Ухвала суду № 75362637, 18.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

18 липня 2018 року місто Київ№ 826/4119/18Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., здійснюючи в порядку загального позовного провадження підготовче засідання в адміністративній справі

за позовом громадянина республіки Ємен ОСОБА_4 до третя особа про Державної міграційної служби України управління Державної міграційної служби України в Полтавській області визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, за участі:

позивача - Ємен ОСОБА_4,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Яроменка А.М.,

ВСТАНОВИВ:

Громадянин республіки Ємен ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної міграційної служби України, за участю третьої особи - управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 30.11.2017 №470-17 про відмову у визнанні громадянина республіки Ємен ОСОБА_4 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов'язання Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина республіки Ємен ОСОБА_4 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з позовною заявою було подано клопотання про поновлення строку подачі адміністративного позову, де зазначено, що позивач не володіє ані українською, ані російською мовами для ознайомлення із законодавством України щодо його прав, а тому позивач об'єктивно не мав можливості звернутися до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №826/4119/18, призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні та зазначено, що клопотання щодо поновлення строку подачі адміністративного позову буде розглянуто судом в попередньому судовому засіданні.

Так, у судовому засідання в обґрунтування строків звернення до суду представником позивачем було зазначено, що позивач не був обізнаний зі строками звернення до суду та процедурою оскарження рішення Державної міграційної служби України в судовому порядку.

Представник відповідача, в свою чергу зазначив, що вважає вказане клопотання необґрунтованим, оскільки відмова про надання статусу біженця позивачеві була йому вручена під підпис, при отриманні такої відмови позивача було ознайомлено з його правами та обов'язками, крім того, позивач з 2011 року перебуває на території України та до 2017 навчався у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка та достатньо володіє українською та російською мовами.

Відповідно до частини першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи зі змісту наведених норм, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується з днем, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної міграційної служби України від 30.11.2017 №470-17 та зобов'язання вчинити певні дії - 13.03.2018, при цьому з рішенням від 30.11.2017 позивач був ознайомлений ще 14.12.2017, про що свідчить підпис в журналі видачі повідомлень, копія якого наявна в матеріалах справи.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до статті 10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового та тимчасового захисту», особа, якій відмовлено в визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення може оскаржити відповідне рішення уповноваженого органу до суду, проте, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду після сплину трьох місяців з дня отримання відповідного повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, у своєму клопотанні про поновлення строків звернення до суду позивачем зазначено, що він не володіє ані українською, ані російською мовами для ознайомлення із законодавством України щодо його прав, а тому позивач об'єктивної не мав можливості звернутися до суду, також позивач посилався на відсутність коштів.

Проте, суд розцінює критично зазначені посилання позивача щодо не володіння українською чи російською мовами, як обґрунтування строків звернення до суду, оскільки з матеріалів справи вбачається протилежне.

Так, у графі 1.17.1 матеріалів справи ОСОБА_4, позивачем власноруч під підпис зазначено, що він володіє українською, російською та арабською мовами.

Крім того, в заяві позивача від 06.09.2017, останній просить всі процедурні заходи, пов'язані з розглядом його справи про надання статусу біженця, проводити російською мовою, так як він (позивач) вільно володіє (говорить, читає, пише) російською мовою та не потребує допомоги перекладача.

Суд зазначає, що позивач не спростовував твердження відповідача, щодо його обізнаності зі своїми правами та знанням мови, а також твердження щодо того, що позивач мав можливість звернутись до суду вчасно.

Згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючі пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

З огляду на вказане, дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції є справа "Gradescolo S.R.L. проти Молдови".

У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд.

Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15.02.2018 по справі №800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

Суд наголошує на тому, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами, при цьому, необхідно зазначити, що поновлення процесуальних строків на оскарження судових рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин

Відтак, беручи до уваги наведене вище, проаналізувавши усні та письмові доводи сторін щодо поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом громадянина республіки Ємен ОСОБА_4 суд дійшов висновку, що позивачем не наведено суду обґрунтованих доводів в підтвердження поважності пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом, а саме існування обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, при цьому, посилання позивача, зазначені письмовому клопотанні та проголошені під час попереднього розгляду справи в судовому засіданні, спростовуються наявними матеріалами справи.

Керуючись статтями 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропущення строку звернення до суду і позовом в адміністративній справі №826/4119/18.

Позовну заяву громадянина Республіки Ємен ОСОБА_4 в адміністративній справі №826/4119/18 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.