Рішення № 75361427, 17.07.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2018 р. справа № 809/830/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі-відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 наказом від 25.01.2017 року було правомірно враховано період навчання в Державній агроекологічній академії України до вислуги років для нарахування надбавки особам начальницького складу податкової міліції. Однак, 27.03.2018 року відповідачем прийнято наказ згідно з яким не враховано 2 роки 04 місяці 26 днів періоду навчання в Державній агроекологічній академії України до вислуги років із розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права, оскільки період навчання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року, повинен бути зарахованим до вислуги років, за таких підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 05.06.2018 року, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.32-33). Зокрема, просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців. Проте, у відповідності до матеріалів, що містяться в особовій справі позивача, до вислуги років для виплати надбавки підлягають зарахуванню періоди роботи в службі Збройних Сил України, служба в органах податкової міліції по даний час, що в календарному обчисленні становить 21 рік 05 місяців 11 днів. Враховуючи те, що після закінчення Державної агроекологічної академії України позивачу не було присвоєне офіцерське звання, зарахування періоду навчання у державній агроекологічній академії до вислуги років для виплати надбавки не зараховується.

15.06.2018 року позивач до канцелярії суду подав відповідь на відзив Головного управління ДФС в Івано-Франківській області в якій зазначив, що відповідно до витягу з наказу ГУ ДФС України в Івано-Франківській області № 19-о від 25.01.2017 року, вказано, що його вислуга станом на 01.01.2017 року становила 22 роки 05 місяці 17 днів і в дану вислугу була включена половина періоду його навчання в Державній агроекологічній академії України. Однак, наказом за № 81-о від 27.03.2018 року «Про розмір винагороди за вислугу років», період навчання не врахований, позивач вважає зменшення вислуги років до 21 років 05 місяців 11 днів порушенням статті 58 Конституції України, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (а.с. 43-45).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 у період з 02.08.1991 року по 23.05.1996 року навчався у Державній агроекологічній академії України (а.с. 19-20).

Згідно записів трудової книжки БТ - II № 1812938 у період з 17.06.1996 року по 08.05.1997 року проходив службу в Збройних силах України (а.с. 21).

З 11.08.1997 року і поданий час проходить службу в органах податкової міліції (а.с. 22).

Наказом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 25.01.2017 року № 19-о, відповідачем підтверджено стаж та розмір винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції області станом на 01.01.2017 року, згідно якого ОСОБА_1 нарахована 22 роки 05 місяців 07 днів вислуга років та 35 % винагороди за вислугу років (а.с. 16-18).

27.03.2018 року наказом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за № 81-о позивачу нараховано станом на 01.03.2018 року 21 рік 05 місяців 11 днів вислуги років та 45 % надбавки (а.с. 15).

ОСОБА_1 10.04.2018 року звернувся з рапортом до ГУ ДФС в Івано-Франківській області, з прохання провести перерахунок вислуги років, та включити навчання у вищому учбовому закладі з 02.08.1991 року по 23.05.1996 року до вислуги років для призначення пенсії, що дасть йому можливість скористатись правом виходу на пенсію за вислугою років (а.с. 11).

24.04.2018 року розглянувши рапорт ГУ ДФС в Івано-Франківській області повідомило позивача, про те, що обчислення вислуги років для виплати надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу здійснюється за матеріалами особової справи відповідно до Закону України від 09.12.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393. За матеріалами особової справи, підлягають зарахуванню до вислуги років для виплати надбавки наступні періоди служби: служба в Збройних Силах України - з 17.06.1996 року по 08.05.1997 року, служба в органах податкової міліції - з 11.08.1997 року по даний час, що в календарному обчисленні станом на 01.03.2018 року, наказом ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 27.03.2018року № 81-о визначено 21 рік 05 місяців 11днів. Оскільки, після закінчення Державної агроекологічної академії України позивачу не було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання, відповідно період навчання у даному навчальному закладі до вислуги років для виплати надбавки не зараховувався (а.с. 10).

Не погоджуючись із відмовою в зарахуванні до вислуги років для виплати надбавки періоду навчання в Державній агроекологічній академії України з 02.08.1991 року по 23.05.1996 року із розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби, позивач звернувся до суду.

Суд зазначає, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначається Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.12.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2262-XII, види пенсійного забезпечення, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону № 2262-XII, до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до статі 17-1 Закону № 2262-XII, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393, затверджено «Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

У відповідності до пункту 2 Постанови № 393, до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

До вислуги років осіб, зазначених у пункті "ж" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення із служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

Станом на час прийняття позивача на службу в податкову міліцію (11.08.1997 року) обчислення вислуги років здійснювалось на підставі цієї ж постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393.

Відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 393, в редакції чинній на дату прийняття на службу в податкову міліцію, до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Прикордонних військ, Національної гвардії, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що як на час прийняття позивача на службу в податкову міліцію, так і на час винесення спірного рішення до вислуги років начальницького складу податкової міліції, зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

Крім того, із системного аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що до вислуги років особам, звільнених з військової служби, при призначенні пенсії на умовах Закону № 2262-XII додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців.

При цьому, на думку суду, до вислуги років для призначення пенсії за нормами Закону зараховується час навчання незалежно від освітньо-кваліфікаційного рівня навчального закладу, але обов'язковою умовою для цього є присвоєння офіцерського (спеціального) звання після закінчення такого закладу або отримання такого військового (спеціального) звання в межах п'яти років після закінчення навчального закладу.

Тобто, має значення факт присвоєння відповідного військового (спеціального) звання у строк, передбачений чинним законодавством. Суд зазначає, що статтею 17 Закону № 2262-XII регламентовано умови зарахування часу навчання до вислуги працівнику, а також виокремлюється коло осіб, на яких поширюється дія даної статті.

Судом встановлено, що після закінчення Державної агроекологічної академії України офіцерське (спеціальне) звання позивачу не присвоювалось, вказаний вищий навчальний заклад не є закладом, після якого присвоюється офіцерське звання.

Враховуючи вищенаведене, оскільки після закінчення цивільного вищого навчального закладу позивачу не було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання, то таке навчання не може бути зараховано до вислуги років для призначення пенсії.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України, про що ним зазначено в постанові від 10 березня 2015 року в справі № 21-411а14.

Згідно з частини 3 статті 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_1: (ідентифікаційний код НОМЕР_1), місце проживання: АДРЕСА_1;

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області: (код ЄДРПОУ 39394463), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018.

Суддя /підпис/ Грицюк П.П.