Рішення № 75362673, 17.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2018 року № 826/7054/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (далі - Солом'янська РДА у м. Києві) та з урахуванням заяви про зміну предмету та підстав позову остаточно просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Солом'янської РДА у м. Києві від 03 березня 2018 року № 149 «Про прийняття громадян на квартирний облік для надання жилого приміщення, внесення змін до облікових справ та зняття з квартирного обліку» в частині відмови йому у забезпеченні житлом та зобов'язати відповідача поставити ОСОБА_1 на квартирний облік за списком позачерговиків, як особу, яка потребує отримання житла на пільгових умовах (учасник антитерористичної операції, інвалід війни другої групи).

Позов обґрунтовано тим, що 05 лютого 2018 року позивач звернувся до Солом'янської РДА у м. Києві із заявою про зарахування до квартирного обліку за місцем реєстрації, як особа, що потребує забезпечення житлом, проте розпорядженням від 03 березня 2018 року було відмовлено у зарахуванні на квартоблік на підставі пунктів 13,15,17 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради УРСР Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470.

Позивач вважає зазначене розпорядження в частині, що його стосується протиправним, оскільки штучно своїх житлових умов не погіршував, є особою з другою групою інвалідності, тобто особою, яка має першочергове право на отримання житла, учасником АТО, проживає в однокімнатній квартирі свого друга - ОСОБА_3 та свого власного житла не має, у зв'язку з чим вважає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови йому у прийнятті на квартирний облік.

Ухвалою суду від 30 травня 2018 року відкрито провадження у справі, визначено провадити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву з наданням відповідних доказів.

18 червня 2018 року відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що до 01 лютого 2018 року позивач був зареєстрований у двокімнатній квартирі у м. Києві, житловою площею 42 кв.м., у якій на час розгляду справи зареєстрована лише його матір, тому, виходячи з розміру житлової площі позивач вважається таким, що забезпечений житлом, проте з 01 лютого 2018 року зареєструвався в іншу однокімнатну квартиру у м. Києві, де крім нього зареєстровано ще 79 осіб (родинні відносини не встановлені), у зв'язку з чим встановлені обставини свідчили про вчинення позивачем дій, спрямованих на штучне погіршення житлових умов, у зв'язку з чим і було прийнято оскаржуване розпорядження.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянами, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону (стаття 47 Конституції України).

Згідно статті 31 Житлового кодексу УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування житлового приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило у вигляді окремої квартири на сім'ю.

Статтею 39 Житлового кодексу УРСР передбачено, що громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної у місті, селищної, сільської ради народних депутатів за участі громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.

Відповідно до статті 34 Житлового кодексу УРСР та підпункту 1 пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради УРСР Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила №470) потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановленому Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою профспілок.

Підпунктом 3 цього пункту Правил №470 передбачено, що особи , які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї можуть бути віднесені до переліку потребуючих поліпшення житлових умов громадян.

Згідно пункту 15 Правил №470 на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані к даному населеному пункті. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і прописані у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків).

Як зазначає у позові позивач, саме на підставі пунктів 13 та 15 Правил № 470 він звернувся до відповідача із заявою про зарахування до квартирного обліку.

Крім того, у позові позивач посилається також на пункт 14 Правил №470, відповідно до якого тими, що потребують поліпшення житлових умов, визначаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах, особи, які належать до інвалідів війни; особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної праці, особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» усіх трьох ступенів; учасники бойових дій та учасники війни; працівники, які тривалий час сумлінно пропрацювали на одному підприємстві, в установі, організації.

При цьому, позивач стверджує, що відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підпадає під категорію осіб, які потребують поліпшення житлових умов та першочергового одержання житла як учасник бойових дій, ветеран війни - інвалід війни другої групи, а також особа, яка хворіє на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, а також особа, яка брала участь у бойових операціях, інвалід другої групи з числа військовослужбовців.

Суд у цьому зв'язку зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи копії заяви від 05 лютого 2018 року про зарахування до квартирного обліку як особи, що потребує поліпшення житлових умов, через що суд позбавлений можливості встановити з якої саме з перерахованих вище підстав позивач звернувся до Солом'янської РДА у м. Києві та які саме документи додав до свого звернення.

За статтею 46 ЖК громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Частиною першою цієї статті визначено перелік осіб, яким жилі приміщення надаються поза чергою:

- інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них інвалідам першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків;

- громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання;

- особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;

- дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім'ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, у разі неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення;

- дітям-інвалідам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім'ях піклувальників, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, у разі якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя;

- сім'ям, які мають п'ятьох і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей;

- особам, обраним на виборну посаду, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість;

- членам сім'ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов'язків у Верховній Раді України на постійній основі;

- працівникам протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання на туберкульоз.

Згідно з частиною другою зазначеної статті поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Разом з тим розпорядженням № 149 від 03 березня 2018 року Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація відмовила позивачу у прийнятті на квартирний облік, посилаючись у тому числі на пункт 17 Правил №470, відповідно до якого громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом обміну займаного жилого приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку), квартири, а також громадяни, у яких потреба в поліпшенні житлових умов виникла внаслідок вилучення жилого приміщення, використовуваного для одержання нетрудових доходів, не беруться на квартирний облік протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов.

Як зазначає у відзиві відповідач, згідно пунктів 2 та 5 постанови виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів і Президії Київської міської ради профспілок від 30 квітня 1991 року №234 встановлено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які мають житлову площу до 7,5 кв.м. Середній рівень забезпеченості громадян у місті Києві жилою площею встановлено у розмірі 9 кв.м. на одну особу.

При цьому, як встановлено судом до 01 лютого 2018 року позивач був зареєстрований у двокімнатній приватизованій квартирі АДРЕСА_1, у якій на час прийняття оскаржуваного розпорядження була зареєстрована лише його матір.

Відповідно до наданого витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва позивач з 01 лютого 2018 року зареєстрований в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1, жилою площею 15,6 кв.м., у якій крім нього за інформацією відповідача проживають ще 79 осіб, родинні відносини позивача з якими не встановлено.

Як зазначає позивач у позові, власником зазначеного житла є його знайомий ОСОБА_3, який, підтримуючи позивача, надав йому можливість зареєструватися та проживати в даній квартирі. За попереднім місцем реєстрації - АДРЕСА_1 позивач проживав разом з батьками, з якими посварився та розірвав стосунки, у зв'язку чим був вимушений знятися з реєстрації та шукати інше житло.

Отже, враховуючи те, що позивач самостійно та свідомо знявся з реєстрації у двокімнатній квартирі, площа якої відповідає передбаченим нормам по місту Києву на одну особу, у зв'язку з чим вважався таким, що забезпечений житлом, а після 01 лютого 2018 року зареєструвався в іншій квартирі, значно меншої площі, погіршивши свої житлові умови, відповідачем відмовлено йому у зарахуванні на квартирний облік, розцінивши такі дії як штучні.

Зазначені твердження відповідача позивачем не спростовані, не надано суду достатніх та переконливих доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує адміністративний позов.

За таких обставин суд не вбачає протиправності та підстав для скасування оскаржуваного розпорядження відповідача від 03 березня 2018 року в частині, що стосується позивача.

При вирішенні справи суд також враховує приписи частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ «Бочан проти України» (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, «Волошин проти України», заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, «Чуйкіна проти України», заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.

У цьому зв'язку з суд вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб'єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову. Позивачем при зверненні до суду судовий збір не сплачувався, оскільки він звільнений від такої сплати в силу положень закону, тому підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження - відмовити.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, тел. НОМЕР_2, інші засоби зв'язку відсутні.

Відповідач: Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація, адреса: 03020, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 41, код 37378937, тел. +38(044)2262088, e-mail: zagal@solor.gov.ua.

Суддя В.І. Келеберда