Постанова № 75368043, 21.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6908/17

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Домусчі С.Д., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Сінчі А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа на стороні позивача - фермерське господарство «Розквіт» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Одеській області), в якому просила:

- визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у видачі наказу про передачу земельної ділянки протиправними;

- зобов'язати відповідача видати наказ про передачу у власність земельної ділянки площею 6,2900 га (кадастровий номер НОМЕР_1) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24 травня 2017 року позивач звернувся з клопотанням до ГУ Держгеокадастру в Одеській області про надання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, площею 6,2900 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населених пунктів). 30 червня 2017 року позивач отримав лист-відповідь від ГУ Держгеокадастру в Одеській області за № К-9855/0-5728/6-17, яким позивачу відмовлено у задоволенні клопотання, посилаючись на відсутність бажаної земельної ділянки у переліку земельних ділянок, призначених для безоплатної приватизації. Позивач вважає зазначену відмову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області обґрунтовано відмовлено позивачу у передачі у власність земельної ділянки у власність площею 6,2900 га для ведення селянського господарства, оскільки місце розташування об'єкта не відповідає вимогами прийнятого відповідно до Земельного кодексу України нормативно-правового акту Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ним, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій зазначено, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому останній просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначено, що позивач є членом фермерського господарства «Розквіт», а тому вона має право на отримання земельної ділянки відповідно до вимог Закону України «Про фермерське господарство». Позивач також вказує, що земельна ділянка на яку вона претендує не потребує підготовки проекту землеустрою, оскільки вже виділена в натурі із встановленими межами, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру. Крім того, ОСОБА_1 наголошує, що вона звернулась до відповідача з відповідним клопотанням 24 травня 2017 року, проте постанова Кабінету Міністрів України № 413, на яку посилається ГУ Держгеокадастру в Одеській області у своєму листі-відмові, прийнята лише 07 червня 2017 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру в Одеській області спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулась з клопотанням до ГУ Держгеокадастру в Одеській області про надання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, площею 6,2900 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населених пунктів).

30 червня 2017 року позивач отримала лист-відповідь від ГУ Держгеокадастру в Одеській області за № К-9855/0-5728/6-17, яким позивачу відмовлено у задоволенні клопотання, посилаючись на відсутність бажаної земельної ділянки у переліку земельних ділянок, призначених для безоплатної приватизації.

Зі змісту названого вище листа вбачається, що відповідно до Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах норм безоплатної приватизації, повинні надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації, відповідно до переліку земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційних веб-сайтах територіальних органах Держгеокадастру. Враховуючи викладене та беручи до уваги відсутність бажаної земельної ділянки для відведення земельної ділянки в наведеному переліку, відповідачем відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Згідно ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин): «Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Громадяни України, які до 1 січня 2002 року отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років».

Частинами 6 та 7 ст. 118 Земельного кодексу Украйни (далі - ЗК України) передбачено, що: «Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку».

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно п. а) ч.1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Підпунктом 12 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 14 від 03 лютого 2015 року, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами 2 та 3 ст. 123 цього кодексу визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Матеріалами справи встановлено, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, приймаючи рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) не враховано той факт, що вказана земельна ділянка вже виділена в натурі із встановленими межами, що підтверджується наявними в матеріалах справи Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5104381622017 від 24 квітня 2017 року , кадастровим планом земельної ділянки та актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 10 березня 2017 року ОСОБА_3 (а. с. 13-19).

Відповідно до вищевказаного Витягу з земельного кадастру про земельну ділянку, судом встановлено, що земельна ділянка площею 6,2900 га (кадастровий номер НОМЕР_1) розташована в Одеській області, Березівський район, Вікторівська сільська рада (за межами населеного пункту), перебуває у державній власності та має цільове призначення А.01.02 для ведення фермерського господарства.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи відповідача з посиланням на Постанову Кабінетну Міністрів України № 413 є безпідставними, оскільки позивач звернувся до відповідача з відповідним клопотанням про надання земельної ділянки у власність як члену ФГ «Розквіт» 24 травня 2017 року, в той час як Постанова Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається Головне управління в своєму листі-відмові, прийнята лише 07 червня 2017 року.

Відповідно до п. 2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, ГУ Держгеокадастру в Одеській області при прийнятті рішення за клопотанням позивача застосувало акт за принципом зворотної дії у часі, який звужує права та свободи позивача, що є неприпустимим. При розгляді зазначеного клопотання відповідач повинен був враховувати норми тих законів та підзаконних нормативно-правових актів, які діяли на час звернення позивачем з відповідним клопотанням.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до відповідача з клопотанням саме про надання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, однак відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Отже, Головним управлінням листом від 30 червня 2017 року К-9855/0-5728/6-17 надано відповідь ОСОБА_1 не по суті порушеного у клопотанні від 24 травня 2017 року питання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що дії ГУ Держгеокадастру в Одеській області є протиправними, оскільки клопотання позивача про надання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, площею 6,2900 га (кадастровий номер НОМЕР_1) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів) відповідно до положень ст.118 ЗК України відповідачем по суті не розглянуто

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність у двотижневий строк, проте, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана відповідь ГУ Держгеокадастру в Одеській області датується 30 червня 2017 року, а клопотання позивача надійшло 24 травня 2017 року.

При цьому, апеляційний суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача видати наказ про передачу у власність ОСОБА_1 земельну ділянку 6,2900 га (кадастровий номер НОМЕР_1) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною, так як вказане клопотання позивача від 24 травня 2017 року відповідачем по суті не розглядалось, та за ним було прийняте рішення про відмову без урахування усіх обставин, що мали значення.

До того ж, колегія суддів наголошує, що у відповідності до ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у клопотанні ОСОБА_1 від 24 травня 2017 року про передачу земельної ділянки площею 6,2900 га (кадастровий номер НОМЕР_1) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів) у власність ОСОБА_1 та з метою відновлення порушеного права позивача та зобов'язати ГУ Держгеокадастру в Одеській області розглянути по суті вказане клопотання про передачу земельної ділянки площею 6,2900га (кадастровий номер НОМЕР_1) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів) у власність ОСОБА_1.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладенні обставини, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що виразилось в неправильному застосуванні закону, у зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову суду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у видачі наказу про передачу земельної ділянки.

Зобов'язати ГУ Держгеокадастру в Одеській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 щодо видання наказу про передачу у власність земельної ділянки площею 6,2900 га (кадастровий номер НОМЕР_1) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.

Повний текст постанови суду складено 01 липня 2018 року.

Головуючий суддя Димерлій О.О.Судді Єщенко О.В. Домусчі С.Д.