Рішення № 75362701, 25.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2018 року 15:35 № 826/3966/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. за участі секретаря судового засідання Шевченко М.В.

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

За позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ»до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі по тексту - позивач, ДПМТЗЗТ України «Укрзалізничпостач») звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 02.12.2016 року №№0008181401, 0008161401, 0008141401.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на необґрунтованість доводів контролюючого органу, викладених в акті перевірки, щодо порушення позивачем норм ПК України при визначенні суми податку на додану вартість в перевіряємому періоді.

Представник відповідача проти позову заперечує, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що під час проведення контрольного заходу було встановлено господарські взаємовідносини позивача з контрагентами, які носять безтоварний характер, внаслідок чого оскаржувані ППР є цілком правомірними, обґрунтованими та такими, що скасуванню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено планову виїзну перевірку ДП «Укрзалізничпостач» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої склав акт від 16 листопада 2016 року № 1879/28-10-14-01/19014832.

На підставі вказаного акту перевірки були складені податкові повідомлення-рішення від 02 грудня 2016 року:

- 0008141401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 28 020 340,50 грн;

- 0008161401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2015 в загальному розмірі 334 571 грн;

- 0008181401, яким до позивача за затримку на 1 календарний день сплати/несплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф в сумі 221 025 грн.

Передумовою прийняття вказаних оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в п.3.1.2 акту перевірки про відсутність фактичного отримання ДП «Укрзалізничпостач» товарів від ТОВ «НВП «Локомотив», ТОВ «Євроінвестстрой», ТОВ «ТК «Славенергопром», ТОВ «ПЕБК «Енергетик» та ТОВ «Югтранском».

Зокрема, підставою для нарахування ДП «Укрзалізничпостач» податкових зобов'язань з податку на додану вартість, стало те, що під час проведення перевірки та дослідження інформації про контрагентів позивача були виявлені ознаки, які ставлять під сумнів фактичне здійснення господарських операцій із позивачем.

В частині ППР №0008181401, контролюючий орган посилається виключно на затримку позивачем на 1 календарний день сплати/несплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф в сумі 221 025 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, ДП «Укрзалізничпостач» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «НВП «Локомотив» був укладений договір поставки № ЦПХ-05-02613-01 від 14 березня 2013 року. Згідно умов вказаного договору позивач придбав вузли та деталі до локомотивів залізничних, трамвайних та рухомого складу (запасні частини до пасажирських вагонів).

В акті перевірки від 16 листопада 2016 року № 1879/28-10-14-01/19014832 зазначено, що основний вид діяльності ТОВ «НВП «Локомотив» - оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, чисельність працюючих станом на І квартал 2014 року - 14 осіб, балансова вартість запасів - 2486 грн. Підприємство визнане банкрутом з 27 січня 2016 року. Власного транспорту підприємство не має.

Також в акті перевірки зазначено, що автомобільним перевізником, який здійснював поставку товару згідно з договором поставки № ЦПХ-05-02613-01 від 14 березня 2013 року, було ТОВ «НВП «Квазар Комплекс», водій ОСОБА_3 Відповідач посилається на пояснення ОСОБА_3 від 18 серпня 2014 року, згідно яких він здійснював перевезення товару на склад ДП «Укрзалізничпостач» у м. Фастові, проте не від ТОВ «НВП «Локомотив».

Крім того, відповідач посилається на те, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних товар, який ТОВ «НВП «Локомотив» поставляв позивачу, був придбаний у ТОВ «БАСКОР-1». Разом з тим, ТОВ «БАСКОР-1» не придбавало такої продукції в інших постачальників починаючи з січня 2014 року.

З огляду на викладені обставини відповідач дійшов висновку, що фактичне здійснення господарської операції між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «НВП «Локомотив» не підтверджене.

Надаючи оцінку зазначеним доводам податкового органу, суд враховує, що відповідач заперечує поставку товарів від ТОВ «НВП «Локомотив», здійснену 12 та 27 березня 2014 року. Разом з тим, ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» забезпечував перевезення лише однієї із зазначених партій - 27 березня 2014 року.

Також відповідач не надав суду копію пояснень ОСОБА_3 від 18 серпня 2014 року, посилання на які міститься в акті перевірки від 16 листопада 2016 року № 1879/28-10-14-01/19014832.

Крім того, суд враховує, що фактичне перевезення товару автопідприємством ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» (водій ОСОБА_3) саме від ТОВ «НВП «Локомотив» до ДП «Укрзалізничпостач» підтверджується товарно-транспортною накладною від 27 березня 2014 року № 27/02, копія якої приєднана до матеріалів справи.

Натомість пояснення ОСОБА_3 від 18 серпня 2014 року суд сприймає критично. По-перше, вони по формі не відповідають поняттю доказів (ст. 72 КАС України). По-друге, навіть і оформлені належним чином, не підтверджують обставин, наведених в акті, оскільки були надані через 5 місяців після здійснення поставки. При цьому пояснення, не відповідають письмовим доказам, які приєднані до матеріалів справи, а причини їх суперечностей не з'ясовані при чому, належним чином оформлені письмові документи безпідставно не прийняті до уваги.

Посилання податкового органу на те, що ТОВ «БАСКОР-1» у період з січня по березень 2014 року не придбавало в інших постачальників товар, який був реалізований ТОВ «НВП «Локомотив» також є необґрунтованими, адже згідно з паспортом якості № 16 від 26 березня 2014 року, сертифікатом відповідності № UA1.033.0240673-13 та декларації постачальника про відповідність від 03 березня 2014 року ТОВ «БАСКОР-1» є виробником товару, а не посередником у його постачанні.

На підтвердження фактичного отримання товару від ТОВ «НВП «Локомотив» позивач надав суду копії актів підтвердження прийому товару по кількості від 12 березня 2014 року № ЗЧВ14-19 та від 27 березня 2014 року № ЗЧВ14-24, наказів на оприбуткування матеріальних цінностей від 12 березня 2014 року № ЗЧВ14-22 та 27 березня 2014 року № ЗЧВ14-27, рахунків на оплату від 12 березня 2014 року № 38 та від 27 березня 2014 року № 65, видаткових накладних від 12 березня 2014 року № 36, податкових накладних від 12 березня 2014 року та від 27 березня 2014 року.

Також позивач надав суду копії видаткових накладних на підтвердження передачі товару, придбаного у ТОВ «НВП «Локомотив» до Служби МТЗ Донецької залізниці, Служби МТЗ Придніпровської залізниці, Служби МТП Одеської залізниці, Служби МТЗ Львівської залізниці, Служби МТЗ Південної залізниці, Служби МТЗ Південно-Західної залізниці.

Між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «Євроінвестстрой» були укладені договори поставки № ЦПХ-02-00313-01 від 05 лютого 2013 року, № ЦПХ-02-02313-01 від 05 серпня 2013 року, № ЦПХ-06-01413-01 від 02 липня 2013 року, № ЦПХ-05-01514-01 від 06 лютого 2014 року. Згідно умов вказаного договору позивач придбав дріт сталевий зварювальний марки Св-08ХМ; частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення і арматура та їх частини; механічне устаткування для керування рухом; лампи розжарювальні та газорозрядні; лампи дугові (лампи електричні).

Висновок податкового органу щодо безтоварності зазначених операцій ґрунтується на тлумаченні листа ТОВ «Євроінвестстрой» від 11 червня 2014 року № 1106-1 в частині повідомлення про те, що первинні та бухгалтерські документи за період з 01 січня 2011 року по 01 березня 2014 року були вилучені прокуратурою АР Крим, у зв'язку з чим немає можливості співставити дані податкової звітності із первинними документами. Також, за поясненнями представника відповідача було здійснено аналіз діяльності юридичних осіб, які залучалися до перевезення товару та були постачальниками ТОВ «Євроінвестстрой».

