Вирок № 75360358, 17.07.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 461/5495/15-к

пр.№ 1-кп/464/184/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого Лєсного С.Є.

з участю секретарів Гарасимович Ю.Р. та Онишкевича Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львові кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Львова, проживає - АДРЕСА_1, українець, гр-н України, з вищою освітою, військовозобов'язаний, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_5, працює у ВДВС Сихівського району м.Львова (перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною), судимості немає, -

за ч.2 ст.355 КК України, -

з участю: прокурора Максимціва Б.Б., захисника Копняка А.М., потерпілого ОСОБА_4, представника потерпілого ОСОБА_5, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_6 17 березня 2015 року в період часу з 15.13 год. по 15.24 год., знаходячись разом і з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (засуджені вироком Галицького районного суду м.Львова від 22.07.2015 р.) на автостоянці, що біля торгового центру на просп.Червоної Калини, 60 в м.Львові, під час конфлікту із потерпілим ОСОБА_4, що раптово виник на грунті особистих неприязних відносин, умисно наніс удар рукою по обличчі потерпілого, від чого останній впав на землю. В результаті незаконних дій, ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_4 умисні тілесні ушкодження, а саме: садно в ділянці носа, синець в ділянці правого колінного суглобу, які утворились від дії тупих предметів та при ударі до таких під час падіння на коліно, могли виникнути 17 березня 2015 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 винуватим себе не визнав та суду пояснив, що знайомий з ОСОБА_7 Знає, що ОСОБА_7 працював водієм у потерпілого ОСОБА_4 Також йому було відомо, що ОСОБА_4 заборгував ОСОБА_7 гроші в сумі 1800 доларів США. Він погодився на прохання ОСОБА_7 під'їхати до ОСОБА_4 та бути свідком повернення останнім грошей. В грудні 2014 року він зустрічався з потерпілим і останній пообіцяв, що поверне гроші. 16 березня 2015 року до нього зателефонував ОСОБА_7 і повідомив про призначену зустріч, під час якої ОСОБА_4 пообіцяв віддати гроші. Він, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приїхали на зустріч, однак потерпілий повідомив, що поверне гроші наступного дня. 17 березня 2015 року на автостоянці, що біля торгового центру на пр.Ч.Калини, 60 м.Львові він, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зустрілись з ОСОБА_4 Потерпілий став відмовлятись від того, що він комусь винен гроші. Через це виник конфлікт. Ствердив, що жодних тілесних ушкоджень не наносив. Вказав, що після затримання на нього, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 чинився тиск з боку працівників міліції, тому останні погодились на визнання вини та засудження по угоді за примиренням. Вважає себе невинуватим та просить виправдати.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, винуватість його у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, повністю та об'єктивно стверджується зібраними в ході судового розгляду доказами:

в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав, що в 2008 році він мав автобус, на якому працював ОСОБА_7 Останній брав частину із зароблених грошей на обслуговування автобуса та собі як зарплату. В 2010 році він звільнив ОСОБА_7 В грудні 2014 року на вул.Сосенка у м.Львові його зустріли ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ще один невідомий, які запропонувати під'їхати на розмову з ОСОБА_7, якому він нібито винен гроші. Коли вони прибули на пр.Ч.Калини в м.Львові, то їх зустрів ОСОБА_7, який настоював на повернені йому боргу - 1800 доларів США. Він не був винен ОСОБА_7 ніяких грошей, тому звернувся в міліцію. 16 березня 2015 року він зустрівся з ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_6, які настоювали на поверненні 1800 доларів США. Він їм запропонував зустрітись наступного дня. 17 березня 2015 року він приїхав на пр.Ч.Калини, 60 у м.Львові, де вже були ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 Під час розмови виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_6 вдарив його кулаком в обличчя, від чого він впав на землю. Зазначає, що між ним та ОСОБА_7 не існувало жодних боргових зобов'язань;

свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 суду показали, що ОСОБА_4 звернувся до Галицького райвідділу міліції із заявою про вчинення відносно нього злочину. 16.03.2015 року ОСОБА_4 зустрівся біля ТЦ «Арсен» з ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_6, які агресивно поводились по відношенню до потерпілого. Під час розмови ОСОБА_4 повідомив вказаних осіб, що зустрінеться з ними наступного дня. Свідки ствердили, що під час зустрічі 17.03.2015 року ОСОБА_8, ОСОБА_7 і обвинувачений розмовляли з потерпілим. Чітко бачили, що під час цієї розмови ОСОБА_6 наніс потерпілому удар в обличчя;

