Постанова № 75367454, 10.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 367/8143/17 Суддя (судді) першої інстанції: Оладько С.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Губської О.А. Борейко Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Ірпінської міської ради Київської області та Київського обласного державного ветеринарно-санітарного підприємства на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Ірпінської міської ради Київської області, третя особа - Київське обласне державне ветеринарно-санітарне підприємство про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_7 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, в якому ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) просила:

- визнати протиправною бездіяльність Ірпінської міської ради за 39 сесії сьомого скликання від 07.09.2017р при розгляді питання про продовження строку дії рішення Ірпінської міської ради №4955-92 від 30.07.2010;

- зобов'язати Ірпінську міську раду Київської області продовжити безстроково дію рішення №4955-92-V від 30.07.2010 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Ірпінь по вул. Цехова, 26 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 Рішення Ірпінської міської ради Київської області №4955-92-V від 30.07.2010, яким визначено наступне: «Даний дозвіл дійсний протягом одного року»;

- скасувати внесенні зміни Рішенням Ірпінської міської ради Київської області №3944-56-VІ від 04.06.2014р до пункту 2 Рішення №4955-92-V від 30.07.2010р в частині обмеження строку дії Дозволу до 15.05.2015 року.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2018 року залишено без розгляду позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 Рішення Ірпінської міської ради Київської області №4955-92-V від 30.07.2010р., яким визначено: «Даний дозвіл дійсний протягом одного року» та в частині вимог щодо визнання протиправними та скасування внесених змін Рішенням Ірпінської міської ради Київської області №3944-56-VІ від 04.06.2014р до пункту 2 Рішення №4955-92-V від 30.07.2010р в частині обмеження строку дії Дозволу до 15.05.2015 року.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Ірпінську міську раду Київської області на поточній сесії розглянути заяву ОСОБА_7 від 06.06.2017 р. в частині продовження їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки пл. 0,09 га по вул.Чехова 26 в м.Ірпені та з даного приводу прийняти відповідне вмотивоване рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Ірпінська міська рада подав апеляційну скаргу в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права через невірну правову оцінку обставин справи, а також відсутність компетенції адміністративного суду на втручання та обмеження процесу волевиявлення депутата, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, третя особа - Київське обласне державне ветеринарно-санітарне підприємство, подала апеляційну скаргу в якій, вказуючи на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги Київське обласне державне ветеринарно-санітарне підприємство вказувало, що судом першої інстанції неправильно було застосовано положення ст.120 Земельного кодексу України. При цьому, апелянт вказував, що розробка проекту землеустрою та подальша приватизація земельної ділянки позивачем призведе до порушення права підприємства на користування земельною ділянкою для обслуговування нерухомого майна, а також може призвести до привласнення державного майна. Крім того, на думку апелянта - третьої особи у справі, суд першої інстанції допустив порушення ст.ст.5, 245 КАС України.

03.07.2018 р. до Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Ірпінської міської ради Київської області, у якому останній підтримує правову позицію суду першої інстанції та вказує на допущену відповідачем бездіяльність при вирішенні клопотань щодо продовження дії рішення №4955-92-V від 30.07.2010 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Ірпінської міської ради Київської області №4955-92-V від 30.07.2010 р. позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 900 м2 в м. Ірпінь по вул. Чехова, 26 для будівництва та обслуговування Житлового будинку, господарських будівель і споруд. Пунктом 2 зазначеного рішення визначено, що даний дозвіл дійсний протягом одного року.

У 2010 - 2011 роках землевпорядною організацією - ТОВ «Бучанське земельно-кадастрове бюро» розроблено відповідний проект землеустрою.

Висновком Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою у місті Ірпінь (№50 від 22.03.2011р.) у складі 5-ти державних контролюючих органів було погоджено проект землеустрою щодо відведення у власність позивачу земельної ділянки площею 900 м- в м. Ірпінь по вул. Чехова, 26 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В подальшому, рішенням Ірпінської міської ради №4955-92-V від 30.07.2010 р. було продовжено дію Рішення Ірпінської міської ради №3944-56-VІ від 04.06.2014 р. до 15.05.2015 р..

