Ухвала суду № 75363418, 17.07.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

_________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" липня 2018 р. Справа № 906/603/18.

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді: Сікорської Н.А., розглянувши заяву ЗАТ "Спіка" про забезпечення позову та доказів у справі

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Спіка"

до: 1. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

2. Потіївської сільської об'єднаної територіальної громади

про визнання незаконним Наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та визнання недійсним Акту прийому-передачі

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Спіка" звернулось з позовом до господарського суду Житомирської області про:

- визнання незаконним Наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-1139/14-18-СГ від 04 квітня 2018 року "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність" в частині передачі до комунальної власності Потіївської об'єднаної територіальної громади землі сільськогосподарського призначення площею 48.9851 га (кадастровий №1825087800:01:000:0203).

- визнання недійсним Акту прийому-передачі від 04 квітня 2018 року в частині передачі до комунальної власності Потіївської об'єднаної територіальної громади землі сільськогосподарського призначення площею 48.9851га (кадастровий №1825087800:01:000:0203).

Ухвалою від 17.07.2018 суд прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Одночасно з поданням позовної заяви, позивачем заявлено про забезпечення позову та забезпечення доказів шляхом:

- зупинення чинності Наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області№6-1139/14-18-СГ від 04 квітня 2018 року "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність" в частині передачі до комунальної власності Потіївської об'єднаної територіальної громади землі сільськогосподарського призначення 48.9851 га (кадастровий №1825087800:01:000:0203) та Акту прийому-передачі від 04 квітня 2018 року в частині передачі до комунальної власності Потіївської об'єднаної територіальної громади землі сільськогосподарського призначення 48.9851 га (кадастровий №1825087800:01:000:0203);

- заборони Потіївській СОТГ в особі будь-яких його органів, посадових осіб, працівників та представників вчиняти будь-які дії, спрямовані на укладення договорів або інших правочинів, які у подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження земельної ділянки (кадастровий №1825087800:01:000:0203);

- заборони Потіївській СОТГ в особі будь-яких його органів, посадових осіб, працівників та представників вчиняти будь-які дії по перешкоджанню ЗАТ «Спіка» у здійсненні користування земельною ділянкою (кадастровий №1825087800:01:000:0203);

- заборони органам і суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно із Законами України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про Державний земельний кадастр", вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки (кадастровий №1825087800:01:000:0203), що стосуються реєстрації прав та кадастрового номера за іншими особами в Державному земельному кадастрі в архівному шарі, крім ЗАТ «Спіка» в разі його звернення;

В порядку забезпечення доказів позивач просить:

- витребувати від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області копію Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів Потіївської сільської ради) на території Радомишльського району Житомирської області з метою ідентифікації земельної ділянки площею 48.9851 га (кадастровий №1825087800:01:000:0203) в складі земель площею 1339.2965 га загалом (Наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-1139/14-18-СГ від 04 квітня 2018 року "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність"), та 720.2607га - зокрема (п.2 Наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №48 від 04 квітня 2018 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель") як ненадану на адвокатський запит.

Заява про забезпечення позову та забезпечення доказів мотивована тим, що Потіївська СОТГ умисно вчиняє дії, направлені на унеможливлення ЗАТ "Спіка" користування земельною ділянкою шляхом подання невірних відомостей та поділ земельної ділянки.

Дослідивши заяву ЗАТ "Спіка" про забезпечення позову, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Суд зауважує, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В частині обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивачем наведено, що Потіївська СОТГ умисно вчиняє дії , направлені на унеможливлення ЗАТ "Спіка" користування земельною ділянкою шляхом подання невірних відомостей та поділ земельної ділянки.

При цьому позивачем не надано жодних доказів в підтвердження того, що відповідачі вчиняють дії, направлені на перешкоджання позивачу в користування ним земельною ділянкою, якій прийсвоєно кадастровий номер №825087800:01:000:0203. Не надано також доказів того, що відповідач вчиняє будь-які дії направлені на укладення договорів оренди спірної земельної ділянки з третіми особами.

Приписами ч. 11 ст. 137 ГПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які на змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

З огляду на викладені приписи ГПК України суд зауважує, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову щодо зупинення чинності оскаржуваного наказу та акту прийому-передачі взагалі не пов'язуються із заходами забезпечення позову, передбаченими в ч. 1.ст. 137 ШПК України та суперечать нормам ч.11 ст. 137 ГПК України, оскільки фактично є тотожними задоволенню позовних вимог позивача про визнання незаконним Наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-1139/14-18-СГ від 04 квітня 2018 року та визнання недійсним Акту прийому-передачі від 04 квітня 2018 року в частині передачі до комунальної власності Потіївської об'єднаної територіальної громади землі сільськогосподарського призначення площею 48.9851га (кадастровий №1825087800:01:000:0203).

Суд звертає увагу, що інститут забезпечення позову застосовується у випадку наявності з боку відповідача реальних дій, які свідчать про те, що рішення суду (у випадку задоволення позову), буде неможливо виконати, або утруднено його виконання. Застосування інституту забезпечення позову не може переслідувати будь яких інших цілей, зокрема, таких як, спонукання сторін до здійснення будь-яких інших дій.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Проте, позивачем до заяви не надано доказів, які б свідчили про наявність фактичних обставин, що невжиття заявлених ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в той час як відповідно до вимог чинного законодавства обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Щодо клопотання позивача про забезпечення доказів, то суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 110 ГПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Статтею 111 ГПК України визначено, що у заяві про забезпечення доказів зазначаються:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти;

4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;

5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;

6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

Заява підписується заявником або його представником. До заяви, яка подана представником заявника, має бути додано документ, що підтверджує його повноваження.

За подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Всупереч вимогам, встановленим ст. 110 ГПК України позивачем про забезпечення доказів не подано окремої заяви, не сплачено судовий збір за подання такої заяви, не наведено обставини, для доказування яких вони необхідні, не наведено обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

За таких обставин, оскільки позивачем не дотримано вимог ст.ст.110,111 ГПК України при зверненні до суду з заявою про забезпечення доказів, суд заяву позивача, викладену в тексті позовної заяви, залишає без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 110, 111, 136, 137, 140, 234 ГПК України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ЗАТ "Спіка" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Заяву ЗАТ "Спіка" про забезпечення доказів залишити без розгляду.

Ухвала господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя ОСОБА_1

Друк:

1 - в справу

2- позивачу (рек. з повід.)