Рішення № 75362567, 12.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 липня 2018 року №826/1929/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., здійснюючи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін відкритий судовий розгляд адміністративної справи

за позовомПублічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до проГоловного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області Державної фіскальної служби України визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити діїз підставприйняття невмотивованого рішення про сплату боргу (недоїмки) за участю:

представника відповідачів: Філімончук І.М.,

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 липня 2018 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Державної фіскальної служби України, у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 06.11.2017 №Ю-5748-17 про сплату боргу (недоїмки);

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 28.12.2017 №31860/6/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг було застосовано до позивача ряд постанов щодо застосування додаткових щодобових відрахувань з поточного рахунку, що призвело до виникнення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам, що в свою чергу потягло за собою затримку у сплаті позивачем єдиного соціального внеску та, відповідно, притягнення його до відповідальності за несвоєчасну сплату внеску, яке виразилось у прийнятті оскаржуваної вимоги.

Позивач у судове засідання 12.07.2018 не з'явився, проте неявка позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті (частина перша статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач проти позову заперечив з огляду на правомірність податкової вимоги про сплату боргу від 06.11.2017 №Ю-5748-17 та наголосив, що згідно з приписами частини дванадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області було винесено податкову вимогу від 06.11.2017 №Ю-5748-17 відокремленому структурному підрозділу публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" Монастирищенському району електричних мереж за несплату єдиного внеску.

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" не погоджуючись з податковою вимогою від 06.11.2017 №Ю-5748-17 звернулось зі скаргою до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28.12.2017 №31860/6/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги вимогу про сплату боргу від 06.11.2017 №Ю-5748-17 залишено без змін, а скаргу публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" - без задоволення.

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" не погоджуючись із вимогою від 06.11.2017 №Ю-5748-17 та рішенням про результати розгляду скарги від 28.12.2017 №31860/6/99-99-11-02-02-25, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Згідно з частиною десятою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пунктів 1 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.15 за №508/26953) (далі - Інструкція №449), за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Частиною одинадцятою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята зазначеної статті).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" органи доходів і зборів мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), зокрема, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (пункт 6 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії облікової картки платника податків публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", та не заперечувалось позивачем під час розгляду справи, станом на 31.10.2017 за платником податку обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 129 843, 71 грн.

Разом з тим, позивач наголошує на протиправності вимоги від 06.11.2017 №Ю-5748-17 та рішення від 28.12.2017 №31860/6/99-99-11-02-02-25 з огляду на те, що контролюючим органом не було враховано ряд постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг щодо застосування додаткових щодобових відрахувань з поточного рахунку, що і унеможливило сплату єдиного внеску.

Проте, вказані доводи позивача, як підставу для скасування податкової вимоги суд не бере до уваги, адже позивач відповідно до чинного законодавства є платником єдиного внеску, на якого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, при цьому, будь-які виключення щодо своєчасної сплати єдиного внеску в Законі відсутні.

Також, суд звертає увагу, що згідно з приписами частини дванадцятої статті 9 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

З огляду на наведені приписи, суд наголошує, що в даному випадку сплата позивачем єдиного внеску мала пріоритет над відрахуванням коштів відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, що є додатковою підставою вважати доводи позивача необґрунтованими.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що контролюючим органом правомірно було винесено вимогу про сплату боргу від 06.11.2017 №Ю-5748-17, зворотнього позивачем під час розгляду адміністративної справи не доведено, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування зазначеної вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимоги від 06.11.2017 №Ю-5748-17, як наслідок, рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 28.12.2017 №31860/6/99-99-11-02-02-25 також є правомірним та не підлягає скасування, оскільки єдиною підставою для визнання його протиправним були посилання позивача на протиправність спірної вимоги.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 17.07.2018.

Суддя Літвінова А.В.