Постанова № 75367905, 12.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4702/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гулида Р.М., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Крючкова В.А., відповідача Мандрик Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року у справі №803/541/18, винесене головуючим суддею Лозовським О.А. проголошене о 12.20 год. у м. Луцьку, повний текст складений 07.05.2018 р., за адміністративним позовом Державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» до Державної екологічної інспекції у Волинській області про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

ДП «Ківерцівське лісове господарство» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Волинській області про визнання протиправним та скасування приписів №000199 від 29.12.2017 та №000202 від 28.02.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржений припис є протиправним та таким що підлягає скасуванню, оскільки ДП «Ківерцівське лісове господарство» використовує мисливські вежі виключно з метою ведення щорічного обліку мисливських тварин та спостереження за ситуацією в заказнику, а також для проведення навчальних семінарів посадових осіб Державної лісової охорони.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано приписи Державної екологічної інспекції у Волинській області від 29.12.2017 №000199 та від 28.02.2018 №000202. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця С. Бандери, будинок 20, код ЄДРПОУ 38009738) на користь Державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» (45200, Волинська область, Ківерцівський район, місто Ківерці, вулиця Кузнєцова, будинок 4, код ЄДРПОУ 00991551) судовий збір у розмірі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом неповно та неправильно встановлені обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до винесення незаконного рішення. Зокрема апелянт посилається на те, що за результатами проведення позапланового заходу на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Зубр» виявлено 127 мисливських веж, чим порушено приписи статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та складено акт щодо додержання суб'єктом господарювання вимог у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №61 про порушення встановленого природно-заповідного режиму в частині розміщення мисливських веж для полювання на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Зубр». На підставі вказаного акту перевірки, 29.12.2017 відповідачем винесено припис №000129 про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, яким директора ДП «Ківерцівське ЛГ» зобов'язано в термін до 15.02.2018 ліквідувати мисливські вежі на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Зубр». Позивач зазначає, що використовує мисливські вежі виключно з метою ведення щорічного обліку мисливських тварин та спостереження за ситуацією в заказнику, а також для проведення навчальних семінарів посадових осіб Державної лісової охорони, проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано та вказана обставина не взята судом першої інстанції до уваги. Натомість докази відповідача про те, що у загальнозоологічному заказнику місцевого значення «Зубр» ведеться незаконне полювання підтверджуються зверненням гр. ОСОБА_3 та публікаціями і засобах масової інформації та інтернеті, судом першої інстанції до уваги не взято. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Позивач зазначає, що апелянт посилається на ті самі обставини, які були досліджені судом першої інстанції зокрема щодо заяви гр. ОСОБА_3 та публікаціях з інтернет видань щодо незаконного полювання. Будь - яких доказів на підтвердження вказаної обставини відповідачем не надано. Тому з урахуванням наведеного просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що працівниками Державної екологічної інспекції у Волинській області в період 28-29.12.2017 на підставі звернення громадянина ОСОБА_3 від 11.12.2017 та листа Державної екологічної інспекції України №Б 1077 (ДЕІ) від 12.12.2017, наказу на проведення позапланової перевірки від 27.12.2017 №315 та направлення на проведення позапланової перевірки від 27.12.2017 №981 проведено позаплановий захід державного нагляду на території ДП «Ківерцівське лісове господарство» щодо порушення встановленого природно-заповідного режиму загальнозоологічного заказника місцевого значення «Зубр» щодо розміщення на його території мисливських веж.

За результатами проведення позапланового заходу на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Зубр» виявлено 127 мисливських веж, чим порушено приписи статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та складено акт щодо додержання суб'єктом господарювання вимог у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №61 про порушення встановленого природно-заповідного режиму в частині розміщення мисливських веж для полювання на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Зубр».

На підставі вказаного акта перевірки, 29.12.2017 відповідачем винесено припис №000129 про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, яким директора ДП «Ківерцівське лісове господарство» зобов'язано в термін до 15.02.2018 ліквідувати мисливські вежі на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Зубр».

07.02.2018 у відповідь на вказаний припис позивач повідомив Державну екологічну інспекцію у Волинській області про те, що мисливські вежі використовуються для проведення виїзних семінарів мисливствознавців, єгерів та з метою ведення щорічного обліку мисливських тварин, а не для проведення колективних та облавних полювань.

Разом з тим, в період з 22.02.2018 по 23.02.2018 Державною екологічною інспекцією у Волинській області на підставі наказу на проведення позапланової перевірки від 21.02.2018 №66 та направлення від 21.02.2018 №80 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) ДП «Ківерцівське лісове господарство» з метою перевірки виконання припису Державної екологічної інспекції у Волинській області №000199 від 29.12.2017, за результатами якої складено акт №76, яким встановлено порушення позивачем статті 188-5 КУпАП - невиконання розпоряджень чи приписів посадових осіб, органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища та повторно винесено припис №000202 від 28.02.2018, яким ДП «Ківерцівське лісове господарство» до 15.03.2018 зобов'язано ліквідувати мисливські вежі на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Зубр».

Крім того, за невиконання вимог припису №000199 від 29.12.2017 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 23.02.2018 №001373 відносно директора ДП «Ківерцівське лісове господарство» ОСОБА_4 та винесено постанову №000977 від 23.02.2018 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

У відповідь на припис №000202 від 28.02.2018 позивач 12.03.2018 повідомив Державну екологічну інспекцію у Волинській області про те, що мисливські вежі використовуються ДП «Мисливське господарство «Звірівське» для проведення виїзних семінарів мисливствознавців, єгерів та з метою ведення щорічного обліку мисливських тварин, а не для проведення колективних та облавних полювань. На території заказника впроваджуються біотехнічні заходи, які направлені на поліпшення умов існування тварин, основною метою яких є охорона звірів, підгодівля, підвищення захисних властивостей угідь, регулювання чисельності хижаків.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що викладені в оскаржуваних приписах вимоги щодо ліквідації мисливських веж на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Зубр» є необґрунтованими та безпідставними, а тому приписи Державної екологічної інспекції у Волинській області від 29.12.2017 №000199 та від 28.02.2018 №000202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначені Законом України «Про природно-заповідний фонд України» №2456-ХІІ від 16.06.1992 р.

Відповідно до частини четвертої статті 7 вказаного Закону, межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Загальнозоологічний заказник місцевого значення «Зубр» створений у відповідності до рішення Волинської обласної ради від 18.08.2000 №132/6 «Про збереження та розвиток природно-заповідного фонду області» (з наступними змінами).

Управлінням екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації 18.07.2014 ДП «Ківерцівське ЛГ» згідно охоронного зобов'язання №232 передано під охорону та дотримання встановленого режиму територія Загальнозоологічного заказника місцевого значення «Зубр» загальною площею 5530 га у межах землекористування ДП «Ківерцівське ЛГ»: Звірівське лісництво кВ.1-16, 21-27, 31-37, 43, 44 (2343,6 га); Муравищанське лісництво кВ. 1-7, 12, 23, 24, 31-36, 43-47, 49 (2455 га); Сокиричівське лісництво кВ. 1-5, 9-13, 123-129 (558,4 га); Дернівська сільська рада (173 га).

Згідно із частиною першою статті 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Статтею 3 цього ж Закону визначено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні. Загальнозоологічний заказник - природно-заповідна територія, що створюється задля забезпечення охорони різноманітного тваринного світу, також є значним природним резервом мисливської фауни.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, саме таким об'єктом природно-заповідного фонду є загальнозоологічний заказник місцевого значення «Зубр», на території якого для досягнення поставленої мети - забезпечення охорони різноманітного тваринного світу створюються, запроваджуються та впроваджуються різноманітні, передбачені нормами закону методи, заходи та засоби.

Статтею 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що мисливські вежі на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Зубр» використовуються позивачем з метою спостереження за ситуацією заказнику, що забезпечує можливість оперативного реагування, наприклад, у випадку пожежі, впроваджуються біотехнічні заходи, які направлені на поліпшення умов існування дичини, що свідчить про те, що основною метою діяльності заказника є охорона тварин, їх підгодівля, підвищення захисних властивостей угідь, регулювання чисельності хижаків.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», на територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог охорони навколишнього природного середовища.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

З матеріалів справи слідує та не заперечувалось представниками відповідача, ДП «Ківерцівське ЛГ» неодноразово повідомляло Державну екологічну інспекцію у Волинській області про відсутність будь-яких порушень та дотримання усіх зобов'язань, передбачених Охоронним зобов'язанням №232 від 18.07.2014.

Крім того, рішенням Волинської обласної ради від 24.11.2014 №31/16 «Про надання мисливських угідь у користування» кв. 1-45, 47-52 Звірівського лісництва ДП «Ківерцівське лісове господарство» було виділено у користування терміном на 25 років ДП «Мисливське господарство «Звірівське».

Законом України «Про мисливське господарство та полювання» визначено правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Відповідно до статті 1 загаданого Закону, користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь; мисливство - вид спеціального використання тваринногосвіту шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь; мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва

Статтею 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» визначено, що ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.

Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Згідно договору про умови ведення мисливського господарства від 10.10.2017, укладеного між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ДП «Мисливське господарство «Звірівське» слідує, що ДП «Мисливське господарство «Звірівське» має право у встановленому порядку за згодою власників або користувачів земельних ділянок, зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок, тобто основним завданням ДП «Мисливське господарство «Звірівське» є охорона мисливських угідь та підгодівля і відтворення диких тварин.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що мисливські вежі використовуються ДП «Мисливське господарство «Звірівське» для проведення виїзних семінарів мисливствознавців, єгерів та з метою щорічних обліків мисливських тварин. Крім того, мисливські вежі на території ДП «Мисливське господарство «Звірівське» в межах загального зоологічного заказника місцевого значення «Зубр» були облаштовані з метою забезпечення проведення на належному рівні виїзної колегії Державного комітету лісового господарства України в жовтні 2010 року.

Мисливські вежі, встановлені на території ДП «Мисливське господарство «Звірівське» не використовуються для проведення колективних та облавних полювань, що не суперечить приписам статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та нормами вказаного Закону не передбачено жодних заборон щодо встановлення мисливських веж на території загальнозоологічного заказника.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що ні в ході судового засідання, ні з пояснень представників відповідача, ні з поданих письмових доказів не встановлено факту використання мисливських веж для полювання чи іншої діяльності, яка заборонена чинним законодавством.

Крім цього, як слідує з матеріалів справи, зокрема Акту перевірки №61, щодо позивача проводилися заходу державного нагляду ( контролю) у 2016 та 2017р., проте будь - яких зауважень щодо мисливських веж до позивача не було.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржені позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що таке не відповідають критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що такі є протиправними, прийняті відповідачем необґрунтовано, що є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що викладені в оскаржуваних приписах вимоги щодо ліквідації мисливських веж на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Зубр» є необґрунтованими та безпідставними, тому приписи Державної екологічної інспекції у Волинській області від 29.12.2017 №000199 та від 28.02.2018 №000202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року у справі №803/541/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Р. М. Гулид В. С. Затолочний Повний текст постанови складено 17.07.2018р.