свідок ОСОБА_15 надав суду показання аналогічні показанням свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Також ствердив, що він розслідував кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 Був присутній на місці події 17.03.2015 року та спостерігав за подіями через монітор в режимі онлайн. Чітко бачив, як ОСОБА_6 вдарив потерпілого рукою в обличчя;

свідок ОСОБА_2 суду показав, що обвинуваченого знає, так як він є братом його дружини. Потерпілого також знає, так як проживають в одному селі по сусідству. Очевидцем подій не був. Лише повідомив, що в 2011 році був свідком того, як потерпілий просив у ОСОБА_7 гроші в борг. Також зі слів ОСОБА_6 йому відомо, що останній поїхав 17.03.2015 року на зустріч з ОСОБА_16, щоб бути свідком повернення боргу;

даними витягу з ЄРДР

т.2 а.с.7;

даними заяви від 26.02.2015 р. з якої вбачається, що ОСОБА_4 звернувся до Галицького райвідділу міліції міста Львова про вчинення відносно нього кримінального правопорушення

т.2 а.с.8;

даними протоколів затримання та відеозаписом затримання, з яких вбачається, що одразу після вчинення злочину ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208 КПК України

т.2 а.с.9-24;

з висновку судово-медичної експертизи вбачається, що у ОСОБА_4 виявлено садно в ділянці носа, синець в ділянці правого колінного суглобу, які утворились від дії тупих предметів та при ударі до таких під час падіння на коліно, могли виникнути 17 березня 2015 року і відносяться до легкого тілесного ушкодження

т.2 а.с.26;

протоколом проведення слідчого експерименту від 01.04.2015 за участю потерпілого ОСОБА_4 з фототаблицею

т.2 а.с.29-33,35-56;

При розгляді кримінального провадження, суд дійшов до висновку, що обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.355 КК України не знайшло свого підтвердження.

З показань потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що жодних боргових зобов'язань перед ОСОБА_7 в нього не було. Вказане також підтверджується відсутністю письмових доказів про те, що потерпілий заборгував ОСОБА_7 гроші в сумі 1800 доларів США.

Потерпілий та свідки: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 суду чітко показали, що під час зустрічі 17.03.2015 року ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 розмовляли з потерпілим і вході розмови бачили, як ОСОБА_6 раптово наніс потерпілому удар рукою в обличчя. Нанесення обвинуваченим умисних легких тілесних ушкоджень потерпілому підтверджується також висновком судово-медичної експертизи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, дії ОСОБА_6 слід перекваліфікувати з ч.2 ст.355 КК України на ч.1 ст.125 КК України, так як він заподіяв потерпілому ОСОБА_4 умисні легкі тілесні ушкодження.

Аналізуючи показання обвинуваченого щодо заперечення своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, суд приходить до переконання, що такі не відповідають зібраним об'єктивним доказам у кримінальному провадженні, спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене, а тому суд не надає їм віри.

З урахуванням вимог ст.ст.65-67 КК України, призначаючи покарання ОСОБА_6, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, вчинення обвинуваченим злочину невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який судимості немає, має на утриманні двох малолітніх дітей, працює та перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, позитивно характеризується за місцем проживання, зміст досудової доповіді представника відділу з питань пробації, який у висновку зазначив, що ризик вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення є середнім та ризик небезпеки для суспільства є низьким, а тому суд приходить до переконання про доцільність призначення йому покарання у виді штрафу.

Згідно з п.1 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, визначені цією статтею, зокрема, два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Відповідно ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.

Враховуючи те, що подія злочину мала місце 17 березня 2015 рокута на час судового розгляду сплинув передбачений п.1 ч.1 ст.49 КК України дворічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, протягом цього строку обвинувачений нового злочину не вчинив та від слідства не ухилявся, суд на підставі п.1 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України вважає можливим звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного судом покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Від представника потерпілого ОСОБА_5 поступила заява, в якій просить залишити цивільний позов без розгляду, тому суд вважає, що дану заяву слід задовольнити.

Запобіжний захід відповідно до видів, передбачених ст.131 КПК України, не обирався.

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, с у д , -

з а с у д и в :

ОСОБА_6 визнати винуватим за ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання штраф - п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п'ятдесят (850) грн.

На підставі п.1 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання, призначеного цим вироком суду у зв'язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди в сумі 8000 грн. - залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений згідно із ст.395 КПК України до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий

Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.