Рішення № 75364481, 17.07.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/418/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А. секретар судового засідання Кучма І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка",

вул. Саксаганського, буд. 70-А,м. Київ,01032

до відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Галицька"

вул. Василіянок, буд. 22,м. Івано-Франківськ,76019

про стягнення страхового відшкодування в сумі 26 590 грн 86 к.

представники сторін у судове засідання не з"явились

в с т а н о в и в

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (далі – відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 26 590 грн 86 к.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 005011/4100/0000038 від 16.11.2016, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки Ford Focus АЕ 3713НО , а тому, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993, п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_1, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач направив останньому претензію про відшкодування шкоди. Відповідач претензію позивача у визначений строк не задовольнив та відповіді не надав, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення 26590,86грн. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/418/18. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання у справі на 14.06.2018. Рух справи відображено у попередніх ухвалах.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, в у якому зазначено, що ухвалу від 14.06.2018року вручено 20.06.2018. Однак, адресував суду клопотання без ЄЦП вх.10955/18 від 16.07.2018, в якому просить суд, проводити розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення одержане13.07.2018.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч.ч.1,3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що позивач адресував суду заяву про розгляд спору без його участі, а відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.

16.11.2016 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ТОВ «Аксор Індастрі" був укладений Договір Довільного страхування наземного транспорту «КАСКО CORPORATE" № 005011/4100/0000038 (далі -Договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу Ford Focus д.н. АЕ 3713НО (далі - застрахований автомобіль).

07.07.2017 у місті Львів по вул. Варшавська, 37-39 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "Mercedes-Benz Sprinter" д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2

Відповідно до постанови Залізничного районного суду міста Львова від 08.08.2017 року по справі № 462/3271/17, зазначена дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення Калита 1.1. Правил дорожнього руху України.

Відповідно до рахунку ТзОВ «Велет Авто» №6167 від 14.07.2017 вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 27 865,86 грн.

Страхове відшкодування становить собою суму завданих страхувальнику збитків за мінусом франшизи, розмір якої встановлюється в Договорі страхування.

Пунктом 1.2.2 Договору страхування встановлено франшизу в розмірі 0,5 % від страхової суми.

21.07.2017 року на виконання умов договору страхування ПрАТ «СК «УН1КА» здійснило виплату цехового відшкодування на рахунок СТО - ТзОВ «Велет-Авто» в розмірі 26 590,86 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована. в ПрАТ СК «Галицька», згідно з полісом АК/006326339. (ліміт за шкоду майну 100 000,00 грн., франшиза 0,00 грн.), що підтверджується відомостями з Централізованої бази МТСБУ та довідкою про дорожньо-транспортну пригоду.

Позивач звертався до відповідача з заявою від 14.11.2017 року за вих. № 8366 про виплату страхового відшкодування. Однак доказів належного реагування відповідачем суду не пред"явлено.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку страхового відшкодування в розмірі 26590,86грн.

В силу ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов"язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ч.1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб"єктів господарювання (страховиків), пов"язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно з ч.2 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов"язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов"язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 Цивільного кодексу України, ст.354 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988, ч.1 ст.990 Цивільного кодексу України, страховик зобов"язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Матеріалами справи документально підтверджено факт виплати позивачем - ПРАТ "СК "Уніка" страхового відшкодування в розмірі 27865,86грн., за відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля Ford Focus д.н. АЕ 3713НО, власником якого є ОСОБА_1

Приписами ст.993 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України "Про страхування", обумовлено, що до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність особи, винної у вчиненні ДТП - ОСОБА_2, власника наземного транспортного засобу "Mercedes-Benz Sprinter" ВС2010СВ, являлась застрахованою ПРАТ "СК "Галицька", на підставі полісу обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/006326339, діючого на 07.07.2017р.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регламентується Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У відповідності до ст.3 цього Закону, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховий поліс це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (п. 1.8. ст.1 вказаного Закону).

Пунктом 12.1 ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Полісом обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/006326339 між ПРАТ "СК "Галицька" та ОСОБА_2, власника наземного транспортного засобу "Mercedes-Benz Sprinter" ВС2010СВ обумовлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 100 000,00грн., розмір франшизи - 0,00грн.

Як вказує п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів, визначає Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з приписами ч.2 ст.7 цього Закону, проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

У відповідності до ст. 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Нормою ст. 29 вказаного Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Матеріали справи містять належно засвідчену копію платіжного доручення № 030302 від 21.07.2017 та рахунку № 6167 від 14.07.2017, виставленого ТОВ "Велет Авто" , яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого майна, що є належними доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.

Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 15.04.2014 по справі №3-59гс15, яка (позиція) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судове засідання не з"явився, своїми правами, наданим йому ст.ст. 42, 46, 165, 251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином, на основі вище сказаного, стягненню в судовому порядку підлягає страхове відшкодування в розмірі 26590,86грн.

Враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 979, 988, 990, 993 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 352, 354 Господарського кодексу України, ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", вул. Саксаганського, буд. 70-А,м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" вул. Василіянок, буд. 22,м. Івано-Франківськ про стягнення страхового відшкодування в сумі 26 590 грн 86 к. задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька", вул. Василіянок, буд. 22, м. Івано-Франківськ,76018 (ідентифікаційний код 22186790) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка",вул. Саксаганського, буд. 70-А,м. Київ (ідентифікаційний код 20033533) 26590,86грн. страхового відшкодування, 1 762,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.07.2018

Суддя Шкіндер П.А.