Постанова № 75362958, 03.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/5557/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Козюренко Р.С.

Провадження № 22-ц/783/1200/18 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю: представника Франківського ВДВС м.Львів

ГТУЮ у Львівській області - Федоришин І.В.,

стягувача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 19 березня 2018 року у справі за поданням заступника начальника Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Лавришина М.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 19.03.2018 року подання заступника начальника Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Лавришина М.М. задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4 до виконання своїх зобов'язань за виконавчим листом Франківського районного суду м.Львова від 21.06.2016 року №2/465/687/15 про стягнення на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 606450 грн. 40 коп.

Ухвалу суду оскаржила боржник ОСОБА_4 в особі свого представника - ОСОБА_5, просить ухвалу скасувати з підстав порушення норм процесуального права та відмовити державному виконавцю у задоволенні подання.

Свої доводи апелянт обгрунтовує тим, що судом не встановлено факту ухилення боржника від виконання зобов'язань за рішенням суду, навпаки, боржник неодноразово зверталася у названий відділ ДВС та намагалася отримати реквізити рахунку, на який необхідно перераховувати кошти на погашення боргу, однак, такої інформації їй надано не було, що унеможливило виконання нею своїх зобов'язань.

В судове засідання апеляційного суду боржник ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с.74), не з'явилась і про причини своєї неявки суд не повідомила, від її представника - ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням у визначений для розгляду справи час за межами міста Львова (а.с.93), однак, жодних доказів на підтвердження цієї обставини він не подав, а тому у задоволенні такого клопотання колегією суддів було відмовлено і справу розглянуто відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутності сторони боржника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Франківського ВДВС м.Львів та стягувача в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України».

У відповідності до ст.6 цього Закону (в редакції змін, внесених Законом №1474-УІІІ від 14.07.2016 року), право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

У відповідності до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, який набрав чинності з 05.10.2016 року (далі - Закон), державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи чи керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Частиною п'ятою статті 19 цього Закону визначено, що боржник зобов'язаний: утримуватись від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати у встановленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідних обставин; своєчасно з'являтись на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до ч.1 ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення (ч.3 ст.441 ЦПК).

Питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України розглядається судом за поданням державного (приватного) виконавця і вирішується негайно без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (ч.4 ст.441 ЦПК).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є боржником у виконавчому провадженні №51645833 з примусового виконання виконавчого листа №2/465/687/15, виданого Франківським районним судом м.Львова 21.06.2016 року, про стягнення з неї на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 606450 грн. 40 коп., виконавче провадження за яким відкрито постановою державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львів від 13.07.2016 року (а.с.5, 6), про що боржника було повідомлено у встановленому законом порядку (а.с.7).

В результаті проведених державним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа, ні доходу, ні коштів на рахунках, ні майна боржника, на яке можна було б звернути стягнення для виконання судового рішення, не встановлено (а.с.19-26), боржник не подала до названого відділу ДВС відомостей про її доходи та/чи майно, на яке можна було б звернути стягнення для погашення існуючої вже тривалий час перед стягувачем заборгованості, розмір якої є значним, на виклик державного виконавця не з'являлась, жодних коштів на погашення заборгованості до моменту постановлення оскаржуваної ухвали не вносила, при цьому, як правильно вказав суд першої інстанції у своїй ухвалі, у період з моменту відкриття виконавчого провадження боржник неодноразово і на тривалий час здійснювала поїздки, в тому числі й повітряним транспортом, за межі України (а.с.29-30, 35-37), з чого слідує, що боржник мала матеріальну можливість для цього, однак, не мала наміру повертати стягувачу грошові кошти за виконавчим листом, відтак, свідомо ухилялась від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням суду, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення подання державного виконавця.

При цьому, колегія суддів не враховує доводи апеляційної скарги про звернення боржника до Франківського ВДВС м.Львів для отримання інформації про реквізити рахунку відділу, на який необхідно було сплачувати кошти на погашення заборгованості за виконавчим листом, оскільки такі заяви боржник подавала у названий відділ вже після звернення державного виконавця до суду з поданням про обмеження її у праві виїзду за межі України та постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції (а.с.52, 53, 55, 89). До того, її заяви (скарги) стосувались неправомірного накладення державним виконавцем арешту на її рахунки в банках (а.с.18).

Посилання апелянта на часткове погашення заборгованості не може слугувати підтвердженням своєчасного та повного виконання боржником рішення суду, оскільки боржником було внесено лише 4000 грн. і, до того ж, вже після постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України (а.с.91, 92).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення подання державного виконавця, при розгляді якого судом не допущено порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 19 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 13 липня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.