Ухвала суду № 75367049, 11.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 липня 2018 рокусправа № 804/8237/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача): Іванова С.М.

суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Офісу великих платників податків ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 804/8237/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, Офіс великих платників податків ДФС подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 804/8237/17 повернуто заявнику у зв'язку з тим, що до апеляційної скарги довіреність долучена не була, а довіреність, що містилась у матеріалах справи у встановленому законом порядку завірена не була.

30 травня 2018 року Офіс великих платників податків ДФС повторно звернувся з апеляційною скаргою.

Ухвалою судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2018 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року залишено без руху та надано заявнику апеляційної скарги строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням інших поважних причин пропуску, якщо такі є.

Копія ухвали від 08.06.2018 року була направлена на адресу відповідача та отримана ним 19 червня 2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

04 липня 2018 року від заявника апеляційної скарги надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що з першою апеляційною скаргою відповідач звернувся в межах процесуального строку, разом з тим, вказана апеляційна скарга була повернута з огляду на відсутність в матеріалах справи належним чином засвідченої довіреності. Зауважено, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Наголошено на те, що Верховний Суд в ухвалі від 22.03.2018 року у справі № 822/873/16 зазначив, що оскільки первинна касаційна скарга була подана в межах строку на касаційне оскарження і скаржник реалізував своє право без зайвих зволікань, вбачаються підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду як пропущеного з поважних причин. Також в ухвалах Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі № 804/4885/17, від 11.06.2018 року у справі № 804/6329/17 зазначено, що оформлення касаційної скарги у відповідності до вимог КАС України та бажання заявника реалізувати своє право на касаційне оскарження судових рішень у справі у найкоротші строки є підставою для поновлення пропущеного строку на відкриття касаційного провадження. З огляду на вказане, вважають, що ними було реалізовано повторно право на касаційне оскарження у межах 11 робочих днів після отримання ухвали про повернення касаційної скарги, а тому є таким, що здійснене без зайвих зволікань.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 39 справи "Устименко проти України", принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу.

У пунктах 46, 47 цього ж Рішення ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії". Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України").

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» Суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).

У даному ж випадку, пропуск строку на апеляційне оскарження, при зверненні вдруге до суду апеляційної інстанції, спричинено неналежним оформленням документів, доданих до первісної апеляційної скарги на підтвердження повноважень представника, і, як наслідок, її поверненням заявнику, що, втім, в контексті наведених положень міжнародного права, національного законодавства, практики ЄСПЛ не є особливими і непереборними обставинами, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Таким чином, неспроможність відповідача належним чином організувати засвідчення поданих ним документів у відповідності до встановлених державою правил, є суто суб'єктивною обставиною та не може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року (справа № 804/2979/17), від 19.06.2018 року (справа № 813/3687/15), від 18.06.2018 (справа № 804/4444/16).

З приводу посилань заявника апеляційної скарги на те, що до суду першої інстанції відповідачем надавався оригінал та належним чином засвідчена копія довіреності на представника ОСОБА_1, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що такі доводи не відповідають дійсності, оскільки копія довіреності, видана Офісом великих платників податків ДФС на ім'я ОСОБА_1, яка міститься у матеріалах справи, не засвідчена жодним чином (а.с.166), а оригінал довіреності в матеріалах адміністративної справи відсутній.

З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, наведене вище, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 804/8237/17.

Керуючись ст. 299 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 804/8237/17, зазначені Офісом великих платників податків ДФС в поданому клопотанні.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 804/8237/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання відповідно до ч. 2 ст. 325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.

Ухвала підписана складом суду 11 липня 2018 року.

Головуючий суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко