Постанова № 75366306, 10.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5204/18

Номер справи місцевого суду: 494/1528/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 29 березня 2018 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на неправомірні дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

встановив:

12 грудня 2017 року заявник ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 29 березня 2018 року визнано незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 при виконанні виконавчого листа №494/1528/15-ц, виданого Березівським районним судом Одеської області 29.12.2015 року, а саме: повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

Зобов’язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання виконавчий лист №494/1528/15-ц, виданий Березівським районним судом Одеської області 29.12.2015 року про стягнення з Березівського РВ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у сумі 35 грн. 14 коп. та моральної шкоди у розмірі 500 грн.

В іншій частині скаргу залишено без задоволення (а.с.217).

02 травня 2018 року від Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла апеляційна скарга на вищевказану ухвалу суду першої інстанції, в якій він ставить питання про скасування ухвалиБерезівського районного суду Одеської області від 29 березня 2018 року, як такої, що постановлена із порушенням норм процесуального права(а.с.224-226).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2015 року Березівським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист № 494/1528/15-ц про стягнення з Березівського PB ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у сумі 35 гривень 14 коп. та моральної шкоди у розмірі 500 гривень.

Крім того, ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 07 серпня 2017 року, яка набрала законної сили і не була оскаржена у встановленому законом порядку, було встановлено спосіб і порядок виконання виконавчого листа № 494/1528/15-ц - шляхом примусового його виконання відділом примусового виконання судових рішень державної виконавчої служби України (а.с.145).

Саме із вказаною ухвалою ОСОБА_3 звернулась до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Однак, 05.12.2017 року ОСОБА_3 отримала від державного виконавця Нещадима повідомлення про повернення виконавчого листа без прийняття до виконання, що і змусило її звернутись до суду з даною скаргою.

Вирішуючи скаргу ОСОБА_3, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судові рішення є обов’язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судових рішень здійснює суд.

Крім того, за змістом ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, посадових і службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Порядок виконання судових рішень визначений Законом України «Про виконавче провадження», в редакції, яка набрала чинності 06.10.2016 року (далі – Закон).

У відповідності до ч.5 вказаного Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документу виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 37 Закону визначено підстави повернення виконавчого документу стягувачу, про що виноситься постанова.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець повернув виконавчий документ ОСОБА_3 не постановою, а повідомленням, в якому вказані підстави повернення виконавчого документу, які не передбачені ст.37 Закону (а.с.152).

Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

З підстав викладеного, є необгрунтованими доводи заявника апеляційної скарги про те, що виконавчий документ повернуто на підставі п. 10 ч.4 ст. 4 Закону, оскільки крім того, згідно рішення про стягнення з відповідача суми завданої матеріальної і моральної шкоди мова не йде про стягнення цих сум з центральних органів законодавчої і виконавчої влади, про що йдеться в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії державного виконавця при поверненні ОСОБА_3 виконавчого листа без прийняття до виконання, є неправомірними і порушують її права, у зв’язку з чим постановив ухвалу про визнання незаконними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 при виконанні виконавчого листа №494/1528/15-ц, та зобов’язав державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання виконавчий лист №494/1528/15-ц, виданий Березівським районним судом Одеської області 29.12.2015 року про стягнення з Березівського РВ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у сумі 35 грн. 14 коп. та моральної шкоди у розмірі 500 грн.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, оскільки ухвалу постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Що стосується доводів скаржника ОСОБА_3 про те, що суд апеляційної інстанції приймаючи до розгляду апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, незаконно не вирішив питання про сплату заявником апеляційної скарги судового збору, то вони є безпідставними і надуманими, оскільки суд апеляційної інстанції своєю ухвалою від 18.05.2018 року залишив апеляційну скаргу без руху через несплату Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судового збору у сумі 1762 грн. (а.с.232-233).

І лише після усунення вказаних недоліків і сплати судового збору, апеляційний суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження (а.с.235-238, 246-247).

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 – 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 29 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.07.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_5

ОСОБА_2