Разом з тим, самі по собі зазначені доводи відповідача не є самостійними та достатніми підставами для висновку про те, що операції між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «Євроінвестстрой» не здійснювалися. Фактичне здійснення поставок у даному випадку необхідно перевірити на підставі первинних документів, що перебувають у розпорядженні позивача та були надані до перевірки, а також до суду. Аналіз, на який посилається відповідач, як самостійний доказ взагалі відсутній, та до матеріалів справи не долучався.

На підтвердження фактичного отримання товару від ТОВ «Євроінвестстрой» позивач надав суду копії специфікацій, рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, сповіщень зі складу товарно-матеріального забезпечення, сертифікатів відповідності.

Між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «ПЕБК «Енергетик» були укладені договори поставки № ЦПХ-01-02314-01 від 17 червня 2014 року та № ЦПХ-01-03513-01 від 30 квітня 2013 року. Згідно умов вказаних договорів позивач придбав частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматура і їх частини; механічне устаткування для керування рухом (запасні частини до тепловозів серії 2ТЕ116, 2М62, 2ТЕ10).

В акті перевірки від 16 листопада 2016 року № 1879/28-10-14-01/19014832 зазначено, що основний вид діяльності ТОВ «ПЕБК «Енергетик» є електромонтажні роботи, чисельність працюючих станом на І квартал 2014 року - 5 осіб, балансова вартість запасів - 165650 грн. 00 коп. Посилання на те, що зазначена матеріальна база та трудові ресурси є недостатніми для здійснення операції, обумовленої договором № ЦПХ-01-02314-01 від 17 червня 2014 року, в акті перевірки відсутні.

Також в акті перевірки зазначено, що ТОВ «ПЕБК «Енергетик» придбало товар, який був предметом поставки, у ТОВ «Преміум Трейд». У свою чергу ТОВ «Преміум Трейд» у січні-лютому 2014 року згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних виписувало податкові накладні на інший товар. З яких підстав позивач заперечує фактичне здійснення господарських операцій, які мали місце у 2013 році, в акті перевірки не зазначено.

Надаючи оцінку зазначеним доводам податкового органу, суд виходить з того, що ТОВ «Преміум Трейд» могло придбати відповідний товар в інші податкові періоди, ніж січень та лютий 2014 року. Крім того, предметом перевірки є фактичне здійснення поставки від ТОВ «ПЕБК «Енергетик» до ДП «Укрзалізничпостач». Натомість правовідносини між ТОВ «ПЕБК «Енергетик» та ТОВ «Преміум Трейд» не підлягають аналізу під розгляду та вирішення даної справи.

На підтвердження фактичного отримання товару від ТОВ «ПЕБК «Енергетик» позивач надав суду копії рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних.

Додатково ДП «Укрзалізничпостач» надало суду копії сертифікатів відповідності, паспорту якості від 12 березня 2013 року, свідоцтва про отримання продукції.

Також позивач надав суду копії видаткових накладних на підтвердження передачі товару, придбаного у ТОВ «ПЕБК «Енергетик» до Служби МТЗ Південно-Західної залізниці, Служби МТЗ Придніпровської залізниці, Служби МТЗ Донецької залізниці, Служби МТЗ Львівської залізниці, Служби МТЗ Південної залізниці, Служби МТП Одеської залізниці.

Між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «Югтранском» був укладений договір поставки № ЦПХ-06-00413-01 від 19 квітня 2013 року. Відповідно до умов вказаного договору позивач придбав інструменти та інше (тангенціальну пластину для обточки колісних пар та сплави).

Згідно з актом перевірки від 16 листопада 2016 року № 1879/28-10-14-01/19014832 основним видом діяльності ТОВ «Югтранском» є оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, чисельність працюючих у січні 2014 року - 1 особа.

Також в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Югтранском» придбало товар, який був предметом поставки, у ТОВ «Євроінвестстрой». Натомість зазначений контрагент у січні 2014 року згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних не придбавав такий товар.

