Рішення № 75361577, 16.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №813/1294/18

16 липня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Василько А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Гавриляка Р.А..

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (далі- ОСОБА_3., позивач) до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3, в якій позивач просить:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №819-13 від 31.03.2017 року, №820-13 від 31.03.2017 року, 821-13 від 31.03.2017 року, №822-13 від 31.03.2017 року, №823-13 від 31.03.2017 року, №825-13 від 31.03.2017 року, №826-13 від 31.03.2017 року, №827-13 від 31.03.2017 року, №828-13 від 31.03.2017 року, №829-13 від 31.03.2017 року, №831-13 від 31.03.2017 року, №833-13 від 31.03.2017 року, №834-13 від 31.03.2017 року, №835-13 від 31.03.2017 року, №836-13 від 31.03.2017 року, №837-13 від 31.03.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що стягнення з нього суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки не відповідає положенням Податкового кодексу України. Податковим органом невірно встановлено ставку оподаткування відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, не враховано та не визначено цільове призначення нежитлових приміщень (будівель) розташованих за адресою: АДРЕСА_1 власником яких є позивач. Вважає, що нежитлові приміщення, які перебувають у власності позивача є будівлями промисловості, а тому не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою від 12.04.2018 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 10-денний термін з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали. Позивач усунув недоліки 24.04.2018 року.

Ухвалою від 25.04.2018 року відкрито провадження та призначено підготовче засідання у справі на 17.05.2018 року.

17.05.2018 підготовче засіданні відкладено на 12.06.2018.

12.06.2018 року протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12.07.2018.

12.07.2018 у судовому засідання оголошено перерву до 16.07.2018.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на ОСОБА_3 зареєстровані нежитлові приміщення, за адресою: АДРЕСА_1. Позивач є власником об'єктів оподаткування, а відтак Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, стверджує, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що нежитлові будівлі, щодо яких винесено податкові повідомлення-рішення належить до категорії промислових чи виробничих.

Представником позивача подано відповідь на відзив відповідача від 12.06.2018 року. Зазначає, що будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) власником яких є позивач, відповідно до правовстановлюючих документів, що враховують вимоги ДК 018-200, не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 30.05.2011, укладених між ВАТ «Науково-дослідний інститут «Синтез» з дослідним заводом та позивачем, є власником нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 а саме: будівлі водонасосної станції (корпус №33) загальною площею 121,2 кв.м., механічної майстерні (корпус №47) загальною площею 452,00 кв. м., будівлі корпусу № 1 (лабораторний) загальною площею 2855,3 кв.м., будівлі котельні загальною площею 1258,1 кв.м., будівлі контори № 2 (корпус № 44) загальною площею 131,6 кв.м., будівлі корпусу № 93 загальною площею 4139,00 кв.м., будівлі корпусу № 85 загальною площею 3800,8 кв.м., будівлі корпусу № 41 загальною площею 191,3 кв.м., будівлі газорозподільного пункту загальною площею 19,9 кв.м., будівлі прохідної загальною площею 26,4 кв.м., будівлі контори №1 (корпус № 30) загальною площею 151,4 кв.м., будівлі лабораторного корпусу №75 загальною площею 1800,8 кв.м., будівлі установки № 15 (корпус 10) загальною площею 591,8 кв.м., будівлі окислювального піролізу (корпус № 20) загальною площею 163,6 кв.м., будівлі трансформаторної електропідстанції загальною площею 99,00 кв.м.

