Постанова № 75367462, 16.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року

м.Суми

Справа №592/3967/15-ц

Номер провадження 22-ц/788/1068/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми в складі судді Бичкова І.Г. від 08 лютого 2018 року, ухвалене в м. Суми,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» пред'явило позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 19 вересня 2006 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) і ОСОБА_1 уклали кредитний договір № SUH0GK06540073, відповідно до умов якого останній наданий кредит у розмірі 17000 доларів США зі сплатою відсотків за користування ним строком до 18 вересня 2021 року.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором цього ж дня між позивачем і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № SUH0GK06540073.

ПриватБанк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі 17000 доларів США.

ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 06 квітня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 12890,68 доларів США, яка складається з: 11519,70 доларів США - заборгованості за тілом кредиту; 941,62 доларів США - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 249,90 доларів США - заборгованості за комісією, 179,46 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.

У зв'язку з цим 07 квітня 2015 року відповідачам було направлено письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за договором, проте вимога, що була пред'явлена до поручителя, залишена без задоволення.

З урахуванням викладеного ПриватБанк просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2006 року в розмірі 12890,68 доларів США, що за курсом 23,30 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06 квітня 2015 року складає 300352 грн 84 коп., а також понесені ним судові витрати.

22 серпня 2017 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ПриватБанку про визнання недійсними договору кредиту №SUH0GK06540073 та договору поруки №SUH0GK06540073 від 19 вересня 2006 року, свої вимоги мотивувала тим, що під час укладення кредитного договору банк приховав від неї повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупності вартості кредиту, чим фактично ввів її в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої суми, яку зобов'язалась сплатити позичальник, що є порушенням вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» і підставою для визнання правочину недійсним згідно зі статтею 215 ЦК України. Недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність зобов'язання, що його забезпечує, тобто договору іпотеки.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 лютого 2018 року позов Приватбанку до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь позивача в солідарному порядку 1725,76 доларів США, що складаються з: 416,74 доларів США - заборгованість за кредитом; 877,96 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 249,90 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; - 181,16 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, сплату яких прострочено ОСОБА_1.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Приватбанку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д., про визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити дії відмовлено за необґрунтованістю.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів і процентів за користування ним утворилась заборгованість, а тому позивач має право на захист порушеного права шляхом стягнення з позичальника і поручителя поточної заборгованості в сумі 1725,76 доларів США солідарно, вимога позивача про повернення всієї суми кредиту є передчасною, оскільки подана до закінчення шестидесятиденного терміну з моменту пред'явлення позивачем такої вимоги.

У травні 2018 року Приватбанк подав апеляційну скаргу на рішення, яке просив змінити в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, не повного з'ясування обставин, що мають значення для справи і ухвалити нове рішення, яким стягнути заборгованість за кредитом у повному розмірі 11519,70 доларів США та заборгованість за відсотками у розмірі 941,62 долари США, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок судово-економічної експертизи №1413/1414 від 24 лютого 2017 року є недопустимим доказом у справі, оскільки експертиза була проведена з порушенням Інструкції про призначення та проведення експертиз, а саме: за відсутності достатніх матеріалів для вирішення поставлених експерту питань; суд першої інстанції не врахував, що сторонами при укладанні договору були узгоджені всі істотні умови договору, крім інших, і право Банку змінити умови договору при порушенні позичальником своїх зобов'язань - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати відсотків за договором.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у письмовій формі відзив на апеляційну скаргу не подали.

У судовому засіданні представник ПриватБанку підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції встановив, що 19 вересня 2006 року між ПриватБанком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № SUH0GK06540073, відповідно до якого банк надав позичальнику споживчий кредит у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 17000 доларів США на строк по 18 вересня 2021 року включно зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (т. 1 а. с. 13, 14) .

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором Приватбанком цього ж дня був укладений договір поруки № SUHOGК06540073 з ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 15) та договір іпотеки з ОСОБА_1, посвідчений нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалкою К.Д., згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 31,11 кв. м , жилою площею 17,2 кв. м (т. 3 а. с. 48-51) .

ОСОБА_1 належним чином зобов'язання за договором не виконувала, тому станом на 06 квітня 2015 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 11519,70 доларів США; в тому числі прострочене тіло 416,74 доларів США; заборгованість за відсотками 941,62 доларів США; в тому числі прострочені відсотки 878,51 доларів США; заборгованість з комісії 249,90 доларів США; в тому числі прострочена комісія 249,90 доларів США; погашено пені, в тому числі списано 138,67; заборгованість з пені 179,46; всього заборгованість за кредитом 12890,68 (т. 1 а.с. 4-8) .

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до суду право позивача на дострокове повернення кредиту та відсотків за користування коштами не було порушене, а тому стягненню підлягає лише поточна заборгованість.

Однак повністю погодитись з цим висновком не можна з наступних підстав.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно п. 12 договору поруки (а.с. 15) порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно підпункту «а» розділу 2.3.3. укладеного кредитного договору сторони домовилися про те, що при виникненні кожної з наступних умов, зокрема, порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами даного договору бак має право змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків. Виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що позичальник ОСОБА_1 почала допускати порушення своїх зобов'язань щодо своєчасного внесення платежів, про що не заперечував представник відповідачів в суді апеляційної інстанції, допустила заборгованість, банк 07 квітня 2015 року звернувся до відповідачів з повідомленням, в якому запропонував погасити прострочену заборгованість в сумі 1725,76 доларів США не пізніше 5 днів з дати одержання повідомлення, а у разі несплати простроченої заборгованості вимагав повернути суму кредиту в повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції. Таке повідомлення відповідачі отримали, що підтверджується реєстром поштових відправлень -рекомендованих листів (а.с. 10-12).

Оскільки відповідачі не виконали вимоги позивача, останній звернувся до суду 27 квітня 2015 року з позовом про стягнення заборгованості. Даний позов розглядався судом майже три роки, проте відповідачі жодної копійки не сплатили на виконання своїх зобов'язань.

Колегія суддів вважає, що позивач, змінюючи дату повернення кредиту, в повному обсязі діяв згідно умов договору, його вимоги щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків і штрафних санкцій відповідачами не задоволені. Тому порушене право позивача підлягає захисту.

Але сума позову підлягає частковому задоволенню в межах заборгованості, що знайшла підтвердження під час проведення судової економічної експертизи, а саме, 12274,82 доларів США, в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 10099,52 доларів США, простроченої заборгованості за кредитом в сумі 1096,57 доларів США, заборгованості за нарахованими процентами на поточну заборгованість в сумі 686,23 доларів США, заборгованість за нарахованими процентами на прострочену заборгованість в сумі 121,51 доларів США, заборгованість по щомісячній винагороді в сумі 249,90 доларів США, заборгованість по пені в сумі 491 грн. 39 коп. (21,09 доларів США х 23,30 грн.). Даний висновок експертизи можно покласти в основу рішення, оскільки остання проведена відповідно до вимог діючого законодавства і на підставі документів, наданих позивачем, який не був обмежений у їх поданні.

Посиланння апелянта на те, що дана експертиза є недопустимим доказом, не заслуговують на увагу, апеляційна скарга не містить обґрунтованих мотивів щодо цього, враховуючи положення ст. 78 ЦПК України, яка розкриває поняття допустимості доказів.

Тому рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог необхідно скасувати, а в частині задоволених вимог та розподілу судових витрат змінити згідно ст. 376 ЦПК України.

Понесені позивачем витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню відповідачами пропорційно до задоволених вимог в дольовому порядку: за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 2859,96 грн., враховуючи, що позов задоволено на 95,22 %, за апеляційний перегляд в сумі 4256,60 грн., враховуючи, що апеляційна скарга задоволена на 94,48 %.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 лютого 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» скасувати, а в частині задоволених вимог та розподілу судових витрат змінити і прийняти постанову про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2006 року № SUH0GK06540073, яка виникла станом на 6 квітня 2015 року в розмірі 12274,82 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 10099,52 доларів США, простроченої заборгованості за кредитом в сумі 1096,57 доларів США, заборгованості за нарахованими процентами на поточну заборгованість в сумі 683,23 доларів США, заборгованість за нарахованими процентами на прострочену заборгованість в сумі 121,51 доларів США, заборгованість по щомісячній винагороді в сумі 249,90 доларів США, заборгованість по пені в сумі 491 грн. 39 коп.

В задоволенні решти вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в дольовому порядку на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 2859 грн. 96 коп., а саме по 1429 грн. 98 коп. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в дольовому порядку на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір за апеляційний перегляд справи в сумі 4256 грн. 60 коп., тобто по 2128 грн. 30 коп. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді : Т.А. Левченко

С.С. Ткачук