Щодо аналогічних доводів податкового органу суд зазначає, що підприємство могло придбати відповідний товар в інші податкові періоди, ніж січень 2014 року. Правовідносини між ТОВ «Югтранском» та ТОВ «Євроінвестстрой», тобто іншим контрагентом ніж позивач у справі, не підлягають аналізу під час розгляду та вирішення даної справи.

На підтвердження фактичного отримання товару від ТОВ «Югтранском» позивач надав суду копії специфікацій № 1 та № 2 від 19 квітня 2013 року, рахунку від 29 січня 2014 року № 1, накладної від 29 січня 2014 року № 1, податкову накладну від 29 січня 2014 року. Також позивач надав суду копії сповіщень оптових матеріальних складів Донецької та Одеської залізниць.

Крім того ДП «Укрзалізничпостач» надало копії сертифікату (паспорту) якості, декларації про відповідність з додатком, технічні характеристики.

Між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «ТК «Славенергопром» був укладений договір поставки № ЦПХ-07-01214-01 від 07 серпня 2014 року. Згідно умов вказаного договору позивач придбав устаткування електричне (ізолятор полімерний стрижньовий, ізолятор прохідний полімерний).

Згідно з актом перевірки від 16 листопада 2016 року № 1879/28-10-14-01/19014832 ТОВ «ТК «Славенергопром» протягом серпня-жовтня 2014 року не придбавало товар, який був предметом поставки позивачу.

На підтвердження фактичного отримання товару від ТОВ «ТК «Славенергопром» позивач надав суду копії рахунків-фактур, актів прийому-передачі продукції, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

Також позивач надав суду копії сертифікатів відповідності, паспорт, інструкцію з експлуатації.

Дослідивши зазначені письмові докази у сукупності з доводами податкового органу, викладеними в акті перевірки від 16 листопада 2016 року № 1879/28-10-14-01/19014832, суд прийшов до висновку про те, що вони підтверджують фактичне здійснення господарських операцій ДП «Укрзалізничпостач» із контрагентами-постачальниками.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в наданих до перевірки документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, контролюючий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача та третіми особами, з якими позивач безпосередньо у взаємовідносин не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до кладу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних та видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування показників податкової звітності, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності на підставі зазначених вище досліджених судом господарських операцій.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення №№ 0008141401, 0008161401 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення 0008181401, яким до позивача за затримку на 1 календарний день сплати/несплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф в сумі 221 025 грн, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

В Акті зазначено (сторінки 116-117), що ДП «Укрзалізничпостач» в порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України несвоєчасно сплачено зобов'язання з податку на додану вартість, визначені податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2015 року № 9153669890 від 20.07.2015, з урахуванням уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за червень 2015 № 9161206661 від 30.07.2015 в сумі 2 210 254,90 грн.

Суд не погоджується з обґрунтованістю вказаних доводів контролюючого органу, враховуючи наступне.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків самостійно сплачує суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подачі декларації.

Так, ДП «Укрзалізничпостач» подано декларацію 20.07.2015 року та, у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства, сплачено податкові зобов'язання 30.07.2015 року, що не перевищує термін сплати, обумовлений пунктом 57.1 статті 57 ПКУ.

Копію платіжного доручення від 30.07.2015 з зазначенням дати виконання платежу банком, роздрукованої електронної виписки та копію банківської виписки долучено позивачем до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, висновки, викладені Відповідачем на сторінках 116-117 Акту є безпідставними та такими, що спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 02.12.2016 № 0008181401 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків від 02.12.2016 №№0008181401, 0008161401, 0008141401.

Присудити на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ» (03049, м.Київ, пр-т.Повітрофлотський, 11/15, код ЄДРПОУ 19014832) здійснений ним судовий збір у розмірі 428 639,06 грн за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 11 Г, код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено 12.07.2018

Суддя Р.О. Арсірій