До закінчення строку дії дозволу ради на розробку проекту землеустрою, в березні 2015 року позивач звернулась з заявою від 12.03.2015 р. про продовження строку дії Рішення Ірпінської міської ради №4955-92-V від 30.07.2010 р., заяву було залишено без розгляду.

Зі змісту відповіді Ірпінської міської ради №01-20/2573/1 від 20.09.2017 р. на адвокатський запит від 11.09.2017р., вбачається, що позивач неодноразово зверталась до ради із зверненнями про продовження строку дії рішення на розроблення проекту землеустрою. За наслідками розгляду вказаних звернень Ірпінська міська рада повідомляла, що питання продовження строку дії рішення на розробку проекту землеустрою буде розглянуто на черговій сесії.

06.06.2017 р. позивач в черговий раз звернулася до Ірпінської міської ради з клопотанням про продовження строку дії рішення на розробку проекту землеустрою .

Листом Ірпінської міської ради №01-20/2573/1 від 20.09.2017 р. позивача було повідомлено, що на 39 сесії сьомого скликання Ірпінської міської ради, яка відбулася 07.09.2017 року питання про внесення змін в рішення Ірпінської міської ради №4955-92-У від 30.07.2010р. (щодо продовження .строку дії дозволу на розробку проекту землеустрою) не набрало необхідної кількості голосів.

Позивач, вважаючи таку бездіяльність Ірпінської міської ради протиправною, звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад визначена статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях ради.

В силу, з ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно п. 8 ч. 3 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.

Зі змісту положень п. 34 ст. 26 та п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що питання надання у власність земельної ділянки вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, повноважені розглядати ці питання.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки або надає мотивувальну відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і технічно-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з вимог зазначених норм права, для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені статтею 118 Земельного кодексу України, органи приймають одне з відповідних рішень.

З матеріалів справи вбачається, що листом Ірпінської міської ради №01-20/2573/1 від 20.09.2017 р. позивача було повідомлено, що на 39 сесії сьомого скликання Ірпінської міської ради, яка відбулася 07.09.2017 року, питання про внесення змін в рішення Ірпінської міської ради №4955-92-У від 30.07.2010р. (щодо продовження .строку дії дозволу на розробку проекту землеустрою) не набрало необхідної кількості голосів. Жодного рішення за наслідками розгляди заяви позивача міською радою прийнято не було.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач допустив неправомірну бездіяльність, оскільки міською радою в установленому законом порядку не було прийнято жодного рішення за наслідками розгляду заяви позивача.

Щодо доводів апелянта - Ірпінської міськї ради про те, що позиція «утримався» є законною формою депутатського волевиявлення, а тому оскарження результатів поіменного голосування є намаганням втручання у свободу такого волевиявлення, то колегія суддів наголошує, що повідомлення Ірпінської міської ради №01-20/2573/1 від 20.09.2017 р. про не голосування депутатів не є відповідним рішенням ради. Даний адміністративний позов містить вимогу про перевірку допущеної відповідачем бездіяльності при розгляді порушеного позивачем питання щодо продовження дії дозволу на предмет її відповідності критеріям, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб'єктів владних повноважень, визначені у ст. 2 КАС України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зобов'язання Ірпінської міської ради Київської області на поточній сесії розглянути заяву ОСОБА_7 від 06.06.2017 в частині продовження їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Окрім того, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що при розгляді заяви позивача на засіданні сесії необхідно прийняти результативне вмотивоване рішення, відповідно до ч.7.ст 118 ЗК України.

Щодо доводів апеляційної скарги Київського обласного державного ветеринарно-санітарне підприємства про недотримання судом першої інстанції положень ст.120 Земельного кодексу України, в той час як, розробка проекту землеустрою та подальша приватизація земельної ділянки позивачем призведе до порушення права підприємства на користування земельною ділянкою для обслуговування нерухомого майна, а також може призвести до привласнення державного майна, то дане питання не є предметом розгляду даної справи.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_7 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Ірпінської міської ради Київської області та Київського обласного державного ветеринарно-санітарне підприємства залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Губська О.А.

Повний текст постанови виготовлено 16.07.2018 року.