31.03.2017 року ГУ ДФС у Львівській області самостійно визначило позивачу суму грошових зобов'язань за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та прийняло податкові повідомлення-рішення, якими визначило йому податкове зобов'язання за 2016 рік у розмірі 153444,57 грн., а саме: №819-13 від 31.03.2017 року, №820-13 від 31.03.2017 року, 821-13 від 31.03.2017 року, №822-13 від 31.03.2017 року, №823-13 від 31.03.2017 року, №825-13 від 31.03.2017 року, №826-13 від 31.03.2017 року, №827-13 від 31.03.2017 року, №828-13 від 31.03.2017 року, №829-13 від 31.03.2017 року, №831-13 від 31.03.2017 року, №833-13 від 31.03.2017 року, №834-13 від 31.03.2017 року, №835-13 від 31.03.2017 року, №836-13 від 31.03.2017 року, №837-13 від 31.03.2017 року.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII (далі - Закон щодо реформи) було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником комплексу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, а саме, будівля водонасосної станції (корпус № 33), мех. майстерня - корпус № 47, будівля корпусу № 1 (лабораторний), будівля котельні, будівля контори № 2 (корпус №44), будівля корпусу № 93, будівля корпусу № 85, будівля корпусу № 41, будівля газорозподільного пункту, Будівля прохідної, Будівля контори № 1 /корпус № 30, Будівля лабораторного корпусу № 75, Будівля установки № 15 (корпус 10), Будівля окислювального піролізу (корпус № 20), будівля - трансформаторної електропідстанції тобто за призначенням це будівлі промисловості. (що підтверджується долученими Позивачем копіями технічних паспортів).

Вищевказане підтверджуються копіями договорів купівлі-продажу від 30 травня 2011 року укладених між ВАТ "Науково-дослідний інститут "Синтез" з дослідним заводом та позивачем, свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, копіями витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, приєднаними до матеріалів справи.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основі види діяльності ВАТ БНДІ «Синтез»: код КВЕД 24.66.0 Виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей; код КВЕД 24.42.0 Виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Відповідно до ДК 018-200 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські маданчики.

Таким чином, будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи. Складські приміщення промислових підприємств) відповідно до правовстановлюючих документів, що враховують вимоги ДК 018-200, не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідач не подав доказів приналежності приміщень позивача до переліку об'єктів, які є об'єктом оподаткування.

Суд звертає увагу, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 року у справі №813/3803/16 за позовом ОСОБА_3 до Дрогобицька ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області в особі Трускавецького відділення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2017 року та постановою Верховного суду від 10.04.2018 року вже було встановлено, що належне позивачу майно за яким визначено суму податку згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень відноситься до будівель промисловості, а відтак не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що належне позивачу нерухоме майно відноситься до будівель промисловості, а тому в силу пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У спірних правовідносин відповідач діяв не у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими суб'єктом владних повноважень.

Позов слід задоволити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №819-13 від 31.03.2017 року, №820-13 від 31.03.2017 року, 821-13 від 31.03.2017 року, №822-13 від 31.03.2017 року, №823-13 від 31.03.2017 року, №825-13 від 31.03.2017 року, №826-13 від 31.03.2017 року, №827-13 від 31.03.2017 року, №828-13 від 31.03.2017 року, №829-13 від 31.03.2017 року, №831-13 від 31.03.2017 року, №833-13 від 31.03.2017 року, №834-13 від 31.03.2017 року, №835-13 від 31.03.2017 року, №836-13 від 31.03.2017 року, №837-13 від 31.03.2017 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.14, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №819-13 від 31.03.2017 року, №820-13 від 31.03.2017 року, 821-13 від 31.03.2017 року, №822-13 від 31.03.2017 року, №823-13 від 31.03.2017 року, №825-13 від 31.03.2017 року, №826-13 від 31.03.2017 року, №827-13 від 31.03.2017 року, №828-13 від 31.03.2017 року, №829-13 від 31.03.2017 року, №831-13 від 31.03.2017 року, №833-13 від 31.03.2017 року, №834-13 від 31.03.2017 року, №835-13 від 31.03.2017 року, №836-13 від 31.03.2017 року, №837-13 від 31.03.2017 року.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань 2239 (дві тисячі двісті тридцять дев'ять) грн. 25 коп. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 липня 2018 року.

Суддя Крутько О.В.