного ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги захисника Писаренка А.М., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 та прокурора відділу прокуратури міста Києва Краснобрижого А.М., на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою залишено без задоволення клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_4, погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва Краснобрижим А.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Городниця,Житомирської області, громадянина України, українця, працюючому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною підозрюваному залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, з 22 години 00 хвилин до 07 години00 хвилин наступної доби, строком на два місяці, тобто до 16 серпня 2018 року включно, та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування до підозрюваного ОСОБА_2 більш мякого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначених ст. 177 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, захисник Писаренко А.М., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 та прокурор відділу прокуратури міста Києва Краснобрижий А.М., подали апеляційні скарги.

Так, захисник Писаренко А.М., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, в поданій апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу залишити без задоволення.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги, захисник зазначає про те, що підозра у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 190 КК України є необґрунтованою, а дії підозрюваного ОСОБА_2 безпідставно кваліфіковано, серед іншого, за ч. 4 ст. 190 КК України. Додає, що в підозрі не зазначено спосіб вчинення шахрайства, не розкрито участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій, не зазначено форму вини та мотиви вчинення кримінального правопорушення, не зазначено ні суб'єктивну сторону складу злочину, ні об'єктивну її сторону.

Крім того, адвокат зазначає про відсутність прямого умислу та корисливого мотиву у діях підозрюваного ОСОБА_2, що в свою чергу виключає правову кваліфікацію за ч. 4 ст. 190 КК України та вказує про порушення права на захист, оскільки прокурор 14.06.2018 вручив ОСОБА_2 підозру без присутності адвоката.

Також захисник вказує, що прокурор обґрунтував клопотання лише тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення. Додає про наявні сумніви стосовно неупередженості прокурора.

Далі в апеляційній скарзі апелянт вказує на відсутність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначає, що ризик переховування спростовується тим, що підозрюваний знаходиться на постійному медичному обстеженні та приймав участь у всіх процесуальних діях, а ризик незаконного впливу відсутній, оскільки підозрюваний активно сприяє слідству. Додає, що ризик вчинення нового злочину спростовується тим, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має безперервну нотаріальну практику.

У підсумку адвокат звертає увагу суду на те, що розгляд клопотання здійснено з порушенням строку, передбаченого ст. 186 КПК України.

Прокурор Краснобрижий А.М. в поданій апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись а її незаконність, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України визначити підозрюваному альтернативну заставу у розмірі завданих збитків у кримінальному провадженні.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги прокурор зазначає про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що може виразитись в тиску на свідків, потерпілих та вказує, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Додає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Так прокурор вказує, що підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності та уникнення відшкодування збитків завданих злочинними діями, усвідомлюючи про неминучість покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду за межами України та на тимчасово окупованих територіях АР Крим та донецької області та може знищити докази у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Додає, що на сьогодні досудовим розслідуванням не встановлено місцезнаходження всіх речей та документів за допомогою яких здійснювались кримінальні правопорушення.

Далі в апеляційній скарзі прокурор звертає увагу суду на те, що застосований запобіжний захід не зможе забезпечити досягнення мети його застосування та вказує, що слідчим суддею не прийнято до уваги майновий стан підозрюваного та суму завданих збитків у кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, пояснення прокурора, який підтримав подану стороною обвинувачення апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника,дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника та прокурора задоволенню непідлягають, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12014100100004021, відомості про яке 25.04.2014 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. 219, ч. 1 ст. 364-1 КК України.

14.06.2018 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_4, за погодженням із прокурором відділу прокуратури міста Києва Краснобрижим А.М. звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року дане клопотання залишено без задоволення та застосовано до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною підозрюваному залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 з 22 год. 00 хв. до 07 год.00 хв. наступної доби, строком на два місяці, тобто до 16 серпня 2018 року включно, та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст. 177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.

Слідчий суддя, суд, відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

При судовому розгляді клопотання суд перевірив відповідність змісту клопотання вимогам закону та з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотання слідчого підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Залишаючи без задоволення клопотання, суд правильно виходив з того, що матеріали клопотання містять дані щодо обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, проте стороною обвинувачення не можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_2 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як домашній арешт, з чим погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Посилання захисника на необґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Такі дані містяться зокрема у матеріалах тимчасового доступу до речей і документів від 15.08.2014, 17.11.2016, 15.06.2017, протоколах допитів потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, протоколі допиту свідка ОСОБА_7, висновку судової портретної експертизи, висновку № 8-4/2044 від 13.10.2017, висновку № 8-4/1649 від 12.10.2017, висновку № 8-4/183 від 10.04.2018, висновку № 19/17-3/1/44-СЕ/18 від 17.04.2018, висновку № 19/13-3/60-СЕ/17, висновку № 19/13-3/387-СЕ/17 від 28.12.2017.

Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.

Посилання адвоката на безпідставну кваліфікацію дій підозрюваного за ч. 4 ст. 190 КК України, є передчасними, оскільки кваліфікація дій підозрюваного може бути змінена протягом досудового розслідування, проте на момент розгляду клопотання, у колегії суддів не викликає сумнівів правильність кваліфікації дій підозрюваного, з урахуванням обставин справи та доданих до клопотання доказів.

Твердження сторони захисту про те, що в підозрі не зазначено спосіб вчинення шахрайства, не розкрито участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій, не зазначено форму вини та мотиви вчинення кримінального правопорушення, не зазначено ні суб'єктивну сторону складу злочину, ні об'єктивну її сторону, колегія суддів визнає передчасними, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, як і доводи про відсутність прямого умислу та корисливого мотиву у діях підозрюваного.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються, проте, ані захисником, ані підозрюваним у судовому засіданні апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів, які б підтверджували обставини, на які вони посилаються та спростовували висновки слідчого судді щодо наявності ризиків, отриманих на підставі документів долучених до клопотання слідчого, оскільки фактично сторона захисту обмежилась лише запереченнями наведених слідчим фактів та обставин.

Посилання сторони обвинувачення на наявність у даному кримінальному провадженні ризиків неналежної поведінки підозрюваного, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, слід визнати необгрунтованими, оскільки дані обставини враховані слідчим суддею при прийнятті ухвали.

Твердження прокурора про те, що досудовим розслідуванням не встановлено місцезнаходження всіх речей та документів за допомогою яких здійснювались кримінальні правопорушення, не є визначеною законом самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Посилання сторони обвинувачення на те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, не заслуговують на увагу, оскільки не були доведені під час судового розгляду.

Доводи апеляційної скарги прокурора щодо неврахування слідчим суддею майнового стану підозрюваного, слід визнати непереконливими, оскільки дані твердження спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення.

Що стосується посилань прокурора на суму завданих збитків у кримінальному провадженні, то вказані обставини не є визначеною законом самостійною підставою для задоволення апеляційної скарги та, крім того, не свідчить про помилковість висновку слідчого судді щодо можливості запобігти неналежній процесуальній поведінці підозрюваного через застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Твердження адвоката про те, що прокурор обґрунтував своє клопотання лише тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, слід визнати необгрунтованими, з урахуванням доданих до клопотання матеріалів на його обгрунтування.

Посилання сторони захисту на те, що ризик переховування спростовується перебуванням підозрюваного на постійному медичному обстеженні, слід визнати непереконливим, через відсутність у доданих до апеляційної скарги доказів на підтвердження зазначеного. Не додано таких доказів стороною захисту і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Твердження адвоката про те, що підозрюваний приймав участь у всіх процесуальних діях, активно сприяє слідству, має безперервну нотаріальну практику, раніше не судимий, не спростовують висновок суду про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та свідчить про правильність застосованого запобіжного заходу, з урахуванням доданих до клопотання матеріалів та конкретних обставин даного провадження.

Твердження захисника про те, що підозрюваному вручено повідомлення про підозру без присутності захисника, заслуговують на увагу, проте, у відповідності до вимог КПК України, не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення.

Крім того, твердження сторони захисту про те, що розгляд даного клопотання здійснено слідчим суддею з порушенням вимог ст. 186 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження.

Так, клопотання слідчого надійшло до Голосіївського районного суду міста Києва 14.06.2018 року (відповідно до штампу на клопотанні) та розглянуто слідчим суддею 18.06.2018 року, що, з урахуванням вихідних днів, вказує на дотримання судом вимог ст. 186 КПК України.

За таких обставин, на думку колегії суддів, слідчий суддя, виходячи із норм Глави 18 КПК України, згідно якої питання щодо застосування запобіжних заходів належить до виняткової компетенції слідчого судді, правомірно залишив без задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 та правильно застосував відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною підозрюваному залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, з 22 години 00 хвилин до 07 години00 хвилин наступної доби.

Висновки суду відповідають зазначеним положенням КПК України та фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, слідчим суддею при розгляді клопотання повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а тому посилання апелянтів на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року, якою залишено без задоволення клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоющодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступної доби та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 16 серпня 2018 року включно, - залишити без змін, а апеляційні скарги захисника Писаренка А.М., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 та прокурора відділу прокуратури міста Києва Краснобрижого А.М., - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

МасенкоД.Є. Паленик І.Г. Присяжнюк